АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Тема 10. Медицина середньовіччя (V – ХVІІ ст.)

Прочитайте:
  1. АЙЮРВЕДИЧЕСКАЯ МЕДИЦИНА
  2. АЛЬТЕРНАТИВНАЯ МЕДИЦИНА
  3. Внутренняя медицина
  4. ВОЕННО-ПОЛЕВАЯ ТЕРАПИЯ И РАДИАЦИОННАЯ МЕДИЦИНА
  5. Доказательная медицина. Систематические обзоры. Метаанализ
  6. З дисципліни Судова медицина та психіатрія
  7. За спеціальністю 8.11010101 «Ветеринарна медицина»
  8. Запор (медицина)
  9. Земская медицина
  10. Используемые при изучении дисциплины « Медицина катастроф»

Загально-історична характеристика середньовіччя.

Християнська мораль і здоров'я.

Утвердження трьох світових релігій: буддизм, християнство, іслам.

Значення християнського морального кодексу для збереження і зміцнення здоров'я населення в цілому та його контингентів (дітей, матерів, батьків, людей похилого віку) і найважливіших груп (сімей тощо).

Основні характерні риси середньовічної медицини.

Медицина раннього і класичного середньовіччя в країнах Сходу: Візантія, Арабські Халіфати; країнах Закавказзя; Середньої Азії, Тибету.

Виникнення монастирів та шпиталів при них у Візантії. Значення наукових компіляцій візантійських вчених-енциклопедистів. Орибазій.

Представники арабської медицини: Аль Разі, Авіценна та інші. Середньовічний гуморалізм.

Медицина Західної Європи. Становлення монастирської медицини. Виникнення світських медичних шкіл: Салерно. Арнольд із Вілланови. Заснування університетів в Болоньї, Парижі, Падуї. Медична освіта. Схоластика.

Народна, монастирська і світська медицина України–Русі (ІХ – ХІІ ст.). Медичне законодавство.

Медицина пізнього середньовіччя — доби Відродження — в країнах Західної Європи. Розвиток анатомії: А. Везалій, Л. да Вінчі. Розвиток фізіології: Ф. Бекон, В. Гарвей. розвиток епідеміології: Дж. Фракасторо. Ятрофізика та ятрохімія. Експериментальний напрям в медицині. Фармація. Парацельс. Нова ера хірургії: А. Паре. Професійна гігієна: Б. Рамацціні. Громадська медицина: законодавство, шпиталі, міські лікарні. Дж. Граунт, В. Петті та основи поліцейської арифметики.

Медицина народів Американського континенту до і після конкісти. Культура майя. Держава ацтеків. Імперія інків.

Народна, монастирська, громадська медицина України-Русі (ХІІІ – ХVІІ ст.). Фармація. Зільники, травники. Зільник С. Сиренського. Переклади праць Гіппократа, Галена, Авіценни. Медична освіта. Г. Дрогобич, К Острозький, Є. Славинецький.

Державна медицина Московської держави. Аптекарський приказ — перший державний орган управління медико-санітарною справою. Перша лікарська школа (1654); перші лікарні та аптеки.

Перші дипломовані доктори медицини з числа природних русинів: Г. Дрогобич, Г. Скорина, П. Посніков.

Медична етика і деонтологія середньовіччя.

Писемні джерела середньовіччя про медичну етику і деонтологію: Орибазій (“Медичні зводи”); Авіценна (“Канон”); Парацельс.

Значення медицини епохи Відродження.


Дата добавления: 2015-02-02 | Просмотры: 1742 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.002 сек.)