Види пам'яті
За участю аналізаторів і функціональних систем буває зорова, слухова, нюхова, смакова, тактильна, емоційна, рухова, змішана (запам'ятовування образів, звуків, запахів, дотику до тіла, емоційних переживань, рухів, складних вчинків і т.п.) пам'ять.
За участю сигнальних систем: наочно-образна (перша сигнальна система — пам'ять на образ сприйнятого, звуки, запахи, дії оточуючих тощо), словесно-логічна (друга сигнальна система — пам'ять на слова, судження і т.п.).
За механізмом запам'ятовування: механічна (механічне запам'ятовування інформації — номерів телефонів, визначених цифр, визначеного матеріалу без опори на значеннєвий зв'язок) і словесно-логічна (запам'ятовування інформації з опорою на значеннєве значення і внутрішній логічний зв'язок).
За ступенем залучення активної уваги і волі: мимовільна (мимовільне запам'ятовування і відтворення) і довільна (цілеспрямоване, усвідомлене запам'ятовування і відтворення).
За місцем та роллю в структурі діяльності: оперативна (короткочасне збереження інформації, необхідної для досягнення конкретної мети, і втрачає свою актуальність після її виконання), короткочасна (запам'ятовування на короткий час) і довгострокова (запам'ятовування на тривалий час, запас знань, умінь і практичних навичок).
За ступенем використання засобів запам'ятовування:
Ø опосередкована,
Ø неопосередкована (безпосередня).
Визначають такі вікові особливості пам'яті:
Ø у дітей до 1 року — наявність образної пам'яті (запам'ятовування яскравих подразників і образів близьких, їхнє пізнавання);
Ø у дітей на другому-третьому році життя — удосконалення образної пам'яті, виникнення словесно-логічної пам'яті;
Ø у 4 — 5 років — бурхливий розвиток словесно-логічної пам'яті, довільного запам'ятовування і відтворення, змістовності образів пам'яті, використання не тільки сприйнять, але й уявлень;
Ø 14 — 15 років до 25 — 30 — найвищий рівень розвитку пам'яті;
Ø після ЗО років — поступове зниження здатності механічного запам'ятовування і високий рівень логічної пам'яті;
Ø після 40 — 45 років — явна перевага словесно-логічної пам'яті;
Ø після 60 років — зниження механічної і словесно-логічної (значеннєвої) пам'яті, особливо на нове, краще пригадується колишнє, що було в молодості, — «закон зворотного ходу пам'яті» (за Т. Рибо, 1881).
Велике значення мають індивідуальні особливості пам'яті (наприклад, загальний рівень її складових елементів і властивостей, перевага слухової, зорової та іншої пам'яті, її натренованість), добова і вікова динаміка процесів пам'яті (особливо фіксації і відтворення), зміна образної і словесно-логічної пам'яті в залежності від самопочуття, зацікавленості, емоційного стану, особистої значимості інформації, образності матеріалу і т.п.
Закономірності запам'ятовування:
Ø прості події життя, що супроводжуються сильними переживаннями (викликають враження) запам'ятовуються швидше, зберігаються тривалий час;
Ø складні, але менш цікаві події (емоційно нейтральні) запам'ятовуються гірше, ніж емоційно значимі;
Ø краще сприяння процесу запам'ятовування і відтворення робить підвищення концентрації і зосередженості уваги на визначеній інформації;
Ø між точністю відтворення і впевненістю в цій точності не завжди існує однозначний зв'язок;
Ø при запам'ятовуванні довгого ряду найкраще в пам'яті відтворюється його початок і кінець («ефект краю»);
Ø для асоціативного зв'язку вражень і їхнього відтворення важливо, є вони логічно пов'язаним цілим чи це розрізнені елементи;
Ø дивні, рідкісні, незвичні враження запам'ятовуються краще, ніж банальні.
Способи поліпшення пам'яті:
Ø розуміння тексту, формули, картини та іншого матеріалу;
Ø ясність мети і зв'язку заучуваного матеріалу з колишнім, уже заученим змістом, за можливістю — і практичне виконання;
Ø активна значеннєва обробка матеріалу: складання плану тексту, виділення основної думки, об'єднання даних у групи і категорії, підбір їхніх назв, установлення різних значеннєвих зв'язків усередині цього матеріалу і його з іншим;
Ø раціональне використання ілюстративного матеріалу (картин, малюнків, схем і т.д.);
Ø раціональна організація повторення за часом, наприклад, у перший день 5 — 6 разів, у друтий—4, у третій — ще 2-3 рази, зміна способів повторення — індивідуально, хором і т.п., зміна повторення матеріалу вроздріб;
Ø уведення самоконтролю для виявлення матеріалу, що погано запам'ятався;
Ø використання заучуваного матеріалу в рішенні різних видів задач і діяльності;
Ø максимальна активізація зусиль окремих учнів і груп за допомогою різних видів стимуляції (змагання, олімпіади) з аналізом отриманих результатів.
У загальній клінічній практиці найчастіше зустрічаються наступні порушення пам'яті:
гіпермнезія — короткочасне хворобливе посилення мимовільної репродукції, рідше запам'ятовування; зустрічається при пропасних станах, у гіпнотичному стані, у маніакальних хворих і т.д.
гіпомнезія — хворобливе ослаблення запам'ятовування (фіксації) чи відтворення (репродукції) минулих подій; нерідко в основі її лежить виборча репродукційна амнезія;
амнезія — відсутність спогадів про пережите, обмежене тим чи іншим періодом часу, тією чи іншою ситуацією;
парамнезія — порушення пам'яті у вигляді помилкових спогадів (псевдоремінісценції і т.д.);
криптомнезія — перекручування пам'яті, яке полягає в ослабленні чи зникненні розбіжностей між подіями, що відповідають дійсності, та побаченими уві сні, почутими чи прочитаними. В одних випадках почуте, прочитане чи побачене уві сні пригадується як те, що відбувалося із самим хворим (асоційовані спогади); до цього розладу відноситься і мимовільне присвоєння чужих ідей. В інших випадках навпаки: події, що дійсно відбувалися, пригадуються як почуті, прочитані чи побачені уві сні (відчужені спогади).
Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 486 | Нарушение авторских прав
|