АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

КІСТКА ЯК ОРГАН

Кістка, os, ossis, як орган живого організму складається із кількох тканин, головною із яких є кісткова.

Хімічний склад кістки і її фізичні властивості. Кісткова речовина складається із двоякого роду хімічних речовин: органічних (дві третини, головним чином осеїну, і неорганічних (дві третини, головним чином, солі кальцію, особливо фосфорнокислого вапна – більше половини – 51,04 %). Якщо кістку піддати дії кислоти (соляної, азотної), то солі вапна розчиняться (decalcinacio), а органічна речовина залишається і зберігає форму кістки, будучи, однак, м’яким і еластичним. Якщо ж кістку піддати обпаленню, то органічна речовина згорає, а неорганічна залишається, зберігаючи форму кістки і її твердість, але при цьому стає крихкою. Отже, еластичність кістки залежить від осеїну, а твердість її – від мінеральних солей. Поєднання неорганічних і органічних речовин в живій кістці і придає їй незвичайні кріпкість і пружність. В цьому переконують і вікові зміни кістки. У маленьких дітей, у яких осеїну порівняно більше, кістки відрізняються великою пружністю і тому рідко ламаються. Навпаки, у старості, коли співвідношення органічних і неорганічних речовин змінюються на користь останніх, кістки стають менш пругкими і більш крихкими, внаслідок чого переломи частіше всього спостерігаються у стариків.

Будова кістки. Структурною одиницею кістки, яка видима під лупою або малих збільшення мікроскопу, є остеон – система кісткових платівок, розміщених концентрично навкруги центрального каналу, який містить судини і нерви. Остеони не прилягають щільно один до іншого, а проміжки між ними заповнені інтерстиційними кістковими платівками. Остеони розміщені не хаотично, а відповідно функціональному навантаженню на кістку: в трубчатих кістках паралельно поздовжній осі кістки, в губчастих – перпендикулярно вертикальній осі, в плоских кістках черепу – паралельно поверхні кістки і радіально.

Разом з інтерстиційними платівками остеони утворюють основний середній шар кісткової речовини, покритий зсередини (з боку ендосту) внутрішнім шаром кісткових платівок, а зовні (з боку періосту) – зовнішнім шаром оточуючих платівок. Останній пронизаний кровоносними судинами, які ідуть яз окістя в кісткову речовину в особливих проникаючих каналах. Початок цих каналів видно на мацерованих кістках у вигляді чисельних поживних отворів (foramina nutricia). Кровоносні судини, які проходять в каналах, забезпечують обмін речовин у кістці.

Із остеонів складаються більш великі елементи кістки, які видимі неозброєним оком на розпилі або на рентгенограмі, – перекладини або трабекули, із цих трабекул складаються двоякого роду кісткова речовина: якщо трабекули лежать щільно – компактна речовина, substantia compacta. Якщо трабекули лежать пухко утворюючи між собою кісткові комірки на зразок губки, то утворюється губчаста, трабекулярна речовина, - substantia spongiosa, trabecularis (spongia, грецька – губка).

Розподіл компактної і губчастої речовини залежить від функціональних умов кістки. Компактна речовина знаходиться в тих кістках і в тих частинах їх, які виконують переважно функцію опори (стійки) і руху (важелі), наприклад, в діафізах трубчастих кісток.

В місцях, де при великому об’ємі вимагається зберегти легкість і разом з тим міцність, утворюється губчаста речовина, наприклад, в епіфізах трубчастих кісток.

Перекладини губчастої речовини розміщуються не безпорядково, а закономірно, також відповідно функціональним умовам, в яких знаходиться дана кістка або її частина. Оскільки кістки витримують подвійну дію – тиск і тягу м’язів, оскільки кісткові перекладини розміщуються по лінії сил зжимання і розтягування. Відповідно різному направленню цих сил різні кістки або навіть їх частини мають різну будову. В покривних кістках склепіння черепу, які виконують переважно функцію захисту, губчаста речовина має особливий характер, який відрізняє її від решти кісток, які несуть всі три функції скелету. Ця губчаста речовина називається диплое, diploe (подвійний), так як вона складається із неправильної форми кісткових комірок, розміщених між двома кістковими платівками – зовнішньою, lamina externa, і внутрішньою, lamina interna. Останню також називають склоподібною, lamina vitrea, так як вона ламається при ушкодженнях черепа частіше, ніж зовнішня.

Кісткова комірка містить кістковий мозок – орган кровотворення і біологічного захисту організму. Він приймає також участь також в споживанні, розвитку і рості кістки. В трубчастих кістках кістковий мозок знаходиться також в каналі цих кісток, яка називається кістковомозковою порожниною, cavitas medullaris. Таким чином, всі внутрішні простори кістки заповнюються кістковим мозком, який складає невід’ємну частину кістки як органа.

Кістковий мозок буває двох видів: червоний і жовтий.

Червоний кістковий мозок, medulla ossium rubra, мають вигляд ніжної червоної маси, яка складається із ретикулярної тканини, в петлях якої знаходяться клітинні елементи, які мають безпосереднє відношення до кровотворення (стовбурові клітини) і кістко утворення (кісткостворювачі – остеобласти і кісткорозрушувачі – остеобласти). Він пронизаний нервами і кровоносними судинами, які постачають кров’ю, окрім кісткового мозку, внутрішні шари кістки. Кровоносні судини і кров’яні елементи і придають кістковому мозку червоний колір.

Жовтий кістковий мозок, medulla ossium flava, зобов’язаний своїм кольором жировим клітинам, із яких він, головним чином, і утворений.

В періоді розвитку і росту організму, коли потребуються велика кровотворна і кісткоутворююча функції, переважає червоний кістковий мозок (у плодів і новонароджених є тільки червоний мозок). В міру росту дитини червоний мозок поступово заміщується жовтим, який у дорослого повністю заповнює кістковомозкову порожнину трубчастих кісток.

Зовні кістка, за виключенням суглобових поверхонь, покрита окістям, periosteum (періост).

Окістя – це тонка, міцна сполучнотканинна плівка блідо – рожевого кольору, яка оточує кістку зовні і кріпиться до неї з допомогою сполучнотканинних пучків – проривних волокон, які проникають в кістку через особливі канальці. Вона складається із двох шарів: зовнішнього сполучнотканинного (фіброзного) і внутрішнього кісткоутворюючого (остеогенного, або камбіального). Вона багата нервами і судинами, завдяки чому приймає участь в забезпеченні поживними речовинами і рості кістки в товщину. Забезпечення поживними речовинами забезпечується за рахунок кровоносних судин, які проникають у великій кількості із окістя в зовнішню компактну речовину кістки через чисельні поживні отвори (foramina nutricia), а ріст кістки здійснюється за рахунок остеобластів, розміщених у внутрішньому, прилягаючому до кістки шарі (камбіальному). Суглобові поверхні, вільні від окістя, покриваються суглобовим хрящем, cartilago articularis.

Таким чином, в поняття кістки як органі входять кісткова тканина, яка утворює основну масу кістки, а також кістковий мозок, окістя, суглобовій хрящ і чисельні судини і нерви.

Дата добавления: 2015-11-26 | Просмотры: 916 | Нарушение авторских прав