АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Клініка гострої крововтрати.

Швидка втрата 30% ОЦК веде до гострої анемії, гіпоксії головного мозку і може закінчитись смертю хворого.

Об'єктивні симптоми:

Блідість і вологість шкіри, частий і слабкий пульс, прискорене дихання, пониження венозного і артеріального тиску.

Суб'єктивні симптоми:

Головокружіння, сухість в роті, спрага, потемніння в очах, наростаюча слабкість.

Лабораторні дані:

— зменшення кількості еритроцитів;

— падіння гемоглобіну;

— зменшення гематокриту.

При поверхневій кровотечі основною ознакою є наявність рани, з якої витікає яскраво-червона кров пульсуючою струминою - артеріальна кровотеча;

темно-вишнева кров, що витікає рівномірною струминою - венозна кровотеча.

При ушкодженні великих вен грудної клітки і шиї може настати ускладнення - повітряна емболія.

Клініка внутрішньої кровотечі складається з загальних симптомів, зумовлених крововтратою і місцевих ознак, які залежать від локалізації джерела кровотечі.

Якщо кровотеча виникає в просвіт порожнинних органів і кров виливається через отвір назовні, джерело такої кровотечі важко визначити. Так, виділення крові через рот може бути зумовлене кровотечею з легень, трахеї, стравоходу, глотки, шлунка, дванадцятипалої кишки.

Тому має значення колір і стан вилитої крові:

— піниста яскраво-червона кров - ознака легеневої кровотечі;

— блювота "кавовою гущею" - ознака дуоденальної або шлункової кровотечі;

— чорний дьогтьоподібний кал (мелена) є ознакою кровотечі з верхніх відділів ШКТ;

— виділення з прямої кишки крові - кровотеча з сигмовидної чи прямої кишки.

3.Гематурія -ознака кровотечі з нирок чи сечовивідних шляхів.

Гемоперитоніум - скопичення крові в черевній порожнині, пов'язане з ушкодженням паренхіматозних органів та судин. На фоні крововтрати визначаються місцеві ознаки: живіт обмежено бере участь в акті дихання, злегка болючий, м'який, деколи визначається легкий м'язевий захист; слабко виражені ознаки подразнення очеревини; виявляється притуплення перкуторного звуку у відлогих місцях живота.

Гемоторакс - скопичення крові в плевральній порожнині, зумовлене кровотечею у зв'язку з травмою грудної клітки і легень. З'являються: задишка, блідість, кашель деколи з кров'ю, при перкусії визначається тупий звук, голосове тремтіння і дихання при аускультації послаблені або відсутні.

Гемоперикард - скопичення крові в навколосерцевій сумці, причиною якого є поранення серця. Спостерігається зміщення або зникнення серцевого поштовху і розширення меж серцевої тупості, глухість тонів серця. При наростанні цих ознак може настати тампонада серця.

Гемартроз - скопичення крові в порожнині суглоба. При значній кровотечі функція суглобу обмежена, контури його згладжені, а при ушкодженні колінного суглобу балотує наколінок.

4. Методи тимчасової зупинки кровотечі:

1. Зміна пози тіла - підвищене положення кінцівки.

2. Накладання тиснучої пов'язки.

3. Тампонада рани (застосовується при кровотечах з носа, піхви, прямої кишки, при кровотечах з ран).

4. Накладання джгута.

Правила накладання артеріального джгута:

а) Перед накладанням кінцівку підіймають вгору, щоб викликати відток крові;

б) джгут не можна накладати безпосередньо на голе тіло, під нього підкладають м'яку тканину без складок;

в) джгут сильно розтягують і обгортають навколо кінцівки вище місця ушкодження;

г) перший тур повинен бути найтугішим;

д) тури джгута не можна перехрещувати, щоб не защемити шкіру;

е) під джгут кладуть записку про час його накладання;

є) джгут може знаходитись на кінцівці не більше 1,5-2 год. Кожні 30 хв. його потрібно послаблювати, притискаючи артерію вище рани на 5-15 хв;

ж) взимку джгуг не можна тримати більше 1 год;

з) джгут не можна ховати під пов'язку чи одяг взимку;

и) після накладання джгута потрібно ввести знеболюючі речовин;

Венозний джгут накладають нижче місця поранення на термін до 6 год.

5. Накладання закрутки.

6. Пальцеве притиснення артерії на протязі - проводиться в тих випадках, де артерії розміщуються поверхнево й біля кістки:

— сонна артерія - поперековий відросток 6-го шийного хребця;

— підключична -1 ребро;

— плечева - ділянка внутрішньої поверхні плечевої кістки в середній третині;

— стегнова - лобкова кістка.

7. Згинання кінцівки в суглобі з підкладанням валика ефективне при фіксації максимально зігнутої руки в ліктьовому суглобі при кровотечі з передпліччя чи китиці; ноги в колінному суглобі - при кровотечі з гомілки чи стопи.

8. Притискання судини в рані пальцями (застосовують в термінових ситуаціях під час операції).

9. Накладання затискача в рані на судину, що кровоточить.

10. Тимчасове шунтування судини. В обидва кінці ушкодженої артерії вводять еластичну трубку і кінці судин фіксують на трубці лігатурами.

11. Притискання судини лігатурою.

5. Методи кінцевої зупинки кровотечі.

Механічні методи:

1. Перев'язка судини в рані - виділяють центральні і периферійні кінці судини, захоплюють їх кровоспинними затискачами і перев'язують.

2. Перев'язка судини на протязі - застосовують при неможливості виявлення кінців судини в рані.

3. Закручування судин - ушкоджену судину невеликого діаметру можна захопити затискачем, коловими рухами закрутити.

4. Штучна емболізація судин за допомогою лізуючих (желатиновий, м'язевий гомогенат) і нелізуючих (силікон, полістерол) засобів.

5. Судинний шов (трансплантація).

6. Прошивання судини в рані з оточуючими тканинами.

7. Тампонада рани - застосовується для зупинки капілярних і паренхіматозних кровотеч. Тампон видаляють через 48 год.

Фізичні методи:

1. Діатермокоагуляція - основний термічний спосіб зупинки кровотечі з допомогою струмів високої частоти.

2. Лазер (при онкоопераціях).

3. Кріодеструкція - місцеве застосування холоду при операціях на багато-васкуляризованнх органах, застосовують рідкий азот.

4. Серветки з гарячим фізрозчином при кровотечі з кісткової рани.

5. Міхур з льодом при підшкірних гематомах.

Хімічні методи:

1. Застосування судинно-звужуючих препаратів (0.1 % розчин адреналіну 1 мл місцево шляхом змащування слизових оболонок, при кровотечах з носа тампони змочують 10% розчином атропіну сульфату).

2. При капілярних кровотечах використовують ляпісний олівець (нітрат срібла).

3. Препарати, які підвищують згортання крові:

- СаСl 10%-10мл в/в;

- глюконат Са 10 % -10 мл в/в;

- аскорбінова кислота 5 % -1 мл;

- вікасол 1 % 1 мл;

- амінокапронова к-та 5 % 100 мл;

- дицинон 1,5 % 2 мл, (етамзілат) в/м, в/в.

Біологічні методи:

1. Для загальної дії з метою підвищення згортання крові застосовують переливання свіжої крові, плазми, сироватки, тромбоцитарної маси, фібріногена, анти-гемофільного глобуліна А.

2. Тампонада рани сальником, м'язом, жировою клітковиною, фасцією. В основному застосовують при паренхіматозній кровотечі.

3. Тампонада рани, що кровоточить гемостатичною губкою, фібринною плівкою, тромбіном, біологічним антисептичним тампоном.

4. Введення вітамінів.

5. В/м введення сироватки людини чи тварини (після десенсибілізаціїзаБезредко).

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 629 | Нарушение авторских прав