АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Правомірне завдання шкоди

Шкода, завдана правомірними діями є винятком із загального правила про відшкодування протиправно завданої шкоди. Правомірність дій або бездіяльності особи, яка завдала шкоду, визначається судом.

Спричинення шкоди вважається правомірним та відшкодовується у випадках, передбачених законом, у разі:

Ø здійснення прав та виконання обов’язків;

Ø згоди потерпілого на спричинення шкоди;

Ø у стані необхідної оборони;

Ø у стані крайньої необхідності.

Шкода, завдана при здійсненні прав та виконання обов’язків. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом (ст. 12 ЦК). Здійснення деяких професійних обов’язків неможливо без завдання шкоди з метою запобігання ще більшої шкоди. Наприклад, пожежники уповноважені на завдання розумної шкоди при гасінні пожежі.

Згода потерпілого на спричинення шкоди. Якщо є згода потерпілої особи, наприклад, при донорстві, спортивних змаганнях, то немає вини у цивільно-правовому значенні, оскільки це приватні відносини, де не враховується суспільна небезпека, окрім випадків, встановлених законодавством, наприклад, є заборонені види спорту, спортивні прийоми, у той же час людина не може бути позбавлена життя, навіть за її проханням.

Шкода, завдана особою при здійсненні нею права на самозахист від протиправних посягань, у тому числі у стані необхідної оборони, н е відшкодовується, якщо при цьому не були перевищені її межі. Якщо у разі здійснення особою права на самозахист вона завдала шкоди іншій особі, ця шкода має бути відшкодована особою, яка її завдала. Якщо такої шкоди завдано способами самозахисту, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства, вона відшкодовується особою, яка вчинила протиправну дію (ст. 1169 ЦК). За ст. 36 Кримінального кодексу необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом завдання тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання. Якщо шкода завдана за межами необхідної допомоги, то шкода від такої протиправної дії відшкодовується особою, яка її завдала.

Стан самозахисту людини є складовою стану крайньої необхідності.

Шкода вважається завданою особі у стані крайньої необхідності якщо:

Ø шкода пов’язана із вчиненням дій, спрямованих на усунення небезпеки (природного явища, тварин, дій або бездіяльності людей, технічної аварії тощо). Для порівняння – при необхідній обороні небезпека завжди виходить від неправомірних дій людини;

Ø небезпека загрожувала цивільним правам чи інтересам іншої фізичної або юридичної особи. Шкода може бути завдана як заподіювачу шкоди, так і третім особам. Для порівняння – при необхідній обороні шкода завдається лише особі, яка здійснює суспільно небезпечне посягання;

Ø цю небезпеку за даних умов не можна було усунути іншими засобами (крайня необхідність).

Така шкода відшкодовується особою, яка її завдала. Особа, яка відшкодувала шкоду, має право пред'явити зворотну вимогу до особи, в інтересах якої вона діяла. Враховуючи обставини, за яких було завдано шкоди у стані крайньої необхідності, суд може:

· покласти обов'язок її відшкодування на особу, в інтересах якої діяла особа, яка завдала шкоди,

· або зобов'язати кожного з них відшкодувати шкоду в певній частці,

· або звільнити їх від відшкодування шкоди частково або в повному обсязі (ст. 1171 ЦК).

У цієї нормі надано визначення стану крайньої необхідності як певної небезпеки, при цьому не вимагається, щоб завдана шкода за розміром не перевищувала шкоду відвернену, як у ст. 39 Кримінального кодексу, достатньо усунення небезпеки.

Висновок. Майнова шкода, що належить відшкодуванню – це будь-яке знецінення, зменшення блага, що охороняється законом, завдана особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи внаслідок неправомірних рішень, дій, чи бездіяльності. Мета цивільно-правової відповідальності за делікт – відновити порушений майновий стан потерпілого, компенсувати завдані збитки. Обсяг відшкодування – реальні, фактичні збитки та упущена вигода. Майнова відповідальність за шкоду спрямована не на особу правопорушника, а на його майно.

Якщо особа завдає нападнику шкоду у межах права на захист, то ця шкода не підлягає відшкодуванню, окрім випадків, передбачених законом. Якщо з метою усунення небезпеки особа у стані крайньої необхідності завдає шкоду як заподіювачу шкоди, так і третім особам, то така шкода відшкодовується особою, яка її завдала, при цьому суд може покласти відшкодування на особу, в інтересах якої діяла особа, яка завдала шкоди, або розподілити між ними відшкодування, або звільнити від відшкодування.

Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 1179 | Нарушение авторских прав