Рестриктивні кардіоміопатії.
Рестриктивні КМП (РКМП) є найрідшою формою КМП. До неї відносяться фіброеластоз або ендоміокардіальний фіброз, а також фібробластичний ендоміокардит Лефлера І. Суть паталогічного процесу в різкому потовщенні ендокарду, заміні еластичної тканини ендокарду сполучною тканиною.
Клінічна картина. Хворі скаржаться на біль в ділянці серця кардіалгічного характеру, задишку при звичному фізичному навантаженні, серцебиття.
При обєктивному дослідженні виявляється стійка тахікардія, помірна гіпертрофія лівого шлуночка, послаблення тонів серця, патологічний ІІІ і ІV тони серця, типові аускультативні ознаки недостатності мітрального (послаблення першого тону над верхівкою, акцент ІІ тону над легеневою артерією, систолічний шум над верхівкою серця) і трьохстулкового клапанів.
Рентгенологічні і ЕКГ дані неспецифічні. ЕхоКГ виявляє зменшення порожнини шлуночків і головне- зменшення амплітуди коливань розмірів шлуночків у фазу систоли чи діастоли.Окрім цього виявляється потовщення ендокарду і задньої стінки лівого шлуночка, а у деяких хворих – зміна тонів серця.
Лікування.
1. Лікування глюкокортикоїдами і цитостатиками. Найчастіше застосовують преднізолон у дозі 30 мг/доб.Якщо стан хворого покращується дозу преднізолону зменшують до 10мг/доб. В разі відсутності ефекту від преднізолону застосовують цитостатики – вінкрастин, азатіоприн, циклофосфан.
2. Лікування серцевої недостатності. При лікуванні СН, яка ускладнює РКМП, застосовують в основному діуретики і периферичні вазоділятатори, призначається ліжковий режим. Серцеві глікозиди застосовують в разі виникнення тахісистолічної форми миготливої аритмії.
3. Антиаритмічна терапія. Із антиаритмічних засобів застосовують кордарон у прийнятих дозах.
4. Антикоагулянтна і антиагрегантна тератії.
5. Хірургічне лікування проводиться на стадії фіброзу (висічення щільної фіброзної тканини з одночасним протезуванням мітрального клапану).
6. Лейкоцитофорез застосовується в комплексній терапії РКМП при наявності високої (60 – 70%) еозинофілії і підвищенні в’язкості крові.
МІОКАРДІОДИСТРОФІЇ.
Визначення. Міокардіодистрофії (МКД) – незапальні ураження міокарду різної етіології, які характеризуються порушенням обміну речовин і утворення енергії в міокарді. Нині вони розглядаються як синдром та шифруються МКХ-10 як “метаболічна кардіоміопатія”.
Етіологія.
1. Недостатнє поступлення в міокард речовин, необхідних для енергозабезпечення роботи серця:
- первинний дефіцит енергетичних речовин, який спостерігається при голоданні, ентеритах, печінковій недостатності і др..
- первинна недостатність кисню (гіпоксія), яка супроводжується порушенням засвоєння мікроенергетичних сполук.
2. Порушення окисно – відновних і процесів трансмембранного обміну катіонів:
- первинний дефіцит ферментів або порушення їх активності (авітамінози, цукровий діабет);
- порушення електролітного складу крові при важких ураженнях печінки і нирок, порушення електролітного балансу;
- порушення процесів тканинного дихання і функцій клітинних мембран під впливом токсичних факторів (печінкова та ниркова недостатності, розпад пухлин, отруєння нікотином, алкоголем, іншими токсичними речовинами).
3. Гіперфункція міокарду при фізичних перевантаженнях. Наступають відносний дефіцит поживних речовин, кисню, зміни у співвідношенні між різними типами енергоутворень.
4. Порушення нейроендокринної регуляції обміну речовин і енергії у міокарді:
- первинно – ендокринні порушення при захворюваннях гіпофізу і наднирників, тіреотоксикозі та гіпотіреозі;
- первинно – нейротрофічні порушення, які повязані з патологією центральної або периферичної нервової системи.
Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 419 | Нарушение авторских прав
|