Тема 10. Медицина середньовіччя (V – ХVІІ ст.)
Загально-історична характеристика середньовіччя.
Християнська мораль і здоров'я.
Утвердження трьох світових релігій: буддизм, християнство, іслам.
Значення християнського морального кодексу для збереження і зміцнення здоров'я населення в цілому та його контингентів (дітей, матерів, батьків, людей похилого віку) і найважливіших груп (сімей тощо).
Основні характерні риси середньовічної медицини.
Медицина раннього і класичного середньовіччя в країнах Сходу: Візантія, Арабські Халіфати; країнах Закавказзя; Середньої Азії, Тибету.
Виникнення монастирів та шпиталів при них у Візантії. Значення наукових компіляцій візантійських вчених-енциклопедистів. Орибазій.
Представники арабської медицини: Аль Разі, Авіценна та інші. Середньовічний гуморалізм.
Медицина Західної Європи. Становлення монастирської медицини. Виникнення світських медичних шкіл: Салерно. Арнольд із Вілланови. Заснування університетів в Болоньї, Парижі, Падуї. Медична освіта. Схоластика.
Народна, монастирська і світська медицина України–Русі (ІХ – ХІІ ст.). Медичне законодавство.
Медицина пізнього середньовіччя — доби Відродження — в країнах Західної Європи. Розвиток анатомії: А. Везалій, Л. да Вінчі. Розвиток фізіології: Ф. Бекон, В. Гарвей. розвиток епідеміології: Дж. Фракасторо. Ятрофізика та ятрохімія. Експериментальний напрям в медицині. Фармація. Парацельс. Нова ера хірургії: А. Паре. Професійна гігієна: Б. Рамацціні. Громадська медицина: законодавство, шпиталі, міські лікарні. Дж. Граунт, В. Петті та основи поліцейської арифметики.
Медицина народів Американського континенту до і після конкісти. Культура майя. Держава ацтеків. Імперія інків.
Народна, монастирська, громадська медицина України-Русі (ХІІІ – ХVІІ ст.). Фармація. Зільники, травники. Зільник С. Сиренського. Переклади праць Гіппократа, Галена, Авіценни. Медична освіта. Г. Дрогобич, К Острозький, Є. Славинецький.
Державна медицина Московської держави. Аптекарський приказ — перший державний орган управління медико-санітарною справою. Перша лікарська школа (1654); перші лікарні та аптеки.
Перші дипломовані доктори медицини з числа природних русинів: Г. Дрогобич, Г. Скорина, П. Посніков.
Медична етика і деонтологія середньовіччя.
Писемні джерела середньовіччя про медичну етику і деонтологію: Орибазій (“Медичні зводи”); Авіценна (“Канон”); Парацельс.
Значення медицини епохи Відродження.
Дата добавления: 2015-02-02 | Просмотры: 1742 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 |
|