АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Пухлини тонкої кишки

Новоутворення дванадцятипалої, порожньої та клубової кишок рідко зустрічають­ся у людей будь-якого віку. Клінічні ознаки залежать від локалізації процесу.

У дванадцятипалій кишці зустрічаються злоякісні пухлини самої кишки та її сосочків. Позасосочкові локалізації найчастіше розміщені у висхідній частині і харак­теризуються екзофітною, ендофітною і змішаною формами росту. Головним методом діагностики є релаксаційна дуоденографія.

Для екзофітного росту характерні ригідність стінки, деформація рельєфу слизо­вої оболонки, наявність дефекту наповнення, порушення евакуації з супрастенотично розширеної ділянки кишки, болісність при пальпації, обмежена рухомість.

При локалізації на медіальній стінці низхідної частини кишки є дефект наповнен­ня з чіткими контурами, різко відмежованими від здорової тканини. В міру росту пух­лина призводить до стенозу великого сосочка кишки та ураження жовчної протоки.

При ендофітному характері росту спостерігаються звуження просвіту кишки з наявністю супрастенотичного розширення, відсутність перистальтики, ригідність сті­нок, деформація рельєфу слизової оболонки, відсутність його моделювання - застиг­лий рельєф; асиметричне звуження просвіту тонкої кишки на певній ділянці.

Новоутворення великого сосочка дванадцятипалої кишки зустрічаються рідко і найоптимальнішою методикою їх виявлення є релаксаційна дуоденографія.

Характерною рентгенологічною ознакою росту цієї пухлини є дефект наповнення, який має чіткі контури, різко відмежовані від здорової тканини. В міру росту пухли­на призводить до стенозу великого сосочка дванадцятипалої кишки, а також уражує загальний жовчний проток.

Диференціальна діагностика з раком головки підшлункової залози, що вростає у дванадцятипалу кишку, за рентгенологічними ознаками просто неможлива. Слід вра­ховувати дані фіброгастроскопії, субопераційної біопсії, КТ, УЗД.

В інших відділах тонкої кишки пухлини частіше локалізуються в початкових від­ділах порожньої та дистальних відділах клубової кишки. При екзофітному рості вира­жені ригідність стінки, деформація рельєфу слизової оболонки, дефекти наповнення. При проростанні пухлини у брижу або заочеревинний простір на рентгенограмах виявляється застигла картина нерухомих петель тонкої кишки.

Головною рентгенологічною ознакою ендофітного росту є асиметричне звуження просвіту тонкої кишки на якійсь ділянці. ляється розсовування петель тонкої кишки пухлиною та створення вільного простору.

У теперішній час діагностика пухлин тонкої кишки все частіше базується на висно­вках рентгенологічного та ультразвукового досліджень. Останнє дозволяє виявити пухлину у всіх хворих, визначити наявність та розміри її позакишкового компоненту та збільшення регіонарних лімфатичних вузлів.

За допомогою рентгенологічного дослідження на підставі відомих симптомів уточ­нюються локалізація та характер пухлини.

Дата добавления: 2015-11-02 | Просмотры: 306 | Нарушение авторских прав