АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Рівновага споживача: сутність та обгрунтування з ординалістських позицій.

Споживач, вибираючи блага, керується певними послідовними індивідуальними вподобаннями. Вони формують систему переваг. Система переваг дає змогу моделювати оптимальний вибір споживача за порядковою (ординалістською) функцією корисності. Згідно з нею споживач завжди може визначити, якому набору благ він віддає перевагу, але не може визначити, наскільки цей набір кращий від іншого.

Одним з основних інструментів ординалістської концепції виміру корисності є крива байдужості – сукупність точок у просторі двох благ, що представляють собою рівнозначні для споживача комбінації різної кількості обох благ. Їх кількість відкладено по осях системи координат Q­_В та Q­_А, лінії з’єднання точок на площині, що означають однакові за своєю корисністю набори благ і є кривими байдужості. Чим далі від початку координат знаходиться крива байдужості, тим більшу корисність вона відображає. Аналіз поведінки споживача за кривими байдужості дає змогу визначити, від якої кількості одного блага (А) згоден відмовитися споживач задля збільшення іншого блага (В) на одиницю за умов незмінності рівня корисності від набору благ. Показник, який кількісно визначає цей процес, носить назву граничної норми заміщення MRS_ВА і обчислюється: MRS_ВА = -∆А/∆В, де ∆А – втрати у споживанні А, одиниць; ∆В – вигоди у споживанні В, одиниць.

Крива байдужості має спадний характер – це відображає ту обставину, що MRS зменшується в міру руху вниз вздовж кривої байдужості, тобто зі збільшенням споживання одного блага замість іншого.

Якщо споживач споживає лише два блага бюджет індивіда буде мати вигляд рівняння:

М = Р_АQ_А +Р_ВQ_В. Вирішимо його відносно Q_А: Q_А = М/ Р_А – Р_В /Р_А×Q_В, де

Р_А – ціна блага А;

Q_А – кількість блага А;

Р_В – ціна блага В;

Q_В – кількість блага В.

Це рівняння називається бюджетною лінією, всі точки якої представляють доступні споживачу при даному бюджеті комбінацію двох благ. Бюджетна лінія має від’ємний нахил; кут її нахилу визначається співвідношенням цін, а віддаленість від початку координат – величиною бюджету. Якщо при фіксованому бюджеті та незмінній ціні блага А ціна блага В знижується (зростає), то нахил бюджетної лінії зменшується (збільшується). Якщо при фіксованих цінах на блага збільшується бюджет споживача, то бюджетна лінія зміщується від початку координат паралельно сама собі. На мал. зображені дві бюджетні лінії, що відповідають одному й тому ж бюджету при різних цінах блага В.

Для визначення асортименту покупок, що забезпечує споживачу максимальну задоволеність при заданих цінах і бюджеті, достатньо на його карті байдужості провести бюджетну лінію, як це показано на мал. 2.8. Точка дотику бюджетної лінії з найбільш віддаленою кривою байдужості вказує на шукаємий набір благ, що купуються. Формальною ознакою досягнення споживачем максимального задоволення при заданому бюджеті є рівняння абсолютного значення граничної норми заміни двох благ співвідношенню їх цін: |MRS_ВА| = Р_В /Р_А, так як в точці дотику бюджетної лінії з кривою байдужості нахил першої (Р_В /Р_А) дорівнює нахилу другої (MRS_ВА).

Гранична норма заміни двох благ характеризує суб’єктивну оцінку еквівалентності цих благ для конкретного споживача, а співвідношення їх цін – об’єктивну оцінку їх еквівалентності. Коли обидві оцінки співпадають, споживач досягає максимального задоволення при своєму бюджеті, тобто опиняється в стані рівноваги.

8. Бюджетне обмеження вибору сп-ча та його зміни під впливом зміни доходів і цін.

Коли бюджет споживача зростає при незмінних цінах благ, тоді бюджетна лінія, переміщуючись паралельно самій собі праворуч, торкається все більш віддалених кривих байдужості. З’єднавши всі точки рівноваги споживача, отримаємо лінію бюджет (доход) – споживання. Вона показує, як при фіксованих цінах змінюється споживання індивіда по мірі росту його бюджету (доходу). Для більшості благ лінія доход – споживання має додатній нахил мал. 2.9.а: із ростом доходу росте споживання обох благ. Але по відношенню до деяких благ індивід має карту байдужості зі зміщеними до однієї з осей координат кривими байдужості. В цьому випадку лінія дохід – споживання може мати від’ємний нахил мал. 2.9.б.: по мірі зростання доходу індивід скорочує споживання одного з благ. Таке благо умовно називають “неякісним”.

Коли при фіксованій номінальній величині бюджету змінюється ціна одного з благ, тоді бюджетна лінія повертається навколо точки свого перетину з віссю другого блага, переходячи від однієї кривої байдужості до другої мал. 2.10. Всі точки дотику бюджетної лінії, яка обертається, з кривими байдужості утворюють лінію ціна – споживання. Вона показує, як споживач реагує на зміну ціни одного з благ.

Зміна ціни блага змінює не тільки порівняльну вартість благ для споживача, але й його реальний добробут: при даному номінальному бюджеті зниження ціни робить його багатшим, а зростання – біднішим. Тому перехід споживача до нової комбінації благ, які купуються, є результат дії двох подій: зміни співвідношення цін та зміни реальної величини бюджету споживача.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 703 | Нарушение авторских прав