АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Брадіаритмія та блокади

Атропін:

Клас І

1) симптоматична синусова брадікардія;

2) асистолія;

3) симптоматична а-а блокада на рівні а-в вузла

Клас ІІв - даних немає

Клас ІІІ –

1) а-в блокада на інфранодальному рівні;

3) асимпоматична синусова брадікардія

Тимчасова електрокардіостимуляція:

Клас І –

1) симптоматична синусова брадікардія, резистентна до лікування;

2) Мобіц II а-в блокада II ступеню;

3) а-в блокада III ступеню;

4) двопучкова блокада;

5) новопосталі блокади ніжок пучка Пса;

6) поєднання БПНПГ або БЛНПГ з а-в блокадою І ступеню

Клас ІІа - безсимптомна брадикардія; БПНПГ

Клас ІІв - а-в блокада І ступеню

Клас III - неускладнений ГІМ

Гепаринотерапія:

Клас І - призначати всім хворим, яким передбачається реваскуляризація

Клас ІІв - хворим невисокого ризику після тромболізису неселективним препаратом -призначати гепарин підшкірне в дозах 7500-125000 одиниць двічі на добу до повного відновлення рухового режиму

Клас III - в/в гепарин впродовж 6 годин призначати хворим невисокого ризику після тромболізису неселективним препаратом

Бета-блокатори:

Клас І

1) в перші 12 годин призначити всім хворим без протипоказів до бета-блокаторів, незалежно від проведення тромболізису;

2) хворим із збереженням або з рецидивами ішемічного болю;

3) хворим з тахіаритміями (з частим скороченням шлуночків);

4) хворим з ГІМ без елевації сегменту ST

Клас ІІв- хворим з помірною СН (наявність хрипів в нижніх відділках легень без ознак зниження серцевого викиду) або з іншими відносними протипоказами до бета-блокаторів за умов ретельного спостереження за гемодинамікою

Клас III - хворим з вираженою СН

Інгібітори АПФ:

Клас 1

1) впродовж перших 24 годин призначати при елевації сегмента ST в більш, ніж 2 передніх прекордаільних відведеннях або при клінічних проявах СН за відсутності гіпотензії (сист. AT >100 рт ст) або інших протипоказів до призначення ІАПФ;

2) в гострому періоді ІМ та на етапі реабілітації призначати при ФВ <40% або при клінічних ознаках СН

Клас ІІа

1) впродовж перших 24 годин всім хворим з підозрюваним ГІМ у разі відсутності протипоказів до ІАПФ;

2) асимптматичним хворим з помірно зниженою фукнкцією ЛШ (ФВ 40-50%) на фоні клініки ІМ

Клас ІІв

1) хворим з недавно перенесеним ІМ з нормальною або помірно пригніченою функцією ЛШ

Антагоністи кальцію:

Клас І - немає даних

Клас ІІа - верапаміл або ділтіазем можна призначити з метою контролю за частотою скорочень шлуночків та для впливу на прояви ішемії у разі протипоказів або неефективності бета-блокаторів при відсутності ЗСН, ЛШ дисфункції та а-в блокад

Клас ІІв - хворим з ГІМ без елевації сегменту ST при відсутності ЛШ дисфункції, застою у легенях або інших прявів ЗСН призначити ділтіазем на фоні стандартного лікування (через 24 години від початку лікування) та продовжувати таке лікування впродовж 1 року

Клас ІІІ - ніфедіпін (короткої дії) протипоказаний хворим з ПМ; ділтіазем та верапаміл протипоказані хворим з ЛШ дисфункцією або ЗОН

Препарати магнію:

Клас І - немає даних

Клас ІІа

1) призначення з метою корекції електролітного дизбалансу, особливо у хворих, що лікувалися діуретиками перед ПМ;

2) хворим з епізодами поліморфної шлуночкової тахікардіїї типу "torsade de pointes" на фоні подовженого інтервалу QT - призначити 1-2 г магнію болюсом впродовж 5 хв.

Клас ІІв - призначення магнію болюсом та інфузією хворим високого ризику та/або тим, кому неможливо провести реперфузійні процедури

Підготовка до виписки із стаціонару.

Диспансеризація. Після виписки із стаціонару хворі, які перенесли гострий ІМ, оглядаються дільничним терапевтом двічі на тиждень, далі – 1 раз на тиждень протягом двох тижнів, згодом – 1 раз на місяць протягом року. В наступному частота оглядів залежить від величини вінцевої недостатності.

Профілактика. Первинна – боротьба із чинниками ризику ІХС (тютюнопаління, надмірна вага тіла, гіподинамія тощо). Вторинна – індивідуально підібрана медикаментозна терапія, скерована на попередження виникнення повторних епізодів гострої вінцевої патології, застійної серцевої недостатності та летальних наслідків.

Міокардити.

Визначення. Міокардити – запальні захворювання міокарду, які виникають внаслідок безпосереднього чи опосередкованого через імунні механізми впливу на серцевий м’яз інфекції, хімічних та фізичних агентів.

Етіологія. За сучасними даними міокардит може викликатися інфекцією (бактеріями, вірусами), паразитарними та протозойними інвазіями, грибами, хімічними та біологічними агентами, виникати внаслідок алергічних реакцій (інфекційно-алергічні, токсично-алергічні міокардити), чи опосередковуватись аутоімунними механізмами (міокардити при системних захворюваннях сполучної тканини).

Класифікація (наказ №54 МОЗ України від 14.02.2002).

І. Гострий.

а) з установленою етіологією І40, І41 (інфек­ційні - І40, бактеріальні - І41.0, вірусні - І41.1, паразитарні - І41.2, при інших хворобах - І41.8);

б) неуточнений І40.9

ІІ. Хронічний, неуточнений (І51.4).

III. Міокардіофіброз (І51.4).

IV. Поширеність:

а) Ізольований (вогнищевий)-(І40.1)

б) Інший (дифузний) - І40.8

V. Перебіг: легкий, середній, тяжкий.

VI. Клінічні варіанти: аритмія, порушення реполяризації, кардіалгія, тощо.

VII. Серцева недостатність (СН 0-ІІІ ст.).

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 461 | Нарушение авторских прав