АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ФОРМА ЛЮДСЬКОГО ТІЛА, РОЗМІР, СТАТЕВІ ВІДМІННОСТІ

Прочитайте:
  1. A.1.7 Список та контактна інформація осіб, які брали участь в розробці протоколу.
  2. A.1.8 Коротка епідеміологічна інформація – загальна поширеність патології, поширеність серед окремих груп населення (віко-статевих та ін., фактори ризику, прогноз).
  3. B. Cибірка, шкірна форма
  4. I. Информация о больном и НПР
  5. II. Форматирование текста
  6. III. Учебно-методическое и информационное обеспечение лекционных занятий
  7. IV. Источники учебной информации
  8. N Яєчка у хлопчиків опущені в калитку, у дівчаток – малі статеві губи і клітор прикриті великими статевими губами.
  9. Power Point форматында презентация жасау
  10. S.83. Вивих, розтягнення та деформація суглобів та зв'язок коліна

Тіло людини складається із голови – caput, шиї – collum, тулуба – truncus і двох пар кінцівок: верхніх – membra superiores і нижніх – membra inferiorеs. В голові розрізняють ділянку склепіння черепу – regionеs fornicis capitis і ділянки обличчя – regions faciei, в тулубі: груди – thorax, живіт – abdomen і спину – dorsum. Для орієнтування на поверхні грудей користуються проведенням вертикальних ліній: передня серединна лінія – linea mediana anterior, груднинна лінія – linea sternalis, яка іде вздовж краю груднини, середньоключична лінія – linea medioclavicularis, яка проходить через середину ключиці, білягруднинна лінія – linea parasternalis, посередині між попередніми; передня, середня і задня пахвові лінії – lineae axillares anterior, media et posterior, із яки перша і остання проходять по передньому і задньому краї пахвової ямки, а середня – через її середину: лопаткова лінія linea scapularis, яка проводиться через нижній кут лопатки.

Живіт посередництвом двох горизонтальних ліній, які проводяться між кінцями Х ребер і між двома передньоверхніми остями клубових кісток поділяють на три відділи, які лежать один над іншим: epigastrium – надчерев’я, mesogastrium – черев’я, середня ділянка живота і hypogastrium – підчерев’я. Кожен із трьох відділів живота за допомогою двох вертикальних ліній іще на три вторинних ділянки, причому надчерев’я розділяється на серединну ділянку – regio epigastrica – надчеревну ділянку і дві бокових – regions hypochondriacae dextra et sinistra – права і ліва підреберні ділянки. Середня ділянка живота таким же чином поділяється на розміщену серединну пупкову ділянку – regio umbilicalis і дві бічні ділянки живота – regiones abdominalis lateralis dexter et sinister. Нарешті, підчерев’я поділяється на regio pubica – лобкову ділянку і дві пахвинні ділянки – regio inguinalеs dexter et sinister, які лежать з правого та лівого боків.

Ділянками спини є хребтова – regio vertebralis, лопаткові – regiones scapulares dexter et sinister, підлопаткові – regiones subscapulares dexter et sinister і дельтоподібна – regio deltoidea. Верхня кінцівка поділяється на плече – brachium, передпліччя – antebrachium і кисть – manus; в останній розрізняють ділянку долоні – planta manus, ділянку тилу – dorsum manus і пальці кисті – digiti manus. Пальці поділяються на великий – digitus magnus, вказівний – digitus indicis, середній – digitus medius, безіменний – digitus innominatus, мізинець – digitus minimus. Нижня кінцівка поділяється на наступні ділянки – сідничну – regio glutealis, стегно – femur, гомілку – crus і стопу – pedis, яка поділяється на підошву – planta, тил стопи – dorsum pedis і пальці стопи – digiti pedis.

Середня довжина тіла дорослих (20 – 60 років) У чоловіків 165 см, у жінок – 154 см. Ріст тіла у довжину завершується у жінок в 16 – 17 років, у чоловіків – у 18 – 19.

Пропорції тіла залежать від віку і статі. В процесі розвитку у плода спочатку посилено ростуть верхні відділи тіла, а після народження – нижні. Ось чому після народження висота голови збільшується тільки в два рази, довжина тулубу – в три рази, рук – в 4, а ніг – в 5 разів.

Статеві розбіжності в пропорціях тіла: у жінок вужчі плечі і ширше таз, короткі ноги і руки, а тулуб довше.

Статеві ознаки, які відрізняють чоловіків від жінок, поділяються на первинні і вторинні. До первинних відносяться органи розмноження, в першу чергу статеві залози, наявність яких визначає стать; решта ознак відноситься до вторинних. У жінок менше зріст (в середньому на 12 см) і маса тіла.

Середня маса тіла дорослого чоловіка на території колишнього Радянського Союзу дорівнює 66 кг, жінки – 59 кг. Індивідуальні коливання маси тіла складають 18 – 25 кг відносно середньої величини.

Грудна клітка у жінок коротша і вужча за чоловічу, внаслідок чого, також завдяки великому нахилу тазу у жінок живіт довше. Загальна кількість м’язової маси у чоловіків у середньому складає 40% від всієї маси тіла, тоді як у жінок тільки 32%. В результаті чого фізична сила жінки в цілому менша за чоловічу. У жінок жирова тканина розвинена більше, чім у чоловіків. Характерною вторинною статевою ознакою у жінок є наявність добре розвинених молочних залоз, які у чоловіків знаходяться в зачатковому стані. Шкіра чоловіків товща і грубіша, до того ж більш волосиста на обличчі.

Конституція. Під конституцією зазвичай розуміють комплекс індивідуальних фізіологічних і морфологічних особливостей, які відносяться тільки до конкретної людини і формуються у визначених соціальних і природних умовах. Вони проявляються в реакції організму на різноманітні (в тому числі і патологічні) впливи. Основним ядром цього комплексу є низка спадкових ознак, отриманих від попередніх поколінь. Тому кожний індивідуум являє собою єдність внутрішніх (спадкових) і зовнішніх (оточуюче середовище в широкому значенні слова) факторів, які проявляються в його статурі.

Зовнішній будові відповідає визначена внутрішня будова.

Завдяки такій кореляції за зовнішньою будовою можна уявити собі особливості внутрішньої будови. Для більш точної діагностики у медицині важливо враховувати тип статури даної людини. Виділяються три типи статури.

1. Доліхоморфний тип. Високий або вище середнього зріст, відносно короткий тулуб, мала окружність грудної клітки, середні або вузькі плечі, довгі нижні кінцівки, малий кут нахилу тазу.

2. Брахіморфний тип. Середній або нижче середнього зріст, відносно довгий тулуб, велика окружність грудної клітки, відносно широкі плечі. Короткі нижні кінцівки, великий кут нахилу тазу.

3. Мезоморфний тип – середній, проміжний тип статури.

Норма і аномалії. Організм людини в процесі свого становлення пристосувався до оточуючого його середовища. В результаті між ним і конкретними умовами зовнішнього світу склалась певна рівновага. Ця рівновага, яка досягається завдяки визначеним морфологічним і функціональним особливостям організму, позначається як норма, а відповідна їй будова тіла як нормальна. Оскільки різноманітні фактори зовнішнього і внутрішнього середовища впливають на організм, то будова його і окремих органів і систем варіює, але ця варіабельність в нормі не порушує установленої рівноваги із середовищем. Таким чином, норма не є чимось застиглим, незмінним; вона різноманітна і представлена багатьма варіантами будови, які складають у сукупності індивідуальну мінливість організму, обумовлену як спадковістю, так і факторами зовнішнього середовища.

Будова організму і його окремих органів має багато різновидів – варіантів норми (variatio, латинська – різновид). Згідно варіаційній статистиці, вони утворюють варіаційний ряд, по краях якого знаходяться крайні форми індивідуальної мінливості (В.Н.Шовкуненко). Отже, норма – це гармонійна сукупність таких варіантів будови і співвідношення таких структурних даних організму, які характерні для людини як виду і забезпечують повноцінне виконання біологічних і соціальних функцій.

Аномалія (anomalos - несхожий) – це відхилення від норми, виражені у різній ступені. Вони мають також різновиди, із яких одні є результатом неправильного розвитку, але не порушують установленої рівноваги організму із середовищем, і, отже, не відображаються на функції. Приклад: правостороннє положення серця (декстрокардія) або збочене розташування нутрощів (situs viscerum inversus). Інші аномалії супроводжуються розладом функцій організму або окремих органів, порушують рівновагу організму із середовищем (наприклад, розколина піднебіння) або навіть приводять його до повної нежиттєздатності (наприклад, відсутність черепу – акранія, відсутність серця – акардія та інші). Такі різкі вади розвитку називаються виродствами. Розділ анатомії і ембріології, який вивчає аномалії і виродства, називається тератологією (teras, teratos, грецька – чудовисько). Вона відноситься також і до патологічної анатомії.

 


Дата добавления: 2015-11-26 | Просмотры: 548 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.004 сек.)