АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Секреторна функція слинних залоз.

Прочитайте:
  1. Будова і функція довгастого мозку
  2. Будова та функції наднирникових залоз. параганглії.
  3. Внутрішньосекреторна функція підшлункової та статевих залоз
  4. Загальна характеристика залоз внутрішньої секреції. Поняття про гормони. Поняття про гіпо- та гіперфункції ендокринних залоз.
  5. Лютеиновая/секреторная фаза
  6. Метаболічна функція легень, її порушення.
  7. Нагнітальна функція серця
  8. Осмотическая и секреторная диарея
  9. Охарактеризуйте будову жіночих статевих залоз.
  10. Охарактеризуйте будову щитоподібної і прищитоподібної залоз.

Секреція слини здійснюється слинними залозами рефлекторно. В ротову порожнину відкриваються вивідні протоки 3 пар великих слинних залоз (привушні, підщелепні та підязикові), а також багато дрібних залоз.

Привушні залози є найбільшими серед слинних залоз, утворені клітинами серозного типу та виділяють слину, до складу якої входять білки та значна кількість води. Підщелепні та під’язикові залози складаються з серозних та слизових клітин, тому виділяють змішаний секрет, до складу якого входять переважно слиз (муцин), в меншої кількості – белки.

Для дослідження секреторної функції слинних залоз застосовують гострі та хронічні методи. Гострі методи – тварині під наркозом вводять канюлю в протоку слинної залози та вивчають секрецію під час подразнення нервів чи введення гуморальних стимуляторів секреції.

Хронічні методи було розроблено у лабораторіях І.П. Павлова. У тварин під час операції виводять на щоку протоку однієї з залоз (фістулу), з якої досить довгий час після операції отримують чисту слину.

 

Слина секретується постійно, але швидкість секреції різна (мінімальна під час сну, максимальна під час прийому їжі). За добу утворюється до 1 л вторинної слини.

Склад слини – основним її компонентом є вода, електроліти, білки – ферменти, муцин, захисні фактори. рН слини: 6,0 – 7,0.

Ферменти слини:

1 -α-амілаза - розпочинає гідроліз вуглеводів до дисахаридів

2 “лінгвальна” ліпаза - продукується слинними залозами язика та розпочинає гідроліз ліпідів

3 Кисла та лужна фосфатази

4 ДНКази, РНКази

 

Захисні фактори слини представлені наступними речовинами:

1 – муцин - глікопротеїн, що забезпечує захист слизової оболонки від механічного пошкодження та сприяє утворенню харчової грудки.

2 – лізоцим та лактоферрин, який руйнує мембрани бактерій, вказуючи бактерицидну дію

3 – антитела, що представлені імуноглобулінами A, Ig G і Ig M

4 – лейкоцити

5 – пероксидази та інші

 

 

Концентрація електролітів у вториннії слині відрізняється від такої у плазмі крові. Це свідчить про активний характер процесів секреції. Первинна слина представляє собою ультрафільтрат плазми крові без форменних елементів та білків. При проходженні слини по протоках склад її змінюється – завдяки активному транспорту відбувається викачування натрію та збагачення калієм, також зі слини в кров транспортується хлор, а з крові – гідрокарбонатні іони. За рахунок цих процесів вторинна слина стає більш гіпотонічною, ніж плазма крові.

Крім того, з зимогенних гранул епітеліальних клітин протоків у вторинну слину виділяються ензими.


Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 913 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.004 сек.)