АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Псоріатична артропатія.

Визначення. Псоріатичний артрит (ПА) – самостійна нозологічна форма хронічного запального ураження суглобів, що розвивається у хворих на псоріаз. ПА виявляється у 5-7% хворих на псоріаз. Патологічний процес розвивається здебільшого в тканинах опорно-рухового апарату і призводить до ерозивного артриту, внутрісуглобового остеолізу і спондилоартриту.

Псоріатична артропатія входить до груп серонегативних спондилоартритів, захворювань, що характеризуються частим ураженням сакроілеальних з¢єднань, асиметричним ураженням суглобів, відсутністю ревматоїдного фактора в крові, шкірно-слизовими, а іноді і судинними пораженнями, сімейною агрегацією та асоціацією з HLA B27.

Етіологія, патогенез. Псоріаз – захворювання, що характеризується, передусім, гіперплазією епідермісу, причина якої остаточно не встановлена. В останні роки псоріаз і псоріатичну артропатію розглядають як клінічні прояви системного процесу в рамках псоріатичної хвороби.

Провідні теорії:

- генетична, що доводить високе виявлення псоріазу у близнюків, близьких родичів;

- носійство генів HLA B13; B17; B38; B39; CV6 і DR7.

Несприятлива спадковість проявляється фенотипічно під впливом несприятливих (провокуючих) чинників: інфекційні агенти (стрептокок, стафілокок, гриби, віруси), ендокринні фактори (пубертатний період і постменопауза характеризуються піком захворюваності на псоріаз), захворювання шлунково-кишкового тракту (гатсрит, холецистит, дисбіоз кишечнику), психоемоційні стреси, застосування медикаментів (літій, b-адреноблокатори, амінохінолони, деякі нестероїдні протизапальні тощо).

Послідовність розвитку патологічного процесу при псоріатичній хворобі схематично може бути представлено наступним чином. Під впливом провокуючих факторів у схильних осіб виникають дефектні кератиноцити, що уявляють собою шкірний антиген, активуючий місцевий імунний захист (фагоцити CD4+, CD8+, В-лімфоцити, натуральні кіллери із продукцією прозапальних цитокінів – інтерлейкінів-1, -8, фактору некрозу пухлин, колоінєстимулюючих факторів і посилення експресії цитокінових рецепторів і молекул адгезії на поверхні клітин шкіри інших видів сполучної тканини). У процесі розвитку імунної реакції відбувається часткова елімінація антигену з організму та одночасно відбувається пошкодження нових клітин, формуються аутоантигени, порушується природна толерантність. В організмі формуються сенсибілізовані лімфоцити і антитіла до аутоантигенів. Виникає хибне коло: поступлення антигену ® імунна реакція ® пошкодження тканин ® поступлення аутоантигену ® імунна реакція і т.д.

Підтвердженням концепції про псоріаз як про системне захворювання, є злоякісний перебіг псоріатичної артропатії, при якій чітко прослідковується взаємозв¢язок і взаємозалежність шкірного і суглобового синдромів, а також втягнення в процес більшості систем і органів.

Класифікація. Загальноприйнятої класифікації псоріатичного артриту немає. Зазвичай виділяють 5 варіантів його перебігу:

1) асиметричний олігоартрит;

2) артрит дистальних міжфалангових суглобів;

3) симетричний ревматоїдоподібний артрит;

4) мутилюючий артрит;

5) псоріатичний спондиліт.

У клініці часто користуються класифікацією, запропонованою В.В.Бадокіним (1995), що представлена в таблиці 5.18.

Ступені активності характеризують запальний процес як у ділянці суглобів, так із боку інших органів і визначаються за критеріями, запропонованими А.И.Нестеровым и М.Г.Астапенко для ревматоїдного артриту.

1) Мінімальний ступінь активності – проявляється незначними болями при рухах, ранкова скутість відсутня чи її тривалість не перевищує 30 хв. ШОЕ до 20 мм/год. Температура тіла нормальна. Ексудативні прояви в ділянках суглобів відсутні або слабко виражені. ІНші запальні симптоми не виявляються.

2) Помірний ступінь активності – болі у спокої і при рухах. Ранкова скутість триває до 3 год. У ділянках суглобів відзначаються помірні, але стійкі ексудативні симптоми. ШОЕ у межах 20-40 мм/год. Значний лейкоцитоз, зсув формули вліво. Температура субфебрильна.

 

Таблиця 5.18.

Класифікація псоріатичного артриту

Клінічна форма Клініко-анатомічний варіант суглобового синдрому Системні прояви
1. Тяжка 2. Звичайна 3. Злоякісна 4. Псоріатичний артрит у поєднанні з: - дифузними захворювання сполучної тканини - ревматизмом - хворобою Рейтера - подагрою 1. Дистальний 2. Моноолігоартритичний 3. Остеолітичний 4. Сподилоартритичний А. Без системних проявів В. Із системними проявами: трофічні порушення, генералізо­вана аміотрофія, поліаденія, кардит, вади серця, неспецифічний реактивний гепатит, цироз печінки, амілоїдоз внутрішніх органів, дифузний гломерулонефрит, ураження очей, поліневрит, синдром Рейно
Характер і стадії псоріазу Фаза і активність Рентгенологічна характеристика Функціональна здатність суглобів
А. Характер 1. Вульгарний: - вогнищевий - поширений 3. Ексудативний 4. Атиповий: - пустульозний - еритродермічний - рупіоїдний (з особливо виразним гіперкератозом)     Б. Стадії 1. Прогресуюча 2. Стаціонарна 3. Регресуюча 4. Псоріаз нігтів А. Активна фаза 1. Мінімальна 2. Помірна 3. Максимальна   Б. Ремісія   А. Периферичні суглоби: І. Білясуглобовий остеопороз ІІА. Те саме + звуження суглобової щілини, кістоподібні просвітлення кісткової тканини ІІБ. Те саме + поодинокі узури ІІІ. Те саме + множинні узури IV. Те саме + кісткові анкілози   Б. Крижово-здух­винні з¢єднання: І. Нечіткість суглобової щілини, слабко виражений остеопороз ІІ. Звуження чи розширення суглобової щілини, субхондральний остеосклероз ІІІ. Те саме + часткове анкілозування IV. Те саме + повне анкілозування В. Анкілозуючий спондилоартрит із: а) синдесмофітами і параспинальними оссифікатами б) анкілозами міжхребцевих суглобів   А. Збережена Б. Порушена     ІІ. Професійна здатність втрачена ІІІ. Втрачена здатність до самообслуговування
           

3) Максимальний ступінь активності – сильні болі у покої і при рухах. Ранкова скутість триває більше 3 год. Виражені ексудативні явища в ділянках суглобів і періартикулярних тканин. Значне підвищення показників гострофазових білків.


Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 566 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.005 сек.)