 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Лікування АД.Терапія перш за все повинна визначатися етіологічними факторами, патогенетичними механізмами, фазою захворювання і базуватися на індивідуально підібраних програмах, які передбачають елімінацію причинно-значущих алергенів і інших провокаційних факторів, та проведення фармакотерапії. Особливо ефективною є етіотропна терапія, спрямована на усунення контакту з факторами, які спричиняють загострення. Це можуть бути алергени різного походження, лікарські засоби, харчові додатки, хімічні речовини і різноманітні фізичні чинники. Як ліки патогенетичної дії у разі АД здебільшого застосовуються антигістамінні препарати. Cьогодні не викликає сумніву той факт, що хронічна алергічна патологія, зокрема АД, диктує потребу тривалого призначення антигістамінних препаратів. І в таких випадках, безперечно, перевагу слід надавати антигістамінним препаратам II покоління, які характеризуються: високою специфічністю і високою спорідненістю до Н1-рецепторів; значно меншим або відсутнім седативним ефектом; більшою тривалістю дії (до 24 год); відсутністю звикання у разі тривалого застосування (таблиця 1). Ці факти ніхто сьогодні не оспорює, однак, активно дискутується питання: Чи можна сьогодні говорити про існування антигістамінних препаратів 3 покоління? Ми б могли привести аргументи з багатьох досліджень, одні з яких дають ствердну, а інші заперечливу відповідь. Але чи це так важливо для практичної медицини? На наш погляд, ні. Важливо знати про існування нових і найновіших препаратів другої генерації і робити свій вибір.
Таблиця 1. Антигістамінні препарати II покоління
АД майже завжди супроводжується змінами з боку травного каналу (захворювання гепатобіліарної системи, хронічні гастрит, дуоденіт, ентерит, коліт, дисбіотичні зсуви в кишках). Лікування гастроентерологічної патології призначають індивідуально після ретельного додаткового обстеження. Важливий компонент комплексного лікування хворих на АД - відновлення функціонального стану центральної і вегетативної нервових систем. У таких дітей часто порушуються сон, емоційний стан, змінюється поведінка. Іноді спостерігаються невротичні реакції і формуються психопатологічні риси особистості. Будь-які стресові ситуації, конфлікти у школі або в сім’ї, гнів, страх, тривога й інші стани нервового напруження можуть призвести до загострення симптомів захворювання. Таким дітям слід якнайшвидше призначати седативну фітотерапію (настої або відвари трав, офіцинальні препарати). Найчастіше застосовують валеріану, собачу кропиву, мелісу. Особливе місце в лікування АД посідає зовнішня терапія, стратегію якої можна розділити на два напрямки: протизапальна терапія і лікування вторинної інфекції та догляд за шкірою. Відомо, що зовнішня терапія насамперед спрямовується на ü зменшення й усунення суб’єктивних відчуттів свербежу, болю, “печіння” шляхом призначення протизапальних, антигістамінних препаратів; ü підвищення бар’єрної функції шкіри, відновлення водно-ліпідної плівки епідермісу із застосуванням пом’якшувальних і поживних засобів, що значною мірою сприяє зменшенню і ліквідації сухості шкіри; ü лікування вторинної інфекції; ü елімінацію біологічно активних речовин і деструктивних субстанцій та захист шкіри від несприятливого впливу зовнішнього середовища шляхом призначення очищувальних і зволожувальних засобів. Перед застосуванням зовнішніх лікарських засобів треба очистити шкіру хворої дитини від гною, кірок, лусочок, залишків використаних препаратів, які подразнюють шкіру. Очищення шкіри сприяє тіснішому контакту з нею лікарських речовин і, таким чином, дозволяє досягти бажаного терапевтичного ефекту. Треба дотримуватись певної послідовності використання і проведення зміни зовнішніх лікарських форм залежно від гостроти і динаміки шкірного процесу. Нерідко помилкою лікарів є заборона купатися дітям з атопічним дерматитом, особливо під час загострення. Cьогодні доведено, що щоденні гігієнічних ванни не лише очищують і зволожують шкіру та підсилюють проникнення зовнішніх препаратів, але й створюють відчуття комфортності, приносять дитині задоволення. У наш час фармацевтичні компанії постачають на український ринок великий арсенал протизапальних лікарських препаратів, які успішно використовуються для лікування атопічного дерматиту у дітей, але нерідко єдиним виходом у лікуванні його шкірних виявів є призначення топічних стероїдів. Місцеве застосування глюкокортикостероїдів базується на їх протизапальній, епідермостатичній, антиалергічній, місцевознеболювальній дії. Сьогодні фармацевтичний ринок пропонує велику кількість стероїдних препаратів топічної дії. Відомо, що при їх використанні можливий розвиток низки небажаних побічних ефектів. Тому особливо актуальним є пошук препарату, який був би високоефективним і водночас максимально безпечним. Сааме таким є препарат Елоком (мометазону фуроат). Після досягнення хорошого терапевтичного ефекти можна відійти від топічних стероїдів через застосування нестероїдного імуномодуляційного препарату місцевої дії з вираженим протизапальним ефектом Еліделу (1% крем). Усі лікарі повинні пам’ятати, що стратегія зовнішньої терапії включає не лише протизапальну терапію і лікування вторинної інфекції, але й догляд за шкірою. Особливу увагу педіатрів сьогодні привертають нові засоби лікувальної дерматологічної косметики, які виявляють протизапальний, очищувальний та зволожувальний вплив (серія А-Дерма, препарат Еспафлор). Таким чином, АД - проблема складна і неоднозначна не лише для лікаря, але й для наших маленьких пацієнтів. За умови вчасної діагностики і призначення оптимального лікування можна досягти тривалої ремісії і одужання в переважної більшості дітей. Однак завжди треба пам’ятати, що терапевтичний комплекс повинен підбиратися індивідуально та проводитися систематично і тривало. КРОПИВ’ЯНКА Кропив’янка – це поліетіологічне захворювання з різними варіантами патогенезу і типовими клінічними проявоми - висип на шкірі у вигляді пухирціві (уртикарій), що швидко зливаються і поширюються по всьому тілі. Особливості уртикарного висипу: пухирець розміром від декількох міліметрів до декількох сантиметрів із зоною гіперемії навколо, центральна частина пухирця припіднята; поява висипу супроводжується вираженим свербінням. Ангіоневротичний набряк (набряк Квинке) - один із варіантів кропив’янки, при якому патологічний процес поширюється глибше на дерму або підшкірну тканину. Типовий клінічний прояв ангіоневротичного набряку – обмежений набряк певної ділянки тіла з найчастішою локалізацією в ділянці голови (обличчя, слизова оболонка ротової порожнини, губи, язик та ін.), шиї, кистей, стоп, зовнішніх статевих органів. Шкіра на місці набряку не змінена. Больові відчуття, дискомфорт у місці ураження нерідко більш виражені,аніж свербіж. КЛАСИФІКАЦІЯ На жаль, спроби створити єдину класифікацію кропив’янки виявилися без успіху, однак загалом усі науковці і практики визнають існування двох її варіантів · Імунного (алергічного) · Неімунного (псевдоалергічного). Більше того, такий розподіл відповідає сучасному перегляду термінології в алергології. Алергічна кропив’янк а спричиняється дією алергенів. В основі її патогенезу лежать І-ІІІ типи імунопатологічних реакцій, але провідна роль належить реагіновому механізму. Найчастіше алергічна кропив’янка зумовлена лікарськими засобами, харчовими та інсектними алергенами. Псевдоалергічна кропив’янка характеризується різними етіологічними факторами і механізмами розвитку. В основі патогенезу цього варіанту захворювання лежать ліберація гістаміну, активація комплементу і калікреїн-кінінової системи, тощо. Етіологічними чинниками найчастіше є: - лікарські препарати (антибіотики, рентгенконтрастні речовини, білкові препарати тощо); - харчові продукти; - фізичні фактори (натискання, вібрація, сонячне опромінення, тепло, холод тощо). У патогенезі псевдоалергічного варіанту кропив′янки важливу роль відіграє патологія травного каналу (найчастіше гепато-біліарної системи), яка реєструється практично у всіх хворих. За перебігом кропив’янку поділяють на гостру і хронічну. До гострої форми відносять кропив’янку і ангіоневротичний набряк, які тривають не більше 6 тижнів. Якщо ознаки хвороби утримуються довше, то говорять про хронічний перебіг захворювання. Особливі діагностичні і терапевтичні труднощі виникають у разі хронічної кропив’янки (ХК), яка може бути проявом багатьох хвороб – від інфекцій до новотворів. Сьогодні отримані докази автоімунної природи деяких варіантів хронічної рецидивної кропив’янки. Діагностичний пошук у хворих з кропив’янкою починається з детальних анамнестичних досліджень, у процесі яких потрібно:
Анамнестичний пошук іноді доволі складний, нерідко доводиться ретроспективно аналізувати епізоди кропив’янки. Наступниметапом діагностичного пошуку є об’єктивне і додаткове дослідження. Додаткові дослідження у разі гострої кропив’янки повинні включати:
У разі розвитку ХК додатково проводятья:
1. системних захворювань сполучної тканини (антиядерні автоантитіла, ЦІК тощо); 2. злоякісних новотворів; 3. хронічних інфекційних і паразитарних захворювань (вірус гепатиту і вірус Епштейна-Барр, бактеріальні, грибні інфекції, гельмінтози); 4. захворювань щитовидної залози (УЗД, антитироїдні антитіла, гормони щитовидної залози), травного каналу (езофагогастродуоденофіброскопія тощо). У разі підозри на уртикарний васкуліт проводять біопсію шкіри
Лікування. Рекомендована гіпоалергенна дієта з виключенням причинно-значущих харчових алергенів та продуктів гістамінолібераторів. Обов’язковою умовою успішного лікування кропив’янки є санація хронічних вогнищ інфекцій в організмі, зокрема гельмінтозів. У разі гострої кропив’янки чи загострення ХК обсяг терапевтичних заходів визначається важкістю процесу. Легкий перебіг
Перебіг середної важкості · Антигістамінні препарати 1-ого покоління парентерально (тавегіл, супрастин тощо) · При відсутності ефекту - ГКС системної дії (1-5 мг/кгв перерахунку на преднізолон) в комбінації з антигістамінними препаратами · Після досягнення ефекту антигістамінні засоби 2-ого покоління безперервним 1-місячним курсом. Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 403 | Нарушение авторских прав |