АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

XV. Сорочка Hecca

У грецькому міфі розповідається про кентавра Несса, який, умираючи від стріли Геракла, порадив дружині Геракла Деянірі зібрати кров з його рани, просочити нею сорочку Геракла і, якщо той зрадить їй, надягти її на нього. Деяніра так і вчинила. Сорочка спочатку сподобалася героєві, але потім вона почала його пекти та заподіювати неймовірні страждання. Однак зняти її було неможливо, вона приклеїлася до тіла, і Геракл загинув у стражданнях.

Про цей міф варто було б подумати більш розумним вождям жидівства. "Газові камери" - це сорочка Hecca, яку сіоністи вигадали півстоліття тому. Спочатку вона, у вигляді парових камер, палаючих ям і інших вигадок дикої пропаганди, слугувала інструментом помсти сильному ворогові - "фараонові" у Берліні, що зважився позбавити прав жидівський народ, насильно перевозити його та змушувати працювати. А потім сіоністи виявили, що брехлива пропаганда може приносити великий ґешефт. Німеччину примусили платити компенсації, на які почали зводити Ізраїль і утримувати сіоністські організації. До того ж, міф допомагає чинити непомірний психологічний тиск на німців. Відтак: до 1945 р. дозволялося критично висловлюватися про жидів, після 1945 р. - ні. Навіть найскромніша спроба взяти під сумнів методи дії сіоністів - клікою ЗМІ негайно піддається прокльону як антисемітизм. Усякий, хто промовив хоч слово проти жидів, ризикує бути підданим суспільному презирству, втратити роботу, а в ряді країн – бути покараним штрафом або тюремним ув'язненням.

Подібна безчесна гра могла б тривати нескінченно, якби не кляті ревізіоністи! Як після 1945 р. ГК дозволили сіоністам злетіти на немислимі вершини, так само уже в найближчому майбутньому їм доведеться скотитися із захоплених висот - з усіма наслідками, що з цього випливають.

Дивовижна зброя, яка дотепер діяла безвідмовно, зі страшенною силою починає повертатися проти сіоністів. З їхньої вини не лише в Німеччині, але всюди у світі жиди - та їхня більшість, що особисто не винна у створенні брехні голокосту - випробує на собі холодне презирство. Тоді вони захочуть скинути з себе "сорочку Несса", але вже не зможуть цього зробити.

До другої половини 70-х років офіційна версія голокосту стояла непохитною. Втім, уже й тоді були мужні люди, що викривали неправду. Поруч із Полем Рассіньє, піонером руху ревізіоністів, виступав цілий ряд авторів: Маврикій Бардес - спочатку вірив у ГК і лише заперечував число жертв, Еміль Ареті, Ервін Шеборн, Тіс Крістоферсен, Хайн Рот, Франц Шейдль, Вольф Дітер, Ричард Харвуд і деякі інші. Однак їхнім аргументам не вистачало наукової бази, щоб пробити більший пролом у стіні неправди. Першими ревізіоністами не був розкритий найслабший пункт в історії "голокосту" - його абсолютне технічне безумство.

"Голокост" у силу своєї історичної й технічної абсурдності з самого початку сам у собі містить своє спростування. Рішучого прогресу в дослідженнях ревізіоністів домігся Артур Бутц в 1976 р., опублікувавши книгу "The Hoax of the Twentieth Century" (Містифікація XX століття). На початку 1979 р. Вільгельм Штегліх опублікував "Міф Освенціму", де розкрив хиткість створеного про нього уявлення. Незадовго до того Робер Форіссон відкрито виступив зі статтею, у якій указав на технічну неможливість існування ГК. Разом зі шведом Дітлібом Фельдерером - тоді ще нікому невідомим - Форіссон провів природно-наукові дослідження в "таборах знищення" і опублікував їхній опис. Бутц, Штегліх, Форіссон почали відлік часу, що залишився до моменту смерті міфу. І тоді, 30 років по закінченню війни, сіоністам і їхнім хлопчикам на побігеньках у політиці й ЗМІ було наказано: ані кроку назад! ГК вже надійно стали символом унікальності жидівських страждань, символом, яким не бажали жертвувати, щоб не потрясти основи, на яких тримався післявоєнний світовий порядок.

Бариші від великої неправди лише зростали. Заради них пропаганду "голокосту" у підвладних ЗМІ роздмухували до шизофренії. Донині відбувається так, що чим далі в минуле йде війна - тим більше розпаленілим стає цькування, в усе більшому числі країн надягають тоталітарні намордники, приймають заборони на свободу думки. Протягом ще якогось, але вже короткого часу, знов-таки буде удаватися кидати ревізіоністів за ґрати, однак злам монополії на інформацію прискорює кінець найбільшої у світовій історії брехні.

Сьогодні сіоністам хотілося б замість 6 млн. отруєних газом говорити про 3 млн. померлих від тифу та недоїдання. Але запізно. Газові камери існують не тільки в підручниках історії, але, як "очевидні факти", у судових актах. Якби вдалося довести, що німці отруїли газом, ну, хоча б кілька тисяч, то катастрофу ще вдалося б затримати. Однак не можна довести жодного отруєння, тож ГК - це не перебільшення, яке виникло в післявоєнній атмосфері, а брехня з самого початку.

У голландській газеті "Intermediair" 15 грудня 1995 р. з'явилася довга стаття жида Міхеля Картека, у якій він знижує число вбитих газом до 700-800 тис. Інші (5 млн.), стверджує він, були "розстріляні, забиті на смерть, повішені". Чи не є стаття якимсь зондом, запущеним щоб перевірити реакцію громадськості на нову версію "голокосту"? Якщо так, то чекати на неї доведеться недовго. Цікаво буде довідатися, як ідеологи "голокосту" розділять ці 700 тис. по 6 "таборах знищення", як пояснять вони нам свою відмову від "очевидного"?

Може статися, що "вільна демократія" ненабагато переживе кінець "голокосту", оскільки й поза Німеччиною не повірять жодному слову його творців та політиків. Втрата довіри буде просто смертельною в умовах загальної економічної та соціальної кризи, проти якої правляча кліка не знає жодного рецепту. Супостат вільних народів носить "сорочку Несса" і йому її ніяк не зняти, а вона палить його з кожним днем усе більше й більше.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 455 | Нарушение авторских прав