АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Діагностика вузького таза. Перебіг пологів. Функціональна діагностика під час пологів, веденя пологів. Показання до оперативного розродження.

Діагностика вузького тазу протягом тривалого часу проводилася на підставі даних анамнезу,зовнішнього огляду, обмацування кісток і визначення розмірів таза, за допомогою тазомера (акушерського циркуля) і сантиметрової стрічки, піхвового дослідження. Однак інструментальні дослідження останніх років показали, що зовнішнє вимір великого таза повністю не відображає особливостей будови малого тазу і дозволяє одержати тільки орієнтовні дані про його форму та розміри. Тому необгрунтовано ставити діагноз анатомічно вузького тазу тільки на підставі даних зовнішнього тазоизмерения, що нерідко роблять практичні лікарі. Визначено, що не кожен анатомічно вузький таз буде одночасно вузьким і у функціональному плані, в той час як не кожен функціонально вузький таз є анатомічно-вузьким.
Остаточний діагноз анатомічно вузького тазу, його форму і ступінь звуження встановлюють при використанні рентгенологічного методу дослідження. Вимірювання по кістковим орієнтирам жіночого тазу в прямій і бічній проекції дозволяє обчислити справжні розміри малого тазу і передлежачої голівки плоду. Але в силу того, що пучок рентгенівських променів розходиться, будь проекційне зображення є збільшеним по двох координатах. При цьому найбільшому збільшення піддаються ділянки тіла і органи, більш віддалені від касети з плівкою.
Для перерахунку збільшених розмірів на рентгенівському знімку в істинні розміри з 1901 року використовувалася чотирикутна металева рама з нанесеними на ній зубцями. У подальшому було запропоновано безліч різних методів визначення розмірів. У сучасному уявленні анатомічно вузьким тазом прийнято вважати такий таз, в якому один або хоча б один з розмірів укорочений в порівнянні з нормальним на 15-20 мм і більше. Нижньою межею норми вважаються такі розміри малого таза: прямий розмір входу - 110 мм, прямий розмір широкої частини порожнини - 125 мм, прямий розмір виходу - 95 мм, поперечний розмір входу і широкої частини порожнини - 125 мм, межостний - 105 мм, битуберозного - 115 мм. У сучасних умовах в структурі анатомічно вузького тазу у вагітних і породіль переважають так звані стерті форми, до яких відносяться звуження до 10 мм одного або більше розмірів малого таза. Частка таких форм таза становить 60%.

Є три перебіги пологів:

1 період починається з моменту настання регулярної пологової діяльності і закінчується повним розкриттям шийки матки.

2 період починається з повного розкриття шийки матки.

3 період починається після народження плода.

Під час ведення пологів дотримуються:

1)персональної психологічної підтримки вагітної чоловіком, родичами.

2) забезпечення розуміння та психологічної підтримки роділлі медичним персоналом.

3) підтримування чистоти роділлі та її оточення.

4)забезпечення рухливості роділлі.

5) підтримування прийому їжі й рідини за бажанням жінки.

I. Операція кесарів розтин
Операція кесарів розтин здійснюється за визначеними показаннями. Необгрунтоване підвищення частоти проведення кесаревого розтину призводить до збільшення кількості післяпологових ускладнень та порушення адаптаційних можливостей новонародженого. Статистичні дані свідчать про відсутність тенденції до поліпшення показників здоров'я матерів і дітей при перевищенні частоти кесаревого розтину більше 7%. Оптимальним показником частоти кесаревого розтину в цілому для регіонів слід вважати 10%.
З метою попередження випадків материнської і перинатальної захворюваності та смертності, пов'язаних з операцією кесаревого розтину, необхідно суворо дотримуватись переліку показань.
Показання з боку матері:
1. Анатомічно вузький таз III й IV ступенів звуження (с. vera < 7 см) і форми вузького тазу, що рідко зустрічаються (косозміщений, поперечнозвужений, лійкоподібний, спондилолістичний, остеомалятичний, звужений екзостозами і пухлинами кісток та ін.).
2. Клінічно вузький таз.
3. Центральне передлежання плаценти.
4. Часткове передлежання плаценти з вираженою кровотечею та відсутністю умов для термінового розродження через природні пологові шляхи.
5. Передчасне відшарування нормально розташованої плаценти та відсутність умов для термінового розродження через природні пологові шляхи.
6. Розрив матки, що загрожує або почався.
7. Два і більше рубців на матці.
8. Неспроможність рубця на матці.
9. Рубець на матці після корпорального кесаревого розтину.
10. Рубцеві деформації шийки матки і піхви.
11. Аномалії пологової діяльності, які не піддаються медичній корекції.
12. Виражене варикозне розширення вен шийки матки, піхви і вульви.
13. Вади розвитку матки і піхви, які перешкоджають народженню дитини.
14. Стани після розриву промежини III ступеня і пластичних операцій на промежині.
15. Стани після хірургічного лікування сечостатевих і кишково-статевих нориць.
16. Пухлини органів малого тазу, що перешкоджають народженню дитини.
17. Рак шийки матки.
18. Відсутність ефекту від лікування тяжких форм пізнього гестозу при неможливості термінового розродження через природні пологові шляхи.
19. Травматичні пошкодження тазу і хребта.
20. Екстрагенітальна патологія при наявності запису профільного спеціаліста: артеріальна гіпертензія III ст.; коарктація аорти; аневризма аорти чи іншої крупної артерії; систолічна дисфункція лівого шлуночка з фракцією викиду < 40%, "свіжі" крововиливи у сітківку на тлі діабетичної або гіпертонічної ангіопатії; захворювання легень, що обумовлюють загрозу пневмотораксу; легенева кровотеча менш ніж за 4 тижні до розродження; портальна гіпертензія з варикозним розширенням вен стравоходу, шлунка; спленомегалія; діафрагмальна кила; гіпертензійно-лікворний синдром; стан після геморагічного інсульту; необхідність виключення (укорочення) потуг за відсутності головного передлежання).
21. Гостра форма генітального герпесу протягом 3-х тижнів перед пологами.
22. Мертвонародження в анамнезі у поєднанні з іншою акушерською патологією.
23. ВІЛ-інфікування вагітної при вірусному навантаженні більше 1000 копій. Операцію виконують до початку пологової діяльності та розриву плодових оболонок.
Показання з боку плода:
1. Гіпоксія плода, підтверджена об'єктивними методами обстеження, при відсутності умов для термінового розродження через природні пологові шляхи.
2. Тазове передлежання плода при передбачуваній масі більше 3700 г.
3.Випадіння пульсуючих петель пуповини.
4.Неправильне положення плода після злиття навколоплідних вод.
5.Високе пряме стояння стрілоподібного шва.
6. Розгинальні вставлення голівки плода (лобне, передній вид лицьового).
7. Вагітність внаслідок застосування лікувальних програм допоміжних репродуктивних технологій або після тривалого лікування безпліддя.
8. Стан агонії або клінічної смерті матері при живому плоді.
9. Багатоплідна вагітність при тазовому передлежанні I плода.
10. Гіпоксія або тазове передлежання плода, маса плода більше 4000 г при цукровому діабеті у матері.
Протипоказаннями до розродження шляхом операції інтраперитонеального кесаревого розтину є екстрагенітальне і генітальне інфікування, тривалість безводного періоду більше 12 годин, внутрішньоутробна загибель плода, крім з причини передчасного відшарування плаценти або повного передлежання плаценти.
В історії пологів здійснюється запис консиліуму лікарів-акушерів-гінекологів про необхідність її проведення з обгрунтуванням показань та умов виконання.
З метою профілактики можливих післяопераційних ускладнень необхідно:
1. При високому ризику реалізації інфекції в післяопераційному періоді використовувати захисні варіанти з обов'язковим дренуванням черевної порожнини або удаватися екстраперитоніального кесаревого розтину.
2. Залучати до виконання екстраперитоніального кесаревого розтину лише висококваліфікованого лікаря-акушера-гінеколога, який володіє технікою цієї операції.
3. У разі термінового розродження в інтересах матері, наявності ендометриту, внутрішньоутробної загибелі плода і відсутності умов для розродження per vias naturalis виконувати операцію Порро.
4. Планову операцію кесаревого розтину здійснювати з початком пологової діяльності чи зі злиттям навколоплідних вод після проведення повного клінічного обстеження з оцінкою стану вагітної і плода та санації пологових шляхів.
5.У разі проведення планової операції кесаревого розтину проводити допологову підготовку, що передбачає повне клінічне обстеження з оцінкою стану вагітної і плода, санацію пологових шляхів.
6. Операцію повторного кесаревого розтину виконувати переважно у плановому порядку із залученням лікарів високої кваліфікації.
7. Під час планової операції кесаревого розтину з метою зменшення ризику гнійно-септичних і посттрансфузійних ускладнень, передачі ВІЛ-інфекції, сифілісу і сироваткового гепатиту доцільно застосовувати аутогемотрансфузію.
8. При зашиванні рани на матці доцільно використовувати дексон, вікрил, ПДС.
9. При вирішенні питання щодо проведення операції кесаревого розтину при глибоко недоношеній вагітності виходити з інтересів здоров'я матері, наявності достовірних даних щодожиттєздатності плода.
10. Після відділення дитини проводиться профілактика виникнення септичних ускладнень шляхом одноразового внутрішньовенного введення антибіотика у середньодобовій дозі за виключенням наявності у пацієнтки сечостатевої інфекції, яка потребує введення антибіотиків відповідно до показань.
11. У жінок групи високого ризику розвитку гнійно-септичних ускладнень одразу починати антибактеріальну терапію в лікувальному режимі.
12. У жінок групи високого ризику виникнення тромбоемболічних ускладнень обов'язково проводити їх профілактику (гепарин, фраксипарин, клексан з раннього післяопераційного періоду під контролем гемостазіограми).
13. Дотримуватись активного ведення післяопераційного періоду.
14. Дотримуватись норм санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму згідно з вимогами чинних нормативних актів.
15. Стерилізація під час операції кесаревого розтину проводиться відповідно до наказу МОЗ України від 6.07.94 № 121 "Про застосування методів стерилізації громадян".
16. При проведенні повторної операції кесаревого розтину застосовувати обов'язкове введення сечового катетеру на час оперативного втручання. Не слід видаляти сечовий катетер раніше, ніж через 48 годин після операції у випадках розриву матки, затяжних пологів, клінічно вузького тазу, значного набряку промежини, післяпологового сепсису з тазовим перитонітом. У випадках пошкодження сечового міхура - слід залишити катетер на 7 діб.
17. Для зниження ризику травматизму при передачі інструментів слід дотримуватись методики "нейтрального поля" ("безпечних зон"), використовуючи лотки.
18. Антибіотики з профілактичною метою слід вводити після перетинання пуповини.
19. При застосуванні тривалої інфузійної терапії (понад 48 годин) у зв'язку з високим ризиком розвитку порушень електролітного балансу необхідно контролювати рівень електролітів кожні 48 годин.
За наявності спроможного рубця на матці, відсутності великого плода, звуження тазу, показань до розродження шляхом кесаревого розтину при даній вагітності та інтервалі між вагітностями 2-5 років, перевагу слід віддавати пологам через природні пологові шляхи з оцінкою в динаміці під час вагітності і під час пологів стану післяопераційного рубця.
II. Операція накладання акушерських щипців
Операція накладання акушерських щипців застосовується за наявності умов для її виконання у разі виникнення ускладнень, які вимагають негайного закінчення пологів.
Показання з боку матері:
1. Тяжкі форми пізніх гестозів (прееклампсія, еклампсія в пологах).
2. Екстрагенітальна патологія, яка потребує виключення (укорочення) потуг.
3. Ендометрит у пологах.
4. Первинна чи вторинна слабкість родової діяльності.
5. Гострі інфекційні захворювання матері (пневмонія, гепатит, вірусні інфекції верхніх дихальних шляхів).
6. Передчасне відшарування нормально розташованої плаценти, якщо є умови для закінчення пологів через природні пологові шляхи (голівка плода у порожнині чи у площині виходу з тазу).
Протипоказання для застосування акушерських щипців:
1. Мертвий плід.
2. Гідроцефалія плода.
3. Розгинальні вставлення (лобне, лицеве).
4. Неповне розкриття шийки матки.
5. Наявність цілого плідного міхура.
6. Невизначене положення передлеглої голівки та її високе стояння.
Операція накладання акушерських щипців проводиться з обов'язковим застосуванням знеболення (інгаляційний або внутрішньовенний наркоз), що необхідно також для розслаблення м'яких тканин.
III. Операція вакуум-екстракції плода
5. За наявності у роділлі екстрагенітальної патології, що вимагає виключення (скорочення) потуг.
Протипоказання для операції вакуум-екстракції плода:
До сучасних методів оперативного розродження належить операція витягання голівки плода за допомогою вакуум-екстрактора. Сучасні матеріали та технології виготовлення та конструкції апаратів, що розміщується на голівці і фіксується за допомогою від'ємного тиску, створюють умови для застосування у сучасному акушерстві за умови наявності відповідних показань.
Основні показання для операції вакуум-екстракції плода:
1. Первинна та вторинна слабкість родової діяльності.
2. Ендометрит у пологах.
3. Пізні гестози легкого та середнього ступеня.
4. Гіпоксичний стан плода (за умови відсутності умов здійснення кесаревого розтину.
1. Розгинальні вставлення голівки.
2. Невідповідність розмірів тазу та голівки плода.
3. Захворювання роділлі та ускладнення вагітності, що потребують виключення потуг.
Знеболення показане у випадку неспокійного поводження жінки.

Дата добавления: 2015-11-02 | Просмотры: 953 | Нарушение авторских прав