АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Скелет голови(череп):відділи та кістки,що їх утворюють,особливості будови кісток черепа. Зєднання кісток черепа. Вікові особливості черепа.

Серед кісток черепа (ossa cranii) потилична, клиноподібна, дві скроневі, дві тім'яні та лобова пов'язані з розвитком головного мозку, а решітчаста, дві нижні носові раковини, дві сльозові, дві носові кістки й леміш — з розвитком нюхової плакоди (капсули).

Потилична кістка (os occipitale) (мал. 13, а, б) розташована в задньонижньому відділі черепа. Складається з основної, двох бічних частин і потиличної луски, що оточують великий отвір (foramen magnum).

Потилична луска (squama occipitalis) має форму випуклої назовні пластинки. Зовнішня поверхня її шорстка, що пояснюється прикріпленням численних м'язів і зв'язок.

Клиноподібна кістка (os sphenoidale) (мал. 14, а, 6) непарна, розташована попереду потиличної кістки і займає центральне положення серед кісток основи черепа. У цій кістці розрізняють тіло, малі й великі крила та крилоподібні відростки.

Тіло (corpus) клиноподібної кістки схоже на неправильний паралелепіпед; має повітроносну клиноподібну пазуху, розділену перегородкою на дві частини. Задня стінка тіла зростається з основною частиною потиличної кістки, дві бічні продовжуються у великі крила, верхня спрямована до порожнини черепа, а нижня та передня стінки, які безпосередньо продовжуються одна в одну, обернені більшою своєю частиною до порожнини носа

Малі крила (alae minores) мають форму двох плоских трикутних пластинок, що відходять двома корінцями від передньо-бічних кутів тіла клиноподібної кістки.

Великі крила (аlае mаjores) відходять від бічних стінок тіла клиноподібної кістки у вигляді неправильно зігнутих кісткових пластинок. Кожне крило має п'ять поверхонь: мозкову, очноямкову, скроневу та відділену від неї підскроневим гребінцем, нівскроиеву та верхньощелепну.

Крилоподібний відросток (processus pterygoidens) з обох боків відходить від нижньобічної грані тіла й суміжної ділянки нижньої поверхні великого крила клиноподібної кістки.

Крилоподібний відросток складається з двох тонких пластинок, які спускаються прямовисно донизу і розташовані одна до одної під кутом, відкритим дозаду. Бічна пластинка (lamina lateralis) — широка іі коротка, ирисередня (lamina medialis) — довга й вузька. На дистальному кінці присередньої пластинки є крилоподібний гачок, через якої перекинутий м'яз, що напружує м'яке піднебіння. Між обома пластинками утворюється крилоподібна ямка.

Скронева кістка (os temporale) (мал. 15) парна. Бере участь в утворенні склепіння та основи черепа й розташована між клиноподібною і потиличною кістками. У ній розрізняють три частини: кам'янисту, барабанну і лускову.

Кам'яниста частина (pars petrosa) має тригранну форму і спрямована вперед і присередньо. У кам'янистій частині розрізняють верхівку, розташовану між тілом і великим крилом клиноподібної кістки, основу, що зовні зливається з лусковою і барабанною частинами, а також три поверхні — передню, задню (обернену до порожнини черепа) і нижню.

Барабанна частина (pars tympanica) скроневої кістки розвинулась ендесмально; має вигляд неправильно зігнутої кісткової пластинки. Вона прикріплена як ластівчине гніздо до соскоподібного відростка (позаду) і лускової частини (спереду), тобто навколо зовнішнього слухового отвору (porus acusticus externus) та однойменного ходу (meatus acusticus externus). Через барабанно-лускову і барабанно-соскову щілини, які виникають при цьому, проходять нерви.

Лускова частина (pars squamosa) — тонка пластинка. У ній розрізняють скроневу, зовнішню, поверхню, яка бере участь в утворенні скроневої ямки, і мозкову, обернену до порожнини черепа. Скронева поверхня дещо випукла і шорстка (сліди прикріплення м'язових пучків).

Тім'яна кістка (os parietale) (мал. 16) — парна, займає верхньобічну частину склепіння черепа і в людини у зв'язку з еволюцією головного мозку є найбільшою серед однойменних кісток усіх приматів. Ця кістка має форму чотирикутної пластинки, зігнутої у вигляді пологої чаші, відкрита сторона якої повернена до порожнини черепа. У кістці розрізняють зовнішню і внутрішню поверхні, чотири краї (потиличний, стріловий, лобовий, лусковий) і чотири кути (лобовий, потиличний, клиноподібний і соскоподібний).

Лобова кістка (os frontale) (мал. 17) — непарна; розташована у передньоверхній частині черепа, складається з лобової луски, очноямкових та носової частин.

Лобова луска (squama frontalis) — це випукла допереду кісткова пластинка, майже вертикальна або з незначним нахилом назад. Спереду вона відділена від очноямкових частин парним надочноямковим краєм (marдо supraorhitalis), на присередній частині якого міститься однойменна вирізка (іноді отвір). Тут проходять судини й нерви.

Очноямкова частина (pars orbitalis) складається з двох (правої й лівої) тонких пластинок трикутної форми, розташованих горизонтально.

Носова частина лобової кістки (pars nasalis) — це частина нижнього краю луски, яка позаду межує з переднім краєм решітчастої пластинки, а спереду — з носовими кістками і лобовими відростками верхньої щелепи. Ця масивна кісткова пластинка має вигляд спрямованих донизу численних остей, з яких найбільша — носова (spina nasalis) — розташована посередині.

Скостеніння. Лобова кістка розвивається із сполучної тканини з двох точок скостеніння, які з'являються на другому місяці ембріогенезу. Лобові пазухи формуються наприкінці першого року життя. Дві кісткові половини (права й ліва) лобової луски зростаються до двох років.

Решітчаста кістка (os ethmoid ale) (мал. 18, а, 6) — непарна. Розташована посередині, попереду тіла клиноподібної кістки. Бере участь в утворенні основи черепа та очної ямки і належить до складу кісткових стінок порожнини носа.

Кістка складається з дірчастої й перпендикулярної пластинок і решітчастого лабіринту.

Пірчаста пластинка (lamina cribrosa) розташована горизонтально. Спереду та з боків межує з решітчастою вирізкою лобової кістки, а ззаду — з переднім краєм тіла клиноподібної кістки. Через численні отвори пластинки проходять нюхові нерви й судини.

Перпендикулярна пластинка (lamina perpendicularis) ніби розділена на дві частини: верхню меншу, але масивну, що дістала назву півнячого гребеня (crista galli), і нижню велику, тонку, яка бере участь в утворенні кісткової перегородки носа.

Решітчастий лабіринт (labyrinthus ethmoidalis) складається з конгломерату тонкостінних кісткових комірок, які з'єднуються між собою і ніби підвішені до нижньої поверхні дірчастої пластинки з обох боків перпендикулярної пластинки. Кожна половина лабіринту зовні вкрита сльозовою кісткою і очноямковою пластинкою лабіринту, зверху прикрита відповідною половиною дірчастої пластинки і комірками очноямкової частини лобової кістки, а ззаду безпосередньо прилягає до передньої поверхні тіла клиноподібної кістки.

Розрізняють: найбільше переднє тім'ячко (fonticulus anterior) розташоване на стику вінцевого й стрілового швів; заднє (fonticulus posterior) —. на місці з'єднання лямбдоподібного та стрілового швів і бічні (по два з кожного боку) тім'ячка, з яких клиноподібні (fonticuli sphenoidales) тім'ячка визначаються на місці сполучення лобової і тім'яної кісток з лускою скроневої та великим крилом клиноподібної кісток, а соскоподібні (fonticuli mastoidei), або задньобічні, розташовані на стику тім'яної, потиличної та скроневої кісток.

Найбільше практичне значення має переднє тім'ячко, яке не заростає за нормального розвитку дитини до 1,5 — 2 років життя. Решта тім'ячок звичайно заростають протягом перших тижнів життя. Незавершені процеси скостеніння в новонароджених і дітей перших років життя спостерігаються також в інших ділянках черепа і в його окремих кістках.

З 16 —18 років починається зрощення деяких швів. Першим звичайно костеніє шов між основною частиною потиличної кістки й тілом клиноподібної. Скостеніння швів склепіння черепа відбувається звичайно в літньому віці.

У дітей і підлітків кістковий рельєф (горби, шорсткості, гребені тощо), як правило, незначний, що зумовлено недостатнім розвитком м'язів. У старечому віці може спостерігатись загальне або часткове стоншення кісток при добре розвинутому рельєфі. Під час росту організму відбувається пневматизація багатьох кісток черепа (лобової, решітчастої, клиноподібної, скроневих, верхньої щелепи), завдяки чому збільшуються розміри повітроносних пазух.

Найхарактернішою особливістю черепа людей старечого віку є значна атрофія коміркових частин і тіла нижньої щелепи, що пов'язано з випадінням

Череп (cranium) захищає головний мозок та органи чуття і створює опору обличчю, початковим відділам травного апарату. Череп умовно поділяють на мозковий та лицьовий відділи. Обидва відділи поєднані анатомічно, але мають різне походження. У людини та інших вищих ссавців основа черепа розвивється із хряща. На цій основі розташовується мозок, який швидко росте. Над ним із сполучної тканини формуються кісткові пластинки (перетинчасті кістки), які не проходять хрящової стадії розвитку.

Череп людини складається із 23 кісток: 8 парних і 7 непарних. Кістки криші черепа людини плоскі: вони складаються із товстішої зовнішньої і тонкої внутрішньої пластинок компактної речовини між якими розташована губчаста речовина із червоним кістковим мозком і багаточисельними кровоносними судинами. На внутрішній поверхні кісток черепа є багато ямок, які конгруентні до борозен і звивин головного мозку. Багато тут і борозен, по яких розташовуються кровоносні судини мозку.

У клиноподібної кістки є тіло, в центрі якого знаходиться турецьке сідло з гіпофізарною ямкою. Всередині тіла є повітряна порожнина (клиноподібна пазуха), яка сполучається з порожниною носа. Від тіла в боки (латерально) відходять великі крила (лежать майже у фронатальній площині), вверх і латерально - малі крила, вниз звисають крилоподібні відростки. У основі кожного малого крила є отвори зорового нерва.

Решітчаста кістка (os etmoidale) лежить спереду тіла клиноподібної кістки. Це найбільш крихка кістка черепа. У неї є горизонтальна та вертикальна (перпендикулярна) пластинки. Остання переходить у півнячий гребінь, який виступає над горизонтальною пластинкою. На перпендикулярній пластинці є відростки - верхні і нижні носові раковини. Горизонтальна (поперечна) пластинка продирявлена і крізь її отвори до мозку проходять нюхові отвори. До цієї пластинки ніби підвішені лабіринти решітчастої кістки, які побудовані із багатьох повітроносних чарунок, сполучених між собою та носовою порожниною. Від медіальних поверхонь лабіринту відходять носові раковини. Латеральна стінка лабіринту вкрита паперовою пластинкою (дуже тонка і крихка) бере участь у формуванні очниці.

Найскладнішою у черепі є скронева кістка (os temporale). Вона складається із 3-х частин: лускатої, барабанної та піраміди (кам'яниста), які розташовані навколо слухового проходу. У скроневій кістці розташований орган слуху і рівноваги. Пірамідна частина завершується сосцеподібним відростком, біля якого розташований шилоподібний відросток. Від нижньої частини зовнішньої поверхні лускатої ділянки скроневої кістки відходить виличний відросток, у основі якого розташована суглобова поверхня (горбик) і овальна нижньощелепна ямка, куди входить горбик нижньої щелепи, утворюючи скронево-нижньощелепний суглоб.

Тім'яна кістка (os parietale) має вигляд чотирикутної пластинки, зовнішня поверхня якої випукла (в центрі - тім'яний горб), внутрішня - увігнута (на ній є артеріальні борозни).

Лобна кістка (os frontale) має вертикальну лобну луску і горизонтальні частки, що переходять одна в одну і утворюють надочні краї. Лобна луска ззовні опукла і несе на собі лобні горби - характерна ознака черепа людини. Луска лобної кістки людини широка і розташована вертикально. Вище від надочних країв розташовані надбрівні дуги, які сходячись медіально утворюють над коренем носа площадку - глабелу. Надочний край латерально продовжується у виличний відросток, який сполучається із виличною кісткою. Горизонтальні частки лобної кістки (права і ліва) розташовані горизонтально і утворюють верхню поверхню очниці.

Піднебінна кістка (os palatinum) має дві пластинки: перпендикулярну (вертикальну) і горизонтальну. Від верхнього краю вертикальної пластинки відходять очний та клиноподібний відростки. Перший бере участь у формуванні очниці, другий примикає до клиноподібної кістки. Горизонтальні пластинки обох піднебінних кісток утворюють задню частину твердого піднебіння, яке у людини укорочене.

Нижня носова раковина (concha nasalis inferior) розташована в носовій порожнині і відмежовує середній носовий хід від нижнього.

Парна носова кістка (os nasale) має вигляд видовженої чотирикутної пластинки. Сполучаючись між собою медіальними краями вони утворюють спинку носа.

Слізна кістка (os lacrimale) - тонка чотирикутна пластинка і є частиною медіальної стінки очниці.

Леміш (vomer) утворює більшу частину носової перегородки. Від верхньозаднього краю леміша відходить два крила, між якими розташовані гребінь і дзьоб тіла клиноподібної кістки. Передній край верхньою частиною сполучається з перпендикулярною пластинкою решітчастої кістки. Вільний задній край леміша розмежовує хоани.

Вилична кістка (os zygomaticum) формує рельєф обличчя. З нею сполучаються одноіменні відростки скроневої, лобної та верхньощелепної кісток. Скроневий відросток виличної кістки та виличний відросток скроневої кістки утворюють виличну дугу.

Нижньощелепна кістка ( mandibula) єдина рухлива кістка черепа. Складається із тіла та двох гілок, сполучених з тілом під кутом 110-130°. Основа тіла масивна. По середній лінії видно звернений вентрально підборідочний виступ, який є характерною властивістю черепа людини. На гілках розташовані альвеоли зубів. Гілки щелепи спрямовуються краніально і закінчуються двома відростками: переднім - вінцевим і заднім - суглобовим, розділеними вирізкою. До вінцевого приєднується скроневий м'яз, на другому розташована суглобова голівка скронево-нижньощелепного суглобу. Збоку до суглобового відростка приєднується крилоподібний м'яз.

Під’язикова кістка (os hyoideum) дугоподібної форми, розташована між гортанню та нижньою щелепою. Побудована з тіла і 2 пар рогів - великих і малих. Від малих до шилоподібного відростка відповідних скроневих кісток ідуть зв'язки, які ніби підвішують цю кістку до черепа.

Дата добавления: 2015-11-02 | Просмотры: 1959 | Нарушение авторских прав