АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Класифікація артеріальної гіпертензії за рівнем АТ

Прочитайте:
  1. FAB-КЛАСИФІКАЦІЯ ГОСТРОГО МІЄЛОЇДНОГО ЛЕЙКОЗУ
  2. III. Анатомічна класифікація
  3. Біохімічні зміни крові – один із механізмів розвитку артеріальної гіпертензії
  4. БУДОВА І КЛАСИФІКАЦІЯ ВІРУСІВ
  5. Види пектиновмісної сировини і її класифікація
  6. Вторинні артеріальні гіпертензії.
  7. Гострі та хронічні порушення артеріальної прохідності.
  8. Графологічна структура Класифікація рідких лікарських форм (РЛФ)
  9. Еволюція коків, їх загальна характеристика. Стафілококи, біологічні властивості, класифікація, практичне значення.
  10. ЗАГАЛЬНА КЛАСИФІКАЦІЯ ДОЗИМЕТРИЧНИХ ПРИЛАДІВ ТА МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ІОНІЗУЮЧОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ
Категорії САТ мм.рт.ст. ДАТ мм.рт.ст.
Оптимальний < 120 < 80
Нормальний < 130 < 85
Високий нормальний 130-139 85-89
Гіпертензія:    
І ступень (м’яка АГ) 140-159 90-99
2 ступень (помірна АГ) 160-179 100-109
3 ступень (тяжка АГ) ≥ 180 ≥ 110
Ізольована систолічна АГ ≥ 140 ≤ 90

 

Класифікація:

І.За періодами морфологічних змін:

1. Функціональні порушення. 2. Морфологічні зміни в артеріолах.3. Морфологічні зміни в органах, які живляться зміненими артеріями і артеріолами.

2. Перебіг ГХ: (Г.Ф. Ланг запропонував поділ ГХ на 3 стадії)

І стадія - рівень АТ коливається в межах 140-159/90-99 мм рт. ст.

АТ лабільний, змінюється упродовж доби, нормалізація настає під час перебування у відпустці, на курорті. Турбує головний біль, тяжкість і шум у голові, порушення сну, зниження розумової працездатності, іноді - запаморочення, носові кровотечі, біль у ділянці серця. Очне дно- звуження артеріол і артерій.

ІІ стадія - рівень АТ коливається в межах 160-179/100-109 мм рт. ст. Турбує біль у скронах, потилиці, запаморочення, дзвін та шум у вухах, порушення зору, при аускультації – ослаблення І тону над верхівкою серця, акцент ІІ над аортою. Очне дно - чітке.

ІІІ стадія - рівень АТ становить 180-209/110-119 мм рт. ст. й більше і практично ніколи не повертається до норми. Розрізняють 2 варіанти ІІІ стадії ГХ. При І варіанті: тяжкі судинні ускладнення – стенокардія напруження, гостра і хронічна серцева недостатність. Інсульти, порушення ниркового кровоточу.

При ІІ варіанті: більш доброякісний. Такі пацієнти «захищені» від інфарктів міокарда та інсультів.

ІІІ.За ускладненнями:

- гіпертензивна криза; - лівошлунковочкова недостатність; - застійна серцева недостатність; - ІХС; - ХНН; - розлади мозкового кровообігу з інсультом і без нього; - гіпертензивна енцефалопатія; - набряк соска зорового нерва; - гострі судинні порушення в сітківці з втратою зору; - аневризма аорти з розшаруванням.

Класифікація ІІІ стадій повільно прогресуючої гіпертонічної хвороби:

Стадія І Об’єктивні ознаки органічних уражень органів-мішеней відсутні
Стадія ІІ Є об’єктивні ознаки ушкодження органів-мішеней без симптомів з їх боку чи порушення функції: Гіпертрофія лівого шлуночка (за даними ЕКГ, ЕхоКГ, рентгенографії), або генералізоване звуження артерій сітківкі, або мікроальбумінурія чи протеїнурія та/або невелике збільшення концентрації креатині ну в плазмі (у чоловіків 115-133 мкмоль/л, у жінок 107-124 мкмоль/л)
Стадія ІІІ Серце Мозок Очне дно Нирки Судини Є об’єктивні ознаки ушкодження органів-мішеней з симптомами з їх боку та порушенням функції: Інфаркт міокарда, серцева недостатність ІІА – ІІІ ст. Інсульт, транзиторна ішемічна атака, гостра гіпертензивна енцефалопатія. Хронічна гіпертензивна енцефалопатія ІІІ стадії. Судинна деменція. Крововиливи та ексудати в сітківці з набряком диску зорового нерва або без нього (ці ознаки патогномонічні також для злоякісної фази артеріальної гіпертензій). Концентрація креатині ну в плазмі у чоловіків >133 мкмоль/л, у жінок >124 мкмоль/л Розшарування аорти

 

Тактика м/с при виявленні артеріальної гіпертензії:

якщо вперше виявлено підвищення АТ – понад 140/85 мм рт. ст., насамперед необхідно виміряти АТ ще 2-3 рази протягом місяця. Люди, в яких при 1 вимірюванні виявлено достатньо високий АТ – 180/110 мм рт. ст. або вищий, або в них є інші захворювання ССС. Таких пацієнтів без зволікань слід направити до лікаря-кардіолога.

Медсестринський процес:

І етап медсестринського процесу - Медсестринське обстеження

Збирання інформації ведеться суб’єктивними, об’єктивними та додатковими

методами обстеження.

Суб’єктивні методами обстеження:

А.Скарги:

Тривалий час ГХ перебігає без жодних клінічних ознак. Часто ГХ виявля- ють під час обстеження чи «Д». Інші пацієнти відчувають підвищення АТ під час або після фізичних чи психоемоційних навантажень.

Клінічні прояви: - головний біль - тупий, буває зранку після сну (локалізаціяболю - у потилиці,скронях,лобній чи тім`яній ділянках); - тяжкість у голові;

- запаморочення (внаслідок порушення тонусу судин мозку і розладу церебрального кровообігу); - шум у вухах (внаслідок спазму мозкових судин);

- стомлюваність; - безсоння; - підвищену психічну збудливість; - серцебиття; - тупий біль у ділянці серця;- характерний симптом мертвого пальця – раптова блідість одного або кількох пальців без усякої на те явної причини (іноді ця ознака з`являється після охолодження, занурення рук у холодну воду); - оніміння й похолодання кінцівок; - відчуття пересування мурашок по шкірі (парастезії).

В), Анамнестичні дані:

- дія етіологічного фактора;

перебіг: - доброякісний: повільне прогресування, тривала стадія стабілізації, лікування ефективне;

- злоякісний: перебіг швидкий з високим АТ, особливо діастолічним, швидко розвиваються ускладнення, можливий летальний кінець при відсутності

лікування.

С). Об’єктивно:

- при огляді: у багатьох хворих шкіра і видимі слизові оболонки мають звичайний колір. А в деяких обличчя буває переважно червоним (червона гіпертензія), в інших унаслідок різкого спазму артеріол воно стає блідим (бліда гіпертензія);

- АТ - підвищений відповідно до стадії; - PS - твердий, частий;

- зміни з боку серця (на ЕКГ- гіпертрофія лівого шлуночка); нирок (протеїнурія);

мозку; очного дна змінені мозкові і вінцеві судинив ІІ та ІІІ стадіях; - аналіз

крові –гіперліпідемія.

ІІ етапмедсестринського процесу -

Медсестринська діагностика

Наявні проблеми: - головний біль; - тяжкість у голові; - стомлюваність; - шум у вухах; - тупий біль у ділянці серця; - запаморочення; - загальна слабкість тощо

Потенційні проблеми: - можливі нові загострення; - можливі гіпертонічні кризи;

- можливі інші ускладнення: - інфаркт міокарда, інсульт, ГСН тощо.

- Складемо медсестринський діагноз: - головний біль; - тяжкість у голові; - стомлюваність; - шум у вухах; - тупий біль у ділянці серця; - запаморочення; - загальна слабкість, можливі гіпертонічні кризи, що підтверджується скаргами пацієнта та об'єктивними даними.

ІІІ етап медсестринського процесу -

Планування медсестринських втручань

1. Підготовка пацієнта та взяття біологічного матеріалу для лабораторних досліджень.

2. Підготовка пацієнтів до інструментальних методів обстеження.

3. Спостереження за пацієнтом та вирішення його дійсних проблем.

4. Виконання лікарських призначень.

5. Вирішення супутніх проблем.

6. Психологічна підтримка пацієнта, навчання його та оточення само- та взаємодогляду.

ІV етап медсестринського процесу - Реалізація плану медсестринських втручань

1. Підготовка пацієнта та взяття крові для ЗАК, БАК.

2. Підготовка пацієнта та взяття сечі для ЗАС, проби за Зимницьким.

3. Підготовка пацієнта до ЕКГ, ФКГ, R-графії органів грудної клітки, УЗД серця, офтальмоскопії.

4. Створення пацієнтові комфортних умов. Режим - залежить від стадії та ускладнень.

5. Контроль та допомога пацієнтові у дотриманні правил особистої гігієни.

6. Допомога пацієнтові в дієтичному харчуванні, дієта № 10.

7. При головокружінні, загальній слабкості - ліжковий режим, підтримування під час пересування.

8. Догляд при кровотечі з носа - холод, тампонада носа, епсилон - амінокапронова кислота, вікасол.

9. При нудоті - ліжковий режим. Догляд за ротовою порожниною, положенням пацієнта під час блювання.

10. Виконання призначень лікаря:

10.1. Допомога пацієнтові у проведені немедикаментозного лікування:

- усунення негативних, психоемоційних і психосоціальних стресових ситуацій;

- нормалізація МТ, обмеження вживання алкоголю;

- припинення куріння;

- регулярні динамічні фізичні навантаження.

10.2. Психорелаксація, раціональна психотерапія (прогресивна м’язева релаксація, аутотренінг, медитивна методика, лікування з використанням біологічного зворотного зв’язку).

10.3. Голкорефлексолікування.

10.4. Точковий масаж, шіацу-терапія.

10.5. Фізіотерапія: електросон, змінне магнітне поле, електрофорез медикаментів, УВЧ на синокаротидну ділянку, діадинамічні струми, індуктотермія ділянок нирок диск-індуктором, дециметрові хвилі на ділянку нирок, ультразвук на ділянки нирок, СМС на ділянки нирок.

10.6. Саунолікування.

10.7. Гіпоксичні тренування в барокамері.

10.8. Фізіотерапія: магнолія біла, омела біла, кропива собача, сухоцвіт багновий, валеріана, горобина чорноплідна, астрагал пухнастий, береза, брусниця, глід, калина, меліса.

4.2 Медикаментозне лікування:

Препарати першої лінії:

4.2.1. β-адреноблокатори: некардіоселективні (пропранолол, тимолол, піндолол, окспренолол); кардіоселективні (атенолол, метопролол, корданум, бісопролол, небіволол); з вазодилятиційними властивостями (лабеталол, бевантолол, целіпролол).

4.2.2. Діуретики: діхлотіазид, хлортіазид, гідрохлортіазид, фуросемід, спіронолактон, тріамтерен, амілорид, клопамід, індапамід, тикринафен.

4.2.3. Антагоністи кальцію: І покоління - ніфедипін, верапаміл, дилтіазем;

ІІ покоління - амлодипін, нікардипін, німодипін.

4.2.4. Інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту: середньої тривалості

дії - каптоприл; продовженої дії - еналаприл, периндоприл, трандолаприл,

ліпразид, ліприл.

4.2.5. Блокатори постсимпатичних а1-адренорецепторів: празозин, доксазозин.

Препарати другої лінії:

4.2.6. Антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ: лозартан, ірбесартан,

вальсартан.

4.2.7. Прямі вазодилятори: гідралазин, дигідралазин, міноксиділ.

4.2.8. а2- антагоністи центральної дії (стимулятори ạ2- адренорецепторів): клонідина гідрохлорид, метилдопа.

4.2.9. Симптоматичне:

- алкалоїди раувольфії (резерпін);

- гуанетидинові сполуки (гуанетидин).

4.2.10. Активатори калієвих каналів: нікорандил, міноксидил, діазоксид.

4.2.11. Простенон, циклетанін.

4.2.12. Гангліоблокатори: арфонад, бензогексоній, пентамін.

4.3. Екстракорпоральне лікування: плазмаферез, низькооб’ємна гемофільтрація, ізольована ультрафільтрація крові.

4.4. Санаторно-курортне лікування (радонові, сірководневі, хлоридно-натрієві, йодо-бромні, вуглекислі, кисневі, жовті скипідарні ванни) - курорти України: Ялта, Одеса. Слов’янськ, Закарпаття.

Пам’ятка! Лікування гіпертонічної хвороби довготривале.

5. Вирішення супутніх проблем та потреб пацієнта.

6. Навчання пацієнта та його оточення само- та взаємодогляду. Мати самому терпеливості і привчати до терпеливості пацієнта

V етап медсестринського процесу - Оцінка результатів медсестринських втручань та їх корекція

- покращення загального стану та самопочуття пацієнта;

- виявлення можливих ускладнень з відповідною корекцією медсестринських втручань.


Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 870 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.011 сек.)