АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Хімічний склад, будова і з’єднання кісток

Кістки складаються з неорганічної речовини й органічної. Неорганічна речовина складає 65–70 % сухої маси кісти, органічна, представлена оссеїном,– 30 – 35 %.

У кістяку дорослої людини міститься близько 1200 г Са, 530 г Р, 11 г Mg. На кісткову тканину приходиться 99 % Са, 87 % Р и 58 % Mg від загальної їх кількості, що міститься в організмі. Мінеральні речовини кісток представлені в основному кристалами гидрооксиапатиту.

Крім Са, Р, Mg, кістки містить більш 30 інших різних елементів. Вміст їх у кістковій тканині дуже невеликий (до 0,001%), тому вони одержали назву мікроелементів. До них відносяться Al, F, Se, Zn, Cu, Ba та ін. Усі мікроелементи необхідні для нормального функціонування кісткової тканини. Так, наприклад, недостатня кількість міді спричиняє скривлення і ламкість кісток.

Кісткова тканина містить близько 70% лимонної кислоти від загальної кількості її, що є в організмі. Лимонна кислота має здатність розчиняти солі кальцію. Від цього залежить її вплив на процеси формування і розсмоктування кісткової тканини.

Органічну речовину кісток складає в основному (95%) фібрилярний білок – колаген. Колаген складається з трьох поліпептидних ланцюжків, закручених один біля одного по спіралі.

До органічних речовин кістяка відносяться, крім колагену, вуглеводи і нуклеїнові кислоти. Видалення з кісток шляхом прожарювання на вогні органічної речовини робить їх дуже тендітними, а видалення неорганічного (витримування в кислоті) – м’якими.

Будова кісток. Кістки за формою розрізняють довгі, широкі, короткі і змішані. Прикладом довгих кісток є кістки плеча, передпліччя, стегна і гомілки. У цих кістках середню частину називають диафізом, кінці – епіфізами. Кісти мозкового черепа, лопатка – приклад широких кісток. До коротких кісток відносять кістки зап’ястя, передплесни. Кістка, що лежить у підставі черепа,– клиноподібна, чи основна ,– змішана. Кісткова тканина, будучи одним з видів сполучної тканини, складається з клітин і міжклітинної речовини. Розрізняють три види клітин кісткової тканини: остеоцити,остеобласти й остеокласти. У найбільшій кількості в кістковій тканині знаходяться остеоцити. Вони розташовані в особливих кісткових порожнинах, довжина яких коливається від 22 до 55 мкм, а ширина – від 6 до 14 мкм.Це клітини, що формують кісткову тканину як під час росту організму, так і в період відновлення кісти після її ушкодження. Для цих клітин характерна висока активність синтезу органічних речовин. Остеокласты – клітини, що руйнують звапнений хрящ і кістки. Їх лізосоми містять високоактивні ферменти, що, виділяючись з клітини, здійснюють розсмоктування (резорбцію) міжклітинної речовини кісток.

Міжклітинна речовина кісткової тканини складається з основної речовини, у якій знаходяться колагенові чи осеїнові волокна і неорганічні солі. Кристали гідрооксиапатиту можуть входити до складу фібрил і розташовуватися навколо них. При цьому довгі осі кристалів і фібрил звичайно збігаються.

Рис.28. Будова кістки:
А – структура компактної і губчатої речовини стегнової кістки:
1 – губчата речовина; 2 – компактна речовина; 3 – кістковомозкова порожнина; Б – схема розташування перекладин у губчатій речовині; В – мікроструктура компактної речовини: 1 – остеони: 2 – канал остеона;
3 – судини; 4 – кісткомозкова порожнина.

Рис.29 Типи з’єднання кісток:
А – синдесмоз; Б – синхондроз; В – суглоб:
1 – фіброзна тканина; 2 – хрящ; 3 – суглобні хрящі.

Кісткові клітини і міжклітинна речовина формують пластинчасту кісткову тканину, що складається з окремих пластинок. В одній і тій же пластинці волокна йдуть паралельно один одному, а напрямок їх у різних пластинках по-різному. Це додає велику міцність кісткам. Так, стегнова кістка у вертикальному положенні витримує тиск 1,5 т, а велика гомілкова –1,8 т.

Розрізняють компактну і губчату речовину кістки (Рис.28, А). Губчатаречовина знаходиться в епіфізах довгих трубчастих кісток, у коротких кістках, у деяких змішаних і плоских. Вона складається з тонких кісткових пластинок. Їхнє розташування визначається функцією кісткової тканини (Рис.28, Б). Вони мають напрямок, рівнобіжний лініям максимальних навантажень. Це забезпечує Їхню функцію при найменшій витраті структурного матеріалу.

Компактна речовина покриває тонким шаром епіфізи, знаходиться в діафізах, у деяких плоских кістках. У компактній речовині пластинки утворюють три шари. Пластинки середнього шару формують структурну одиницю компактної речовини кістки – остеом (Рис.28, В ). Він представлений системою вставлених один в одного циліндрів (від 5 до 20) з каналом, щойде в центрі остеона – гаверсовим. Остеони відділені один від одного за допомогою вставних пластинок.

Упорядкована структура кісткової тканини забезпечує виконання її складної біологічної функції.

На поверхні кістка покрита окістям – це сполучно – тканинна оболонка, через яку всередину кістки проникають судини і нерви.

З’єднання кісток. Розрізняють декілька типів з’єднання кісток: безперервні, з’єднання за допомогою суглобі в і напівсуглобів (Рис.29).

Рис. 30. Різні суглоби:
А – плечевий суглоб: 1 – суглобна сумка; 2 – суглобна порожнина;
3 – суглобні хрящі; Б - ліктьовий суглоб: 1-плечова кіста; 2-променева; 3 – ліктьова; В – колінний суглоб:1 – стегнова кіста; 2 - гомілка;
3 – надколінок; 4 – мала гомілкова кістка.

Безперервні з’єднання – синартроз – характеризуються тим, що кістки нерухомо (чи майже нерухомо) з’єднані між собою за допомогою сполучної тканини, чи хряща кісткової тканини (шви черепа, крижових хребців). Суглоб-діартроз – утворюється зчленуванням двох чи більшої кількості кісток (Рис.30). У суглобі поверхні кісток, що зчленовуються, мають форму, що забезпечує їх найкраще співпадіння. Так, голівці однієї кісти відповідає западина іншої. Рух відбувається за рахунок обертання суглобних поверхонь одна відносно іншої. У більшості суглобів можливий рух у декількох площинах, тобто рух у них має декілька ступенів волі. До країв суглобних поверхонь прикріплена суглобна сумка. Простір між нею і суглобними поверхнями кісток називається суглобною порожниною. У ній знаходиться невелика кількість рідини, що полегшує ковзання суглобних поверхонь. Більшість з’єднань кісток здійснюється за цим принципом (плечовий суглоб, тазостегновий, скоковий і т.д.).

Напівсуглоб відрізняється тим, що хрящова прокладка між кістками має порожнину, а суглобна сумка відсутня (з’єднання лонних кісток тазу).

БУДОВА КІСТЯКА

Частини кістяка. У кістяку людини розрізняють відділи: кістяк голови, тулуба і кінцівок.

Дата добавления: 2014-12-11 | Просмотры: 2368 | Нарушение авторских прав