Медсестринська діагностика
Наявні проблеми: - гарячка; - кашель сухий; - кашель з виділенням харкотиння:
слизове або гнійне; - загальна слабість; - втомлюваність; - холодний нічний піт; -
схуднення; - кровохаркання; - біль у грудній клітці; - задишка; - втрата маси тіла.
Потенційні проблеми: - нудьга за домівкою, роботою у зв`зку з ізоляцією;
- можливе виникнення легеневої кровотечі тощо.
- Складемо медсестринський діагноз: - гарячка; - кашель сухий; - кашель з виділенням харкотиння: слизове або гнійне; - холодний нічний піт; - схуднення; - кровохаркання; - біль у грудній клітці; - задишка; - нудьга за домівкою, роботою у зв`зку з ізоляцією; - можливе виникнення легеневої кровотечі, що підтверджується скаргами пацієнта та об'єктивними даними.
ІІІ етап медсестринського процесу -
Планування медсестринських втручань
1. Підготовка пацієнтів та взяття біологічного матеріалу для лабораторних досліджень.
2. Підготовка пацієнтів до інструментальних методів обстеження.
3. Проведення туберкулінодіагностики.
4. Спостереження за пацієнтом та вирішення його дійсних проблем.
4. Виконання лікарських призначень з етіотропної терапії та неспецифічного лікування.
5. Вирішення супутніх проблем та потреб пацієнта.
6. Навчання пацієнта та його оточення принципам співжиття при інфекційному захворюванні.
ІV етап медсестринського процесу - Реалізація плану медсестринських втручань
1. Підготовка пацієнта і взяття мокротиння для загальною аналізу, бактеріоско-пічного і бактеріологічного досліджень.
2. Підготовка пацієнта і взяття промивних вод бронхів та шлунка, сечі, калу, цереброспінальної рідини (при інших формах туберкульозу) для бактеріоскопічного і бактеріологічного досліджень з метою виявлення мікобакте-рій.
3. Рентгенографія органів грудної клітки.
4. Проведення проби Манту.
5. Лікування проводиться в протитуберкульозному диспансері (2-3 міс. - 6-8 міс. і більше).
6. Контроль за санітарно-єпідемічним станом у палаті. Створення комфортних
умов для пацієнта.
7. Постійний контроль за провітрюванням приміщення, його прибирання
(поточна дезінфекція), кварцування палати.
8. Контроль і допомога в дотриманні пацієнтом дієти: дієта № 11, збільшення
кількості повноцінних білків тваринного походження, посилене вітамінізоване харчування: свіжі овочі, фрукти; молоко, вершкове та рослинне масло.
9. Контроль за збиранням і знезаражуванням мокротиння, плювальниць пацієн-
тів із відкритими формами туберкульоз легень.
9. Постійний контроль за самопочуттям та об'єктивним станом пацієнта; загальний стан, вимірювання t0 тіла, АТ, Р, ЧДР.
10.Переодягання та обтирання у разі пітливості.
11.Тепле питво і содові інгаляції при кашлі.
12.Проведений оксигенотерапії при задишці, дихальна гімнастка.
13. Підвищене положення, холодне питво при кровохарканні.
14.Виконання призначень лікаря з етіотропної та симптоматичної терапії:
а). застосування ліків: протитуберкульозні антибіотики (поділяються на 3
групи):
- найбільш ефективні - рифампіцин, ізоніазид, фтивазид, метазид;
- середньої активності – етамбутол (діамбутол, амбутол), етіонамід (протіо-намід), циклосерин, стрептоміцин сульфат, канаміцин сульфат;
- найменш ефективні - тибон (соматизон), ПАСК.
б). симптоматична терапія:
- протикашльові (лібексин; препарати кодеїну: кодеїн, кодтерпін; препарати що містять препарати кодеїну: пенталгін, седалгін);
- відхаркувальні (настій із корення алтеї, трави термопсису, листя подорожника, амброксол, бромгексин, мукалтин);
- антигістаміннізасоби (димедрол, супрастин);
- нестероїдні протизапальні засоби (диклофенак натрію, індометацин, месулід, целекоксит);
- кровоспинні (дицинон, вікасол, амінокапронова кислота);
- вітаміни (групи В, РР);
- глюкокортикоїдні засоби (преднізолон, метилпреднізолон);
- при болях (анальгін, ортофен, баралгін, пенталгін, промедол, тенталгін);
- бронхолітичні засоби (еуфілін, теофілін, сальбутамол, солутан);
- переливання -плазми, альбуміну, альвезину, ліпофундину, рефортану;
- імуномодулятори (тималін, спленін, Т-активін)
в). аеротерапія (один из основних методів кліматотерапії) - пацієнт на тубер-кульоз погано переносять вологий клімат, сильний вітер;
г). ЛФК та загартування.
15.Вирішення супутніх проблем і потреб пацієнта
16.Роз'яснення пацієнтові та його оточенню необхідності таких заходів:
- необхідність обстеження контактних (членів родини);
- необхідність ізоляція пацієнта у разі відкритої форми туберкульозу;
- необхідність диспансерного спостерігання.
17. У разі неефективного лікування призначають оперативне втручання.
18. Необхідність санаторно-курортного лікування (з помірним кліматом у сосновому лісі, Сухумі, Південне узбереження Криму).
19.Навчання пацієнта і його оточення принципів співжиття при інфекційному захворюванні.
V етап медсестринського процесу - Оцінка результатів медсестринських втручань та їх корекція
- покращення загального стану та самопочуття пацієнта;
- виявлення можливих ускладнень з відповідною корекцією медсестринських втручань.
Прогноз
Прогноз туберкульозу легень залежить від його форми, своєчасності розпізнавання хвороби, правильності застосованого лікування, особливостей умов життя, праці. За несприятливих умов, особливо при кавернозній формі туберкульозу, прогноз хвороби менш сприятливий, оскільки при цьому виникають амілоїдоз, легенево-серцева недостатність, легеневі кровотечі тощо.
Ускладнення при лікуванні:
- погіршують слух (стрептоміцин); - погіршують зір (етамбутол); - погіршують функції печінки (майже всі препарати).
Ускладнення туберкульозу:
- легенева кровотеча; - легенева недостатність; - серцева недостатність;
- пневмоторакс; - кровохаркання; - хронічне легеневе серцятощо.
Профілактика
1. Неспецифічна: -санітарно-просвітна робота; - боротьба із забрудненням навколишнього середовища; - особиста гігієна; - підвищення життєвого рівня населення; - підвищення загальної резистентності організму.
Санітарна профілактика включає також оздоровлення осередків туберкульоз-
ної інфекції, ветеринарний нагляд за домашніми тваринами, санітарно-просвітницьку роботу.
Важливе місце в профілактиці туберкульозу належить своєчасному розпізнаванню захворювання, ізоляції та лікуванню вперше виявлених хворих на туберкульоз, флюорографічному обстеженню населення, яке починають із 12-річного віку.
До санітарної профілактики відносять заходи у вогнищі туберкульозу.
2. Специфічна профілактика: - вакцинація (на 3 день життя дитини) і ревакцинація (в 7 та 14 років). Перед ревакцинацією проводять пробу Манту. Ревакцинація проводиться тільки при негативній пробі;- хіміопрофілактика (необхідна особам, котрі перебувають у контакті з пацієнтами, людям з підвищеною чутливістю до туберкуліну, пацієнтам на неактивну форму туберкульозу). Використовують для цієї цілі ізоніазид, ПАСК.
Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 1821 | Нарушение авторских прав
|