АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Зміст теми. Захворювання сполучної тканини – є досить складною в діагностичному аспекті за рахунок системного ураження організму

Прочитайте:
  1. IV. Зміст навчання
  2. IV. Зміст навчання
  3. V. Зміст навчального матеріалу для студентів
  4. V. Зміст навчання
  5. V. Зміст теми
  6. V. Зміст теми заняття
  7. VI. ЗМІСТ ЛЕКЦІЙНОГО МАТЕРІАЛУ
  8. Зміст виконання
  9. Зміст вторинного патронажу у термін 32-36 тижнів вагітності.
  10. Зміст заняття №9. Інші алергічні (не атопічні) захворювання

Захворювання сполучної тканини – є досить складною в діагностичному аспекті за рахунок системного ураження організму, а також малої інформативності багатьох методів, які застосовують у терапії. Діагноз ревматологічної патології складається з комплексу даних, які на сучасному етапі оформлені у діагностичні критерії тієї чи іншої ревматичної хвороби. При будь якому захворюванні сполучної тканини є певні загальні синдроми.

Першим з цих синдромів є Суглобовий ( вранішня скутість,артрит, артралгія ). Суглобний синдром - практично універсальний прояв ревматичних захворювань; його диференційний діагноз лежить в основі визначення нозологічній форми, У розгорнутих стадіях захворювання, коли є органічні зміни органів і тканин, діагностична проблема значно спрощується. Серйозний аналіз потрібен у дебюті, часто представленому виключно артралгіями

Існують певні характерні варіанти деб’ютів:

Гострий моноартріт – септичні ураження та мікрокристалічні синовіїти при подагрі.

Мігруючих артрит – досить рідко зустрічається (ревматизм, гонококовий артрит – хвороба Рейтера)

Інтермітірующій артрит – може бути при подагрі, спондиліті, псоріазі, при кишкових захворюваннях

Артрит, що поширюється – найбільш неспецифічний, він характерний для більшості захворювань сполучної тканини. Скронево-нижньощелепного суглоб, наприклад, часто залучаються до процесу при ревматоїдному артриті, але ніколи не уражається при подагрі. Шийний відділ хребта часто буває вражений при РА, спонділлоартриті та остеоартрозі, але ніколи при гонококковом артриті або подагрі. Суглоби гортані уражуються в третини хворих на ревматоїдний артрит і вкрай рідко при інших типах запальних уражень суглобів. Характерні симптоми запалення суглобів гортані - біль в горлі, локалізований в області гортані та зміна голосу. Обидві ознаки можуть бути виражені тільки протягом кількох годин вранці.

Сіновіти зазвичай розвиваються в суглобах верхніх кінцівок, які не навантажуються, тоді як остеопороз не спостерігається в ліктьових, метакарпальних або лучезапястних суглобах. Спондиліт, як правило, прогресує з сакроілеального суглоба вгору по хребту, локалізація ураження якого може бути різною. Ревматоїдний артрит, у свою чергу, вражає тільки шийний відділ і не викликає болю в попереку. Деякі суглоби ніколи не уражаються в дебюті ревматоїдного артриту. Це так звані суглобові винятку - дистальних межфаланговие, пястнофаланговий суглоб великого пальця, проксимальному межфаланговий п'ятого пальця кисті.

Другий синдром – ураження шкіри та підшкірної основи. Також як і суглобовий синдром, шкірні прояви іноді допомагають у діагностиці того чи іншого захворювання сполучної тканини. Так для ревматизму характерні ревматичні вузлики та кільцеподібна еритема, для системного червоного вовчака досить характерним є плямистий дерматит обличчя з гіперкератозом по типу «метелика» (центральна еритема Бієтта), для системної склеродермії - синдром Рейно на початкових етапах, потім індурація шкіри та її атрофія з локалізацією на обличчі та кистях, для дерматоміозиту – едематозна лілово-пурпурова еритема на верхніх повіках чи навколо очей (симптом окулярів), вилицях, крилах носа, носо-губній складці, у зоні декольте і т.д. Для васкулітів характерні папуло-петехіальні висипки на шкірі.

При ревматоідному артриті з’являються ревматоїдні вузлики, які розташовуються в області клубової кістки, на вухах, вздовж хребта і при фізикальному обстеженні можуть бути схожі на подагричні тофуси. Однак ревматоїдні вузлики можуть визначатися вже на ранніх етапах захворювання, дуже характерні для первісноого спалаху і мають звичку зменшуватися в розмірах з плином часу. Тофуси ж нерідко виникають не раніше ніж через декілька років після того, як пацієнту поставлений клінічно явний діагноз.

Третій синдром – ураження внутрішніх органів – також облігатний для захворювань сполучної тканини. Це насамперед нирки (для системного червоно вовчаку – це є прояв захворювання) з розвитком гломерулонефриту або нефросклерозу та ниркової недостатності (ССД, вузликовий пері артеріїт, РА). Також уражаються серце (міокардит – ССД, СЧВ, ДМ, РА рідше ендокардит з формуванням вади серця – ревматизм, РА, псоріаз), легені (пневмоніт - СЧВ, гранулематоз Вагнера, РА, пневмофіброз), нервова система (СЧВ, ВП), органи шлунково-кишкового тракту (ССД, ВП, РА).

Четвертий синдром – ураження серозних оболонок – плеври (ВП, РА), перикарду (СЧВ), очеревини (РА)

Слід зазначити, що існує пряма залежність між ступенем активності захворювання та поширеністю ураженням інших органів.

До діагностичних методів, які застосовують в ревматології відносять:

Загальний аналіз крові – лейкоцитоз зі зсувом формули вліво, підвищення ШОЕ, ознаки анемії є не специфічними, можливе виявлення LE (вовчакові) клітин при СЧВ

Загальний аналіз сечі – спрямований на виявлення ураження нирок

Біохімічні дослідження крові – білкові фракції, С-реативний пептид, сіалові кислоти, серомукоїд також є не специфічними маркерами запального процесу, рівні сечової кислоти (для встановлення подагри). Інші біохімічні маркери, які відображають стан серця, печінки, нирок

Імунологічні дослідження – визначення ревматоїдного фактору, латекс-тест при РА; антитіл до нДНК хворого та антитіл до антигену Сміта (anti-Sm) при СЧВ, антицентромерних та антитопоізомеразних протитіл при ССД; антинейтрофільні цитоплазматичні антитіла при гранулема тозі Вагнера.

Рентгенографія суглобів – певні зміни можуть свідчити про наявність тієї чи іншої ревматичної патології. Так для РА характерні біля суглобовий остеопороз, ерозії суглобових поверхонь та остеоліз, для остеоартрозу – звуження суглобової щілини, субхондральний остеосклероз та крайові остеофіти, для подагри – «пробійники», ерозії суглобових поверхонь та звуження суглобової щілини.

МРТ суглобів – дозволяє детально проаналізувати стан суглобів та біля суглобових тканин, виявивши ознаки захворювання в той час, коли рентгенологічне дослідження ще не інформативне.

Дослідження синовіальної рідин – дозволяє встановити характер випоту у суглобі і провести диференціальну діагностику між септичними та ревматичними артритами.

Артроскопія – дозволяє візуально оцінити стан суглобового хряща та суглобових поверхонь, внутрішньо суглобових зв'язок.

Інші рутинні інструментальні дослідження для виявлення ураження внутрішніх оганів: ЕКГ, ехокардіографія, рентгенографія органів грудної порожнини, УЗД дослідження органів черевної порожнини та заочеревенного простору та інші.

 


Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 407 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.005 сек.)