АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Ускладнення

Розвиваються рідко, але в разі їх появи прогноз значно погіршується. В основі їх переважно лежать аутоімунні процеси Серед дітей частіше виникають неврологічні ускладнення (менінгіт, енцефаліт, менінгоенцефаліт). Менінгіт розвивається в гострий період захворювання. Хворі скаржаться на головний біль, нудоту, блювання, що не приносить полегшення, можуть виникати судоми, втрата свідомості, менінгеальні знаки. При дослідженні спинномозкової рідини виявляється лімфоцитарний плеоцитоз, іноді з наявністю мононуклеарів. Тривалість такого менінгіту від декількох днів до декількох тижнів. Частіше процес закінчується повним одужанням, летальні випадки виникають рідко.

Енцефаліт, що розвивається на фоні мононуклеозу представляє значну небезпеку. Локалізація процесу різноманітна, що обумовлює великий поліморфізм клінічних проявів; хореєподібні рухи, паралічі, ураження дихального центру, коматозні стани. Явища енцефаліту можуть поєднуватись з ураженням спинного мозку, периферичних і черепних нервів. Інколи у таких хворих розвиваються психічні порушення (психомоторне збудження, галюцинації, тощо). Небезпека енцефаліту полягає у здатності його до стрімкого прогресування. Якщо процес швидко ліквідується, то залишкових явищ після перенесеного захворювання не буває.

При первинному інфікуванні можливі: розвиток синдрому Гієна-Барре (висхідний гострий полірадикулоневрит з білково-клітинною дисоціацією в лікворі), параліч Белла (параліч мімічних м’язів, обумовлений ураженням лицевого нерву), поперечний мієліт.

Гематологічні ускладнення проявляються лейкопенією, вираженою агранулоцитарною реакцією, тромбоцитопенією. Значна тромбоцитопенія може супроводжуватись кровоточивістю, тромбоцитопенічною пурпурою. Геморагічний синдром інколи проявляється крововиливом у сітківку ока. Можливий розвиток аутоімунної анемії.

Важким ускладненням є розрив селезінки, що майже завжди призводить до смерті. Причиною розриву може бути різкий рух хворого, груба пальпація органу.

У дітей раннього віку інфекційний мононуклеоз може ускладнитися різким набряком мигдаликів і слизової оболонки глотки, що супроводжується розвитком обструкції дихальних шляхів. Причиною обструкції буває і збільшення паратрахеальних лімфатичних вузлів.

Збільшення печінки - одне з найхарактерніших проявів інфекційного мононуклеозу, але у деяких хворих воно супроводжується жовтяницею з чітким підвищенням активності цитолітичних ферментів, що можна кваліфікувати як гепатит.

У деяких хворих може виникати міокардит, перикардит, що підтверджується на ЕКГ- дослідженні.

В період реконвалесценції можливий розвиток інтерстиціального нефриту аутоімунного генезу. Рідше виявляються ураження ендокринних залоз з розвитком паротиту, орхіту, панкреатиту, тиреоїдиту. Перебіг мононуклеозу може ускладнитись приєднанням екзогенної або активацією ендогенної інфекції.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 454 | Нарушение авторских прав