АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Скелет вільної нижньої кінцівки

Скелет вільної нижньої кінцівки (skeleton membri inferioris liberi) складається із стегнової кістки, двох кісток гомілки і кісток стопи. Крім того, до стегна іще примикає невелика сезамоподібна кістка – надколінок.

Стегнова кістка

Стегнова кістка, femur, є самою великою і товстою кісткою із усіх довгих трубчастих кісток. Як і всі подібні кістки, вона є довгим важелем руху і має відповідно своєму розвитку діафіз, метафізи, епіфізи і апофізи. Верхній (проксимальний) кінець стегнової кістки несе суглобову головку, caput femoris (епіфіз). На головці знаходиться невелика шороховата ямка головки, fovea capitis femoris – місце прикріплення зв’язки головки стегнової кістки. Головка приєднується до решти кістки за допомогою шийки стегнової кістки, collum femoris, яка стоїть по відношенню до осі тіла стегнової кістки під тупим кутом (близько 114 – 153 градуси); у жінок у залежності від більшої ширини їх тазу цей кут наближається до прямого. Біля місця переходу шийки в тіло стегнової кістки випинаються два кісткових горби, які називаються вертлюгами (апофізи). Великий вертлюг, trochanter major. Являє собою верхнє закінчення тіла стегнової кістки. На медіальній його поверхні, зверненій до шийки, знаходиться вертлюжна ямка, fossa trochanterica.

Малий вертлюг, trochanter minor, розміщується у нижнього краю шийки з медіального боку і трішки позаду. Обидва вертлюги з’єднуються між собою на задній стороні стегнової кістки косо розміщеним гребенем, crista intertrochanterica і на передній стороні міжвертлюжною лінією, linea intertrochanterica. Всі ці утворення – вертлюги, гребінь, лінія і ямка обумовлені прикріпленням м’язів.

Тіло стегнової кістки вигнуте до переду і має трьохгранну заокруглену форму; на його задній стороні є слід прикріплення м’язів стегна – шорстка лінія, linea aspera, яка складається із двох губ – латеральної, labium laterale, і медіальної, labium mediale. Обидві губи в проксимальній своїй частині мають сліди прикріплення однойменних м’язів, латеральна губа – сідничну горбистість, tuberositas glutea, медіальна губа – гребінну лінію, linea pectinea. Внизу губи, розіходячись, відмежовують на задній поверхні стегнової кістки гладку трикутну підколінну поверхню, facies popliteа.

Нижній (дистальний) потовщений кінець стегнової кістки утворює два округлих завертаючих назад виростки, медіальний і латеральний, condilus medialis et condilus lateralis (епіфізи), із яких медіальний більше видається вниз, чім латеральний. Однак, не дивлячись на таку нерівність за величиною двох виростків, останні розміщуються на одному рівні, так як у своєму природному положенні стегнова кістка стоїть косо, при чому її нижній кінець розміщується ближче до середньої лінії, чім верхній. З переднього боку суглобові поверхні виростків переходять один в інший, утворюючи невелику, ввігнуту в сагітальному напрямку надколінкову поверхню, facies patellaris, так як до неї прилягає своєю задньою поверхнею надколінок при розгинанні в колінному суглобі. На задній і нижній сторонах виростки розділяються глибокою міжвиростковою ямкою, fossa intercondylaris. Збоку на кожному виросткові вище його суглобової поверхні знаходиться по шороховатому горбу, які називаються медіальним і латеральним надвиростками, epicondylos medialis et epicondylos lateralis.

Надколінок

Надколінок, patella, являє не що інше, як велику сезамоподібну кістку, закладену в товщу сухожилка чотириголового м’язу стегна. В ньому розрізняють верхній широкий кінець, який зветься основою надколінка, basis patellae, і нижній загострений кінець, або верхівку надколінка, apex patellae. На задній поверхні знаходиться гладка суглобова поверхня, facies articularis, якою надколінок прилягає до надколінкової поверхні стегнової кістки.

Кістки гомілки

Кістки гомілки складаються із двох нерівної товщини довгих трубчастих кісток – великогомілкової та малогомілкової. Перша лежить медіально, друга – латерально. Із двох кісток гомілки одна великогомілкова кістка зчленовується з стегновою кісткою за допомогою колінного суглобу. Вертикальна, так звана механічна, вісь нижньої кінцівки, по якій передається вага тулубу на площу опори, проходить від центра головки стегнової кітки через середину колінного суглобу до центру гомілковостопного суглобу, причому внизу вона співпадає з поздовжньою остю великогомілкової кістки, яка, таким чином, виносить на собі всю вагу тіла, а тому має більшу товщину, ніж малогомілкова кістка. Іноді великогомілкова кістка відхиляється від механічної осі в медіальний або латеральний бік, внаслідок чого бічний кут між стегном і гомілкою стає або гостріше, або тупіше. Якщо ці відхилення сильно виражені, то в першому випадку отримується форма нижніх кінцівок, відома під назвою Х–подібних ніг, genu valgum, а в другому – форма О–подібних ніг, genu varum.

Великогомілкова кістка

Великогомілкова кістка, tibia. Проксимальний її кінець (епіфіз) утворює два виростки – медіальний та латеральний, condilus medialis et condilus lateralis. Ці виростки на стороні, зверненій до стегнової кістки, мають слабо увігнуті верхні суглобові поверхні, facies articularis superior, для зчленування з виростками стегнової кістки. Обидві суглобові поверхні виростків великогомілкової кістки розділені між собою міжвиростковим підвищенням, eminentia intercondilaris, яке має два горбки – медіальний та латеральний міжвиростковий горбок, tuberculum intercondilare mediale et laterale. Біля переднього та заднього кінців цього підвищення знаходиться по невеликій ямці, із яких передня називається переднім міжвиростковим полем, area intercondilaris anterior, а задня – заднім міжвиростковим полем, area intercondilaris posterior (всі ці утворення обумовлені прикріпленням внутрішньосуглобових зв’язок). Суглобові поверхні оточені потовщеним краєм – слід прикріплення суглобової капсули, метафіз). Нижче від останнього, вже на передній поверхні великогомілкової кістки, знаходиться горбистість великогомілкової кістки, tuberositas tibiae (апофіз), місце прикріплення сухожилку чотириголового м’язу стегна (у вигляді зв’язки надколінка). В ділянці задньобокової частини бічного виростка розміщується невелика плоска суглобова поверхня – місце зчленування з головкою малогомілкової кістки, facies articularis fibularis. Тіло великогомілкової кістки має трьохгранні форму, на ньому розрізняють 3 грані, або краї: передній, margo anterior, медіальний, margo medialis, латеральний, звернений до малогомілкової кістки і слугуючий місцем прикріплення міжкісткової перегородки, margo interosseus. Між трьома краями знаходяться три поверхні: задня, facies posterior, медіальна, facies medialis, латеральна, facies lateralis. Медіальна поверхня і передній (самий гострий) край ясно прощупуються під шкірою. Нижній дистальний кінець великогомілкової кістки (епіфіз) на медіальній поверхні має направлений вниз відросток, який називається присередньою кісточкою, malleolus medialis. Позаду останньої є плоска кісткова борозна, sulcus malleolaris, слід від проходження сухожилка. На нижній поверхні великогомілкової кістки є пристосування для зчленування з кістками стопи – нижня суглобова поверхня, facies articularis inferior, і на латеральній стороні присередньої кісточки – суглобова поверхня кісточки, facies articularis malleoli. На бічному краї дистального кінця великогомілкової кістки є малогомілкова вирізка, incisura fibularis, місце з’єднання з малогомілковою кісткою.

Малогомілкова кістка

Малогомілкова кістка, fibula (грецька – perone), являє собою довгу тонку трубчасту кістку з потовщеними кінцями. Верхній (проксимальний) епіфіз утворює головку, caput fibulae, яка посередництвом плоскої округлої суглобової поверхні, facies articularis capitis fibulae, зчленовується з латеральним виростком великогомілкової кістки. Трохи назад і вбік від цієї поверхні видається вверх кістковий виступ, верхівка головки малогомілкової кістки, apex capitis fibulae. Тіло малогомілкової кістки трьохгранної форми і трохи скручене по своїй поздовжній осі. Край діафіза кістки, звернений до великогомілкової кістки і слугуючий для прикріплення міжкісткової перегородки, membrana interossea cruris, позначається як міжкістковий край, margo interossea.

Нижній (дистальний) епіфіз малогомілкової кістки, потовщуючись, утворює латеральну (бічну) кісточку, malleolus lateralis, з гладкою суглобовою поверхнею кісточки, facies articularis malleoli.

Кістки стопи

В стопі розрізняють заплеснові кістки, кістки плесна і фаланги пальців стопи.

Заплеснові кістки

Заплесна, tarsus, утворюється сімома короткими губчастими кістками, які, подібно кісткам зап’ястка, розміщені у два ряди. Задній, або проксимальний ряд складається із двох відносно великих кісток: надп’яткової і п’яткової. Передній, або дистальний ряд складається із медіального і латерального відділів. Медіальний (присередній) відділ утворений човноподібною і трьома клиноподібними кістками. В бічному відділі знаходиться тільки одна кубоподібна кістка. У зв’язку з вертикальним положенням тіла людини стопа несе на собі вагу всього вище розміщеного відділу, що приводить до особливої будови заплеснових кісток у людини у порівнянні з тваринами.

Так, п’яткова кістка, яка знаходиться в одному з головних опорних пунктів стопи, набула у людини найбільших розмірів, міцність і подовжену форму, витягнуту в передньозадньому напрямку і потовщену на задньому кінці у вигляді п’яткового горба, tuber calcanei.

Надп’яткова кістка пристосувалась для зчленування з кістками гомілки (вверху) і з човноподібною кісткою (спереду), чим і обумовлена її величина і форма і наявність на ній суглобових поверхонь. Решта кісток заплесна, які відчувають на собі велику вагу, стали відносно масивними і пристосувались до склепінчастої форми стопи.

1. Надп’яткова кістка,, talus, складається із тіла, corpus tali, яке спереду продовжується у звужену шийку, collum tali, яка закінчується овальною випуклою головкою, caput tali, з суглобовою поверхнею для зчленування з човноподібною кісткою, facies articularis navicularis. Тіло надп’яткової кістки на своєму верхньому боці несе так званий блок надп’яткової кістки, trochlea tali, для зчленування з кістками гомілки. Верхня суглобова поверхня блоку, facies superior, місце зчленування з дистальною суглобовою поверхнею великогомілкової кістки, опукла спереду назад і злегка ввігнута у фронтальному напрямку. Дві бокові суглобові поверхні блоку, які лежать по обидва його боки, facies malleolares medialis et lateralis, являються місцем зчленування з кісточками. Суглобова поверхня для бічної кісточки, facies malleolaris lateralis, загинається на бічний відросток, processus lateralis tali, який відходить від тіла надп’яткової кістки. Позаду блоку від тіла надп’яткової кістки відходить задній відросток надп’яткової кістки, розділений канавкою для проходження сухожилку довгого м’яза – згинача великого пальця. На нижньому боці надп’яткової кістки є дві (передня та задня) суглобові поверхні для зчленування з п’ятковою кісткою. Між ними проходить глибока шороховата борозна.

2. П’яткова кістка, calcaneus. На верхній стороні кістки знаходяться суглобові поверхні, які відповідають нижнім суглобовим поверхням надп’яткової кістки. В присередній бік відходить відросток п’яткової кістки, який називається підпорою надп’яткової кістки, sustenaculum tali. Таку назву дано відростку тому, що він підтримує головку надп’яткової кістки. Суглобові фасетки, які знаходяться у передньому відділі п’яткової кістки, відділені від задньої суглобової поверхні цієї кістки посередництвом борозни, яка, прилягаючи до такої ж борозни надп’яткової кістки, утворює разом з нею кістковий канал, який відривається на бічній поверхні тилу стопи. На бічній поверхні п’яткової кістки проходить борозна для сухожилку довгого малогомілкового м’язу. На дистальному боці п’яткової кістки, зверненій у бік другого ряду кісток заплесна, знаходиться суглобова поверхня для зчленування з кубоподібною кісткою. Ззаду тіло п’яткової кістки закінчується у вигляді шороховатого п’яткового горба, tuber calcanei.

3. Човноподібна кістка, os naviculare, розміщена між головкою надп’яткової кістки і трьома клиноподібними кістками. На своєму проксимальному боці вона має овальну ввігнуту суглобову поверхню для головки надп’яткової кістки. Дистальна поверхня розділяється на три гладкі фасетки, які зчленовуються з трьома клиноподібними кістками. З медіальної сторони і дещо внизу на кістці видається шороховатий горб човноподібної кістки, який легко прощупується через шкіру.

Три клиноподібних кістки називаються так по своєму зовнішньому вигляду і позначаються як присередня, проміжна та бічна клиноподібні кістки, os cuneiforme mediale, іntermedium et laterale. Із всіх кісток медіальна клиноподібна сама велика, проміжна – сама маленька, а бічна – середніх розмірів.

3. Кубоподібна кістка, os cuboideum, залягає на латеральному боці стопи між п’ятковою кісткою і основою четвертої і п’ятої плеснових кісток.

Кістки плесна

Плесна, metatarsus, складається із п’яти плеснових кісток, які відносяться до коротких трубчастих кісток і нагадують п’ясткові кістки на руці. Подібно останнім, в них розрізняють проксимальний кінець, або основу, basis, середню частину, або тіло, corpus, і дистальний кінець, або головку, caput. Рахунок їм ведеться, починаючи з медіального боку стопи. Своїми основами плеснові кістки зчленовуються з кістками дистального ряду заплесна таким чином, що перша, друга і третя плеснові кістки з’єднуються кожна з відповідною клиноподібною кісткою; четверта і п’ята зчленовуються з кубоподібною кісткою.

Дата добавления: 2015-11-26 | Просмотры: 782 | Нарушение авторских прав