АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ОСОБИСТІСТЬ.

ІНДИВІДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ОСОБИСТОСТІ

Мета заняття: навчитися визначати індивідуально-психо­логічні особливості особистості і використовувати їх у лікувальному процесі.

Зміст теми

У сферу індивідуально-психологічних особливостей особистості включають здібності, темперамент і характер особистості.

Від здібностей як психологічних особливостей людини залежить успішність придбання знань, умінь навичок, але вони до наявності цих знань, навичок і умінь не зводяться Здібності — це можливість, а не дійсність майстерності, знань і умінь, це індивідуально-психологічні особливості особистості, що є умовами успішного здійснення даної діяльності. Здібності виявляються тільки в діяльності, і притому тільки в такій діяльності, що не може здійснюватися без наявності цих здібностей. Здібності виявляються в динаміці набуття знань, умінь і навичок. Вищим ступенем розвитку здібностей є талант — поєднання здібностей, що дають людині можливість успішно, самостійно й оригінально виконувати будь-яку роботу, тобто складну трудову діяльність. Біологічними передумовами здібностей є задатки. Задатками називають морфологічні й функціональні особливості мозку, органів чуття і рухів, що виступають як природні передумови розвитку здібностей.

Виділяють якісну (організаторські, музичні, інтелектуальні здібності й ін) та кількісну (рівень здібностей до визначених знань і умінь) характеристику здібностей. Залежно від діяль­ності розділяють конкретні провідні та допоміжні здібності. Здібності (розумові, художні, музичні й ін) пов'язані з типом ВНД, тобто з переваї ою тієї чи іншої сигнальної системи (розумовий, художній і середній типи). Неодмінною умовою розвитку здібностей є навчання і виховання, починаючи з раннього дитячого віку. Здібності не передаються у спадок, але без задатків важко розвинути високі здібності.

Під темпераментом розуміють такі вроджені індивідуальні властивості психіки, які визначають динаміку психічної діяльності людини, однаково виявляються в різноманітній діяльності незалежно від п змісту, цілей, мотивів і залишаються постійними у зрілому віці.

Темпераменти вперше були описані лікарями стародавності Галеном і Гіппократом Вони виділили чотири типи темпераменту холерик, сангвінік, флегматик і меланхолік, які характеризуються наступними психологічними особливостями.

а) Сангвінік — екстраверт, живий, рухливий, прагне до частої зміни вражень, сильний, швидко реагує на події навколо себе, порівняно легко переживає невдачі й неприємності Сангвінік — людина гаряча, дуже продуктивна, але тільки тоді, коли справа йому цікава,

б) Флегматик — інтроверт, повільний, незворушний, зі стійкими прагненнями і настроєм, зовні слабко виражає свої переживання, спокійний і урівноважений, у справах наполегливий, послідовний у роботі й поведінці. Його повільність компенсується старанністю у справах,

в) Холерик — екстраверт, швидкий, рвучкий, здатний віддаватися справі з винятковою пристрастю, але неврівноважений, схильний до бурхливих емоційних спалахів, різких змін на­строю. Захопившись будь-якою справою, він марно витрачає сили і дуже швидко виснажується,

г) Меланхолік — інтроверт, легко ранимий, глибоко переживає навіть незначні події, відрізняється підвищеною вразли вістю та легкою емоційною ранимістю

Кожен тип темпераменту має свої переваги та недоліки. Для сангвініка характерна висока чуйність у поєднанні з поверховістю і мінливістю. Флегматика відрізняє наявність витримки і самовладання у поєднанні із сухістю і недостатньою чуйністю. Холерик має високий потенціал активності, з одного боку, і вибуховості — з іншого. Меланхоліка відрізняє глибоке переживання і легкий емоційний відгук у сполученні із замкнутістю та сором'язливістю.

І.П. Павлов розробив фізіологічну основу темпераментів, виділивши типи вищої нервової діяльності за такими властивостями основних нервових процесів (збудження і гальмування), як сила, урівноваженість і рухливість. Відповідно до цієї теорії слабкий тип — меланхолік, сильний, невтримний — холерик, сильний, урівноважений, рухливий — сангвінік, сильний, урі­новажений, інертний — флегматик.

Крім цих, загальних для людини і тваринних типів ВНД, І.П. Павлов описав три людських типи за співвідношенням сигнальних систем. Люди, в яких у спілкуванні з навколишнім світом рівномірно задіяні обидві сигнальні системи — середній, змішаний тип. Якщо переважає перша сигнальна система — художній тип, а якщо друга — розумовий тип. Так названі крайні типи ВНД (слабкий, сильний невтримний, розумовий і художній) сутужніше справляються з різними психологічними трудноща­ми, і в них нерідко у стресових ситуаціях виникають різні хворобливі прояви.

Темперамент передбачає індивідуальний стиль діяльності, тобто індивідуальну систему прийомів і способів дії, характерну для даної людини й індивідуально доцільну Характер — це сукупність індивідуальних психічних властивостей, що виявляється в типових для даної особистості способах діяльності і визначаються відносинами особистості до цих обставин. Це індивідуальна своєрідність ставлення до себе і оточуючих, своєрідність звертання до себе й оточуючих, задоволення потреб, роботи і т.д. Характер — це темперамент (тип вищої нервової діяльності) плюс життєвий досвід, інтелект і воля, емоції та інші психічні процеси.

У кожній рисі характеру виражається ставлення людини до визначених обставин сторін дійсності Залежно від переважного впливу різних психічних процесів (мислення, уваги, волі, емоційного відношення, точності та спритності рухів та ін.) на способи дії можуть бути виділені інтелектуальні, емоційні та вольові риси характеру. Риси характеру можуть бути спонуканням до діяльності і гальмуванням, вони особливо яскраво виявляються у важких ситуаціях, створюють складну цілісну сукупнісіь що визначає особливості особистості. Виділяють чотири системи властивостей характеру — властивості, що виражаються.

ставленні до колективу й окремих людей (доброта, чуйність, вимогливість, зрозумілість і т. д.),

ставленні до роботи (працьовитість, лінощі, сумлінність, відповідальність чи безвідповідальність і т. п.),

ставленні до речей (акуратність чи неохайність, турботливе чи недбале використання речей та ін.),

ставленні до самого себе (самолюбство, честолюбство, марнославство, гордість, зарозумілість, скромність та ін.)

До індивідуальних особливостей характеру відносять ступінь цілісності і глибини його властивостей, активність і силу характеру, стійкість чи мінливість переконань, пластичність та ін. Формування характеру відбувається на базі типів ВНД (темпераменту) під впливом умов виховання і навчання, особливо у родині. Цей процес продовжується все життя, однак основні риси характеру формуються до 20 — 22 років. Найбільш несприятливі наслідки для формування характеру виникають від виховання в умовах бездоглядності, жорстокого поводження як до «попелюшки», розбещеності («кумирародини» і т.п.), лицемірства, святенництва, заздрості, злодійства й ін. У результаті формуються такі типи, як добродушний, лицемірний, честолюбний, забитий, злісний-забитий, пригноблений.

Сфера спрямованості особистості містить у собі установки, інтереси, світогляд, систему цінностей, мораль, ідеологічну спрямованість, трудову і соціальну активність. Разом зі здібностями, темпераментом і характером вони складають ту цілісну і повну характеристику особистості, що визначає її соціальне значення. Спрямованість — це система стимулів і ціннісних орієнтацій, яка визначає вибіркове відношення й активну поведінку людини, тобто спрямованість, по суті, — стійка система мотивів що орієнтують життєдіяльність особистості.

Структура спрямованості особистості за формою:

1 Потреби — рушійні сили розвитку особистості

2 Мотиви — спонукальна сила дій і вчинків людини

3 Інтереси — форма прояву пізнавальних потреб, вони виражаються в особливому ставленні особистості до визначених предметів і явищ реального світу й у бажанні пізнати їх

Інтереси розрізняють:

а) за змістом

— характеризуються тими об'єктами, на які вони спрямовані (інтерес до музики, фізики, футболу і т. д.),

б) за глибиною

— глибокий інтерес часто охоплює всю сферу особистості й означає бажання ґрунтовно вивчити чи пізнати об'єкт у всіх деталях, тонкощах і проявах, поверхневий інтерес виявляється лише в загальному знайомстві з тим чи іншим предметом чи явищем,

в) за стійкістю

— стійкі інтереси зберігаються тривалий час, вони відіграють важливу роль у житті людини і є важливим компонентом спрямованості особистості,

— нестійкі швидко виникають і так само швидко зникають

4 Світогляд — система узагальнених поглядів на об'єктивний світ і місце людини в ньому, це глибока й обґрунтована віра людини в принципи й ідеали, якими вона керується у своєму житті

5 Переконання — система усвідомлюваних потреб особистості, що примушують її діяти відповідно до своїх поглядів, принципів, світогляду

6 Ідеал — модель, що є еталоном у всіх проявах життєдіяльності людини та основним стимулом її самовдосконалення і формування

Поряд з нормальними (соціальне адаптованими) виділяють акцентуйовані та аномальні особистості. До акцентуйованих особистостей відносять не патологічні, а крайні варіанти норми, сховане чи помітне надмірне посилення окремих рис характеру, що створює підвищену чутливість до визначених психічних впливів при відносній стійкості до інших, що найбільш чітко виявляється в екстремальних, емоційно-стресових ситуаціях.

К. Леонгард (1981) виділив наступні варіанти акцентуйованих особистостей:

емотивні — тривожні, боязкі, жалісливі і м'якосерді,

збудливі — запальні, дратівливі, схильні до імпульсивної агресії, але відхідливі,

епілептоідні — збудливі, мстиві, жорстокі,

демонстративні (з істеричними рисами) — схильні до самовихваляння й істеричних реакцій, брехливі, які прагнуть привернути до себе увагу, демонстративні в спілкуванні, егоїстичні,

демонстративно-застряючі (з істеричними і параноідними рисами) — брехливі, самовпевнені, нахабні, схильні до обмов і наклепу, честолюбні, болісно чуттєві, лицемірні, мстиві, без етичних норм,

дистимічні (депресивні) — постійно заклопотані своїми турботами, нерішучі, схильні до песимізму,

дистимічно-застряючі (параноідні) — заклопотані й нерішучі, у них поєднуються скнарість і підозрілість,

педантичні (ананкастні, психостенічш) — боязкі, тривожні, недовірливі, совісні,

що застряють («паранояльні») — фанатичні, непоступливі, негнучкі, мстиві, упевнені у своїй правоті («я завжди правий»),

гніертимні — активні, життєрадісні, оптимістичні,

афективно-лабільні — емоційно нестійкі, зі швидкою зміною настрою,

афективно-екзальтовані — ті, хто бурхливо реагує у всіх на виду,

особистості екстравертовані (відкриті, товариські) та штровертовані (замкнуті, що переживають усе в собі)

Можливі різні інші поєднання особистісних рис (темпераменту, характеру, інтелекту)

А. Є. Личко виділив типи особистості гіпертимний, циклоїдний, астено-невротичний, сенситивний, психостенічний, шизоїдний, епілептоідний, хитливий, конформний і змішаний (за назвами психічних захворювань і неврозів, що здається неправильним)

До аномальних, патологічних форм розвитку особистості відносять:

олігофренію (недоумкуватість),

психопатію,

психопатичний розвиток

психопатизацію особистості

Психопатії — виражені характерологічні порушення, які проявляються тотальною патологічністю характеру, що призводить до соціальної дезадаптації (основна ознака психопатії)

Психопатичний розвиток відбувається під впливом довгостроково діючих психогенних факторів.

Психопатизація особистості — деформація характеру внаслідок якогось хворобливого процесу (наприклад, при алкоголізації, наркоманії)

Особистісні реакції на важкі ситуації залежать від віку. У дітей молодшого і середнього шкільного віку часто спостерігаються такі реакції протест і опозиція (активний протест — неслухняність, брутальність, агресивна поведінка, прагнення робити усім на зло, пасивний протест — інфантильне спілкування.

Завдання для самостійної роботи:

Проведіть тестування за методикою Аизенка

1 Ви часто відчуваєте потяг до нових вражень, до того, щоб «струснутися», відчути збудження?

2 Чи часто ви маєте потребу в друзях, які вас розуміють можуть підбадьорити чи утішити?

3 Ви людина безтурботна?

4 Чи не знаходите ви, що вам дуже важко відповідати «ні»?

5 Чи замислюєтеся ви перед тим як щось почати?

6 Якщо ви обіцяєте щось зробити, чи завжди виконуєте свої обіцянки (незалежно від того, зручно це вам чи ні)?

7 Чи часто у вас бувають спади і підйоми настрою?

8 Звичайно ви ходите і говорите швидко, не роздумуючи?

9 Чи часто ви почуваєтеся нещасливою людиною без достатніх на те причин?

10 Зробили б ви майже все що завгодно на спір?

11 Чи виникає у вас почуття боязкості та зніяковілості, коли ви хо­чете завести розмову із симпатичною особою протилежної статі?

12 Чи втрачаєте ви іноді витримку?

13 Чи часто ви дієте під впливом хвилинного настрою?

14 Чи часто ви картаєте себе, зробивши чи сказавши що-небудь таке, чого не варто було б робити чи говорити?

15 Ви звичайно віддаєте перевагу книгам чи зустрічам з людьми?

16. Чи легко вас скривдити?

17. Чи любите ви часто бувати в компаніях?

18. Чи бувають у вас думки, які ви хотіли б приховати?

19. Чи вірно, що іноді ви повні енергії так, що усе юрить у руках, а іноді зовсім мляві?

20 Чи волієте ви мати друзів менше, але зате особливо близьких вам?

21 Чи часто ви мрісте?

22 Коли на вас кричать, ви відповідаєте тим же?

23 Чи часто вас турбує почуття провини?

24 Чи усі ваші звички гарні й бажані?

25 Чи здатні ви дати волю своїм почуттям і щосили повеселитися в компанії?

26. Чи вважаєте ви себе людиною збудливою і чуттєвою?

27. Чи вважають вас людиною живою та веселою?

28. Чи часто ви, зробивши яку-небудь важливу справу, відчуваєте, що могли б зробити її краще?

29 Ви більше мовчите, коли перебуваєте у присутності інших людей?

ЗО. Ви іноді розпускаєте плітки?

31 Чи буває, що вам не спиться через те, що різні думки лізуть у голову?

32. Якщо ви хочете довідатися про що-небудь, то волієте краще про це прочитати в книзі, ніж запитати?

33. Чи буває у вас сильне серцебиття?

34 Чи подобається вам робота, що вимагає від вас постійної уваги?

35. Чи бувають у вас приступи тремтіння?

36. Чи завжди ви платили б за привезення багажу в транспорті, якби не побоювалися перевірки?

37. Вам неприємно знаходитися в суспільстві, де жартують одне над одним?

38. Чи дратівливі ви?

39. Чи подобається вам робота, що вимагає швидкості дії?

40 Чи хвилюєтеся ви з приводу якихось неприємних подій, що могли б відбутися?

41. Ви ходите повільно і неквапливо?

42. Ви коли-небудь спізнювалися на побачення чи на роботу?

43. Чи часто вам сняться кошмари?

44. Чи вірно, що ви так любите поговорити, що ніколи не пропустите нагоди поговорити з незнайомою людиною?

45. Чи турбують вас які-небудь болі?

46. Ви почувалися б дуже нещасливим, якби тривалий час були позбав­лені широкого спілкування з людьми?

47. Чи можете ви назвати себе нервовою людиною?

48. Чи є серед ваших знайомих люди, які вам явно не подобаються?

49. Чи можете ви сказати, що дуже упевнена у собі людина?

50. Чи легко ви ображаєтеся, коли люди вказують на ваші помилки в роботі чи на ваші особисті промахи?

51. Ви вважаєте, що важко одержати справжнє задоволення від вечір­ки?

52. Чи турбує вас почуття, що ви чимось гірший за інших?

53. Чи легко вам внести пожвавлення в досить нудну компанію?

54. Чи буває, що ви говорите про речі, у яких не розбираєтеся?

55 Чи турбуєтеся ви про своє здоров'я?

56. Чи любите ви жартувати над іншими?

57. Чи страждаєте ви від безсоння?

Ключ методики:

Екстравертованість: «Так» 1, 3, 8, 10, 13, 17, 22, 25, 27,39, 44, 46, 49, 53, 56

«Ні» 5,15,20,29,32,34,37,41,51

Нейротизм: «Так» 2, 4, 7, 9, 11, 14, 16, 19, 21, 23,26, 28, 31, 33, 35, 38, 40, 43, 45, 47, 50, 52, 55, 57

Корекція: «Так» 16,24,36

«Ні» 12,18,30,42,48,54

МЕТОДИКА «ЦІННІСНІ ОРІЄНТАЦІЇ» М. РОКИЧА

Система ціннісних орієнтацій визначає змістовну сторону спрямованості особистості й складає основу її ставлення до навколишнього світу, інших людей, до себе самої, основу світогляду і ядро мотивації життєвої активності.

Найбільш поширеною в даний час є методика вивчення ціннісних орієнтацій

М. Рокича, заснована на прямому ранжи-руванні списку цінностей. М. Рокич відрізняє два класи цінностей:

термінальні — переконання в тім, що якась кінцева мета індивідуального існування варта того, щоб до неї прагнути;

інструментальні — переконання в тім, що якийсь образ чи дій властивість особистості є кращим у будь-якій ситуації.

Цей поділ відповідає традиційному розподілу на цінності-ціли й цінності-засоби. Респонденту пропонується два списки цінностей (по 18 у кожнім) на аркушах паперу за абеткою:спочатку набір термінальних, а потім набір інструментальних цінностей. Той, кого обстежують, у списках надає кожній цінності ранговий номер, а картки розкладає за порядком значимості.

Достоїнством методики є універсальність, зручність і економічність у проведенні обстеження й обробки результатів, гнучкість, можливість варіювати стимульний матеріал (списки цінностей).

Для більш глибокого проникнення в систему ціннісних орієнтацій можливі зміни інструкцій, що дають додаткову діагностичну інформацію і дозволяють зробити більш обґрунтовані висновки. Так, після основної серії можна попросити випробуваного ранжирувати цінності, відповідаючи на наступні запитання.

У якому порядку й у якому ступені (у відсотках) реалізовані дані цінності у вашому житті?

Як би ви розташували ці цінності, якби стали таким, яким мріяли?

Як, на ваш погляд, це зробила б людина, досконала у всіх відношеннях?

Аналізуючи ієрархію цінностей, варто звернути увагу на їхнє угруповання випробуваним у змістовні блоки на різних підставах. Так, наприклад, виділяються «конкретні» й «абстрактні» цінності, цінності професійної самореалізацп і под. Інструментальні цінності можуть групуватися в етичні цінності, цінності спілкування, цінності справи, індивідуалістичні та конформістські цінності, альтруїстичні цінності, цінності самоствердження і цінності прийняття інших. Це далеко не всі можливості суб'єктивного структурування системи ціннісних орієнтацій. Потрібно спробувати вловити індивідуальну закономірність.

Вам запропоновано два списки по 18 пропозицій. Розкладіть їх окремо в кожному списку за порядком значимості для вас, як принципів, якими ви керуєтеся в житті. Найбільш важлива для вас цінність має значитися за номером 1, друга — 2 і т.д. Найменш важлива стоятиме на 18 місці. Впишіть номер у квадрат поруч з відповідною пропозицією. Кінцевий результат має відбивати вашу життєву позицію.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 606 | Нарушение авторских прав