АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Проміжний мозок

Проміжний мозок як за своїм філогенетичним формуванням, так і за фізіологічним значенням не є однорідним утворенням. Він складається із трьох утворень: епіталамуса – самої верхньої надгорбкової ділянки; таламуса – середньої частини, що містить зорові бугри і – підгорбкової ділянки. Цей відділ мозку в риб частково прикритий дахом середнього мозку.

Епіталамус складається із епіфіза і габенулярних ядер. Епіфіз – рудимент тім'яного ока, він функціонує як ендокринна залоза. До епіталамуса відносять також вуздечку (габенула), яка розташована між переднім мозком і дахом середнього мозку. Вона представлена двома габенулярними ядрами, сполученими особливою зв’язкою, в якій проходять волокна від епіфіза і нюхові волокна переднього мозку. Таким чином, це ядро має відношення до світлосприйняття і нюху. Еферентні волокна йдуть до середнього мозку і нижче розташованих центрів. Зорові бугри розташовані у центральній частині проміжного мозку і своїми внутрішніми бічними стінками обмежують третій шлуночок. У таламусі розрізняють дорзальну і вентральну ділянки. У дорзальному таламусі акул виділяють низку ядер: зовнішнє колінчасте ядро, переднє, внутрішнє і медіальні ядра.

Ядра зорових бугрів є місцем диференціювання різних видів чуття. Сюди надходять аферентні впливи від різних органів чуття, тут відбувається аналіз і синтез аферентної сигналізації. Отже, зорові бугри є органом інтеграції і регуляції чутливості організму, а також беруть участь у здійсненні рухових реакцій. У разі руйнації проміжного мозку в акул спостерігається зникнення спонтанних рухів, а також порушення їх координації. Основний потік інформації у цього відділу мозку риб надходить нюховими нервами і нервами, що йдуть від смакових рецепторів.

У складі гіпоталамуса є непарний порожнистий виступ – лійка, яка утворює особливий, обплетений судинами орган – судинний мішок. По боках судинного мішка розміщені його нижні частки. У сліпих риб вони дуже малі. Вважають, що ці частки пов'язані із зором, хоча є припущення, що цей відділ пов'язаний із смаковими закінченнями.

Судинний мішок добре розвинений у глибоководних морських риб. Стінки його вистелені миготливим кубічним епітелієм, тут також розташовані нервові клітини, які називаються рецепторами глибини. Вважають, що судинний мішок реагує на зміну тиску, а його рецептори беруть участь у регуляції плавучості; рецепторні клітини судинного мішка мають відношення до сприйняття швидкості поступального руху риби. Судинний мішок має нервові зв'язки із мозочком, завдяки чому він бере участь у регуляції рівноваги і тонусу м'язів під час активних рухів і коливань тіла. У донних риб судинний мішок рудиментарний.

Гіпоталамус є головним центром, куди надходить інформація із переднього мозку. Сюди надходять аферентні імпульси від смакових рецепторів і від акустико-латеральної системи. Еферентні волокна від гіпоталамуса йдуть до переднього мозку, таламусу, тектуму, мозочка, нейрогіпофізу. У гіпоталамусі риб розташовані преоптичі і паравентрикулярні ядра, клітини яких мають морфологічні ознаки нервових клітин, але продукують нейросекрет. Ці ядра функціонально тісно пов'язані із гіпофізом. Між гіпоталамусом і гіпофізом існують нервові і гуморальні зв'язки, чим забезпечується регуляторна функція головного мозку по відношенню до ендокринної системи.

Дата добавления: 2015-11-02 | Просмотры: 535 | Нарушение авторских прав