АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Лобова кістка

Лобова кістка, os frontale, непарна, приймає участь в утворенні склепіння черепу і відноситься до покривних кісток. Розвивається на основі сполучної тканини. Крім того, вона пов’язана з органами чуття(нюху і зору). Відповідно цій подвійній функції вона складається із двох відділів: вертикального – луски, squama frontalis, і горизонтального. Останній відповідно відношенню до органу зору і нюху поділяється на парну очничну частину, pars orbitalis і непарну носову, pars nasalis. В підсумку в лобовій кістці розрізняють 4 частини:

1. Лобова луска, squama frontalis, як всяка покривна кіска, має вигляд платівки, випуклої зовні і ввігнутої зсередини. Вона костеніє із двох точок костеніння, замітних навіть у дорослого на зовнішній поверхні, facies externus, у вигляді лобових горбів, tubera frontalia. Ці горби виражені тільки у людини у зв’язку з розвитком мозку. Вони відсутні не тільки у людиноподібних мавп, але навіть у вимерлих форм людини. Нижній край луски носить назву надочничного, margo supraorbitalis. Приблизно на межі між внутрішньою і середньою третинами цього краю є надочнична вирізка, incisura supraorbitalis (інколи вона перетворюється у надочничний отвір, foramen supraorbitalis), місце проходження однойменної артерії і вени. Зразу вище надочничного краю є сильно варіюючі за величиною і протяжністю підвищення – брівні дуги, arcus superciliares, які медіально по серединній лінії утворюють надперенісся, glabella. Воно є відправною точкою при порівнянні черепів сучасної людини з викопними. Зовнішній кінець надочничного краю витягується у виличний відросток, processus zigomaticus, який з’єднується з виличною кісткою. Від цього відростку іде вверх скронева лінія, linea temporalis, яка відмежовує скроневу поверхню луски. На внутрішній поверхні, facies interna, іде по серединній лінії від заднього краю борозна верхнього стрілоподібного синусу, sulcus sinus sagittalis superior, яка внизу переходить у лобний гребінь, crista frontalis. Ці утворення зумовлені прикріпленням твердої оболонки головного мозку. Поблизу серединної лінії є ямки грануляцій павутинної оболонки мозку.

2. Очничні частини, partes orbitales, являють собою дві горизонтально розміщені платівки, які своєю нижньою ввігнутою поверхнею звернені в очницю, верхньою – в порожнину черепу, а заднім краєм з’єднуються з клиноподібною кісткою. На верхній, мозковій поверхні є пальцеподібні втиснення, impressions digitatae. Нижня, очнична поверхня, facies orbitalis, утворює верхню стінку очниці і несе на собі сліди прилягання допоміжних пристосувань ока; біля виличного відростку – ямка слізної залози, fossa glandulae lacrimalis, біля очничної вирізки – блокова ямка, fovea trochlearis і блокова ость, spina trochlearis для сухожилка верхнього косого м’яза ока. Обидві очничні частини відділені одна від іншої решітчастою вирізкою, incisura ethmoidalis, яка заповнюється на цілому черепу решітчастою кісткою.

3. Носова частина, pars nasalis, займає передню частину решітчастої вирізки по серединній лінії. Тут є носова ость, spina nasalis, яка приймає участь в утворенні носової перегородки. По боках від ості знаходяться ямки,які є верхніми стінками комірок решітчастої кістки, спереду від них є отвір, який веде у лобову пазуху, sinus frontalis – порожнину, яка розміщена у товщі лобової кістки позаду брівних дуг і величина якої сильно варіює. Лобова пазуха, яка містить повітря, розділена перегородкою, septum sinuum frontalium. У частині випадків зустрічається додаткова пазуха позаду або між постійними пазухами. Лобова кістка за своєю формою є найбільш характерною для людини. У гомінід (і у людиноподібних мавп) вона різко нахилена назад, утворюючи покатий лоб. За очничним звуженням вона різко поділялась на луску і очничні частини. По краю очниці від одного виличного відростка до другого пролягав суцільний товстий валик. У сучасної людини валик різко зменшився, так що від нього залишилися лише брівні дуги. Відповідно розвитку мозку луска випрямилась і зайняла вертикальне положення, одночасно розвинулись лобові горби, внаслідок чого лоб із покатого став випуклим, надавши черепу характерний вигляд.

Дата добавления: 2015-11-26 | Просмотры: 571 | Нарушение авторских прав