 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Стандартні
Фармакотерапевтична група: V01AA10 – алергени пилкові. Основна фармакотерапевтична дія: здатні викликати формування імунологічного феномену толерантності до алергену, який викликав поліноз; принцип СІТ полягає у введенні хворому причинних агентів (алергену або алергенів), які є етіологічним чинником захворювання, починаючи з їх субпорогових доз, що не викликають клінічних проявів захворювання, з поступовим підвищенням доз і збільшенням інтервалу між введенням алергенів. Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: препарати алергенів є водно-сольовими р-нами білково-полісахаридних комплексів, що виділені з амброзії полинолистної (Ambrosia artemisiifolia), грястиці збірної (Dactylis glomerata), кукурудзи звичайної (Zea mays), стоколосу прямого (Bromus erectus), лободи (Аrtiplex), китнику лучного (Alopecurus pratensis), тонконогу лучного (Poa pratensis), кульбаби (Taraxacum officinale), костриці лучної (Festuca pratensis), пирію повзучого (Agropyrum repens), полину гіркого (Artemisia absinthium), соняшнику звичайного (Helianthus annuus), пажитниці багаторічної (Lolium perenne), жита посівного (Secale cereale), пшениці звичайної (Triticum aestivum), ячменю звичайного (Hordeum vulgare), гречки посівної (Fagopyrum esculentum), тимофіївки лучної (Phleum pratense), польовиці ажурної (Agrostis vulgaris), кропиви дводомної (Urtica dioica), подорожнику великого (Plantago major), щавлю кінського (Rumex confertus), бузини чорної (Sambucus nigra), циклахени (Cyclachaena xantifolia), акації білої (Robinia pseudoacacia), берези (Betula), ліщини звичайної (Corylus avellana), вільхи клейкої (Alnus aglutinosa), дубу (Quercus), тополі (Populus), кипарису (Cypress), грабу звичайного (Carpinus betulus), горіху грецького (Juglans regia), клену ясенолистого (Acer negundo), ясену звичайного (Fraxinus excelsior), липи серцевидної (Tilia cordata), черемухи звичайної (Padus racemosa), каштану кінського (Aesculus hippocastanum), верби (Salix sp.), сосни звичайної (Pinus silvestris), ялини звичайної (Picea abies) або сумішей перерахованих алергенів, що взяті у рівних співвідношеннях, довільного складу - мікст-алергени пилкові (Mixt-allergena e pollen). Поступове, безперервне введення алергену в дуже малих об’ємах сприяє його поєднанню з циркулюючими а/т класу IgE без вивільнення медіаторів; введення більших доз а/г сприяє синтезу блокуючих а/т (IgG та анти-IgE), які забезпечують захист організму; після припинення курсу імунотерапії титри алергенспецифічних IgE- а/т знижуються протягом багатьох років; успішне проведення СІТ веде до зменшення вмісту у шоковому органі клітин-мішенів (мастоцитів, базофілів) та пригнічення накопичення клітин запалення (нейтрофілів та еозинофілів), за рахунок зміни хемотаксичної активності; внаслідок цього стає нижчою чутливість тканин до специфічних і неспецифічних подразників, відбувається перебудова представництва Т-лімфоцитів за рахунок збільшення клітин, що виробляють інтерлейкін-12, що, в свою чергу, сприяє диференціації «нульових» Т-лімфоцитів у Т-хелпери 1 типу, які продукують гама-інтерферон, інтерлейкін-2, інтерлейкін-3, фактор некрозу пухлин, що підсилюють експресію HLA-DR; СІТ призводить до перемикання іммунної відповіді з Т-хелперів 2 типу на Т-хелпери 1 типу, що підтверджується збільшенням експресії інтерлейкін-2 та гама-інтерферону, маркерів Т-хелперів 1 типу, зниженням продукції інтерлейкін-4 та інтерлейкін-5, які характеризують функцію Т-хелперів 2 типу; зміна характеру іммунної відповіді – дозозалежний процес, коли надходження малих доз знижує чутливість тканин; послідовне введення доз алергенів, що зростають, переключає синтез ант а/т класу IgE на синтез блокуючих а/т і веде до зміни імунної відповіді, гальмуючи ранню і пізню її фази, перешкоджає залученню до зони алергічного запалення еозинофілів, нейтрофілів, базофілів, лімфоїдних клітин; покращення перебігу симптомів захворювання або тривалий лікувальний ефект СІТ зумовлені її дією на раніше сформовану в організмі IgE-відповідь та пригніченням ознак алергічного запалення; поряд із впливом на іммунну систему, СІТ чинить нормалізуючу дію на вміст внутрішньоклітинних циклічних нуклеотидів, метаболічні процеси у системі енергетичного та білкового обміну, зменшує чутливість шокового органу до чинниково-значущого алергену та медіаторів алергії - гістаміну, ацетилхоліну. Після проведеного лікування зменшується вивільнення гістаміну клітинами з одночасним підвищенням гістамінактивуючих механізмів, знижується реактивність та інтенсивність деструкції мастоцитів. Активність факторів неспецифічного захисту організму - пропердину, комплементу, фагоцитарної активності лейкоцитів – підвищується. Механізми СІТ поширюються на всі етапи алергічного запалення, гальмуючи як ранню, так і пізню фази іммунної відповіді, але механізми, за допомогою яких така спільність подій призводить до тривалої ремісії, залишаються й досі невиясненими. Показання для застосування ЛЗ: лікування станів, що супроводжуються гіперчутливістю до відповідного пилкового (пилкових) алергенів; полінози – АЗ, обумовлені дією пилку рослин. Спосіб застосування та дози ЛЗ: рекомендоване п/швведення, рекомендовані темпи введення - стандартний та прискорений методи; СІТ проводиться одним алергеном або декількома (при множинній сенсибілізації); алергени, до яких хворий особливо чутливий, доцільно вводити окремо, а не в суміші з іншими алергенами. Стандартна схема СІТ неінфекційними алергенами (таблиця 1)
Прискорені схеми дозволяють скоротити термін лікування, призводять до більш швидкої продукції специфічних IgG а/т і тим самим забезпечується більш ранній захист хворого; у прискореній схемі кожне розведення алергену вводиться 4 рази у зростаючих на 50% дозах (0,1; 0,2; 0,4; 0,8 мл), починаючи з порогової, щоденно або через день; досягнувши розведення алергену 10-2 – дози збільшують поступово: 0,1; 0,2; 0,3; 0,4; 0,5; 0,6; 0,7; 0,8; 0,9 мл; інтервал між ін’єкціями збільшують до 3-5 днів; підтримуюча доза 0,5 мл розведення 10-1 вводиться один раз на місяць, довго, протягом 3-5 років; курсове лікування алергенами - проводиться за прискореною схемою, в умовах лікарні, та закінчується дозою 0,5 мл розведення 10-1 без підтримуючої терапії; за рік проводиться 2 курси з інтервалом між ними 6 місяців. Схема курсової СІТ представлена у таблиці 2. Дата добавления: 2015-05-19 | Просмотры: 579 | Нарушение авторских прав |