АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

У діяльності кори суттєву роль відіграє ретикулярна формація та її зв”язки в регуляції гормональних та вегетативних функцій, регуляції роботи мозку та механізмів поведінки.

Нервові клітини різних кіркових шарів мають свої особливості будови тіла, дендритів та аксона, а також особливості шпитчастих утворів на дендритах, що є рецепторним апаратом клітини і сприяють розширенню контактів між нейронами.

Встановлено варіабельність архітектонічних полів, їх форми, площі та структури. Характер цієї варіабельності більш виражений у філогенетично нових ділянках у порівнянні із старими.

До лобної частки (частина великих півкуль мозку, яка розташована спереду від центральної борозди) входять прецентральна (моторна та передмоторна) та власне лобна (передфронтальна) області. У процесі онтогенезу кора лобної частки дозріває пізніше, ніж передцентральна кора, а в її межах найпізніше закінчують свій розвиток поля 44 і 45, які забезпечують специфічно-людську - мовну функцію. У задньому відділі нижньої лобної звивини знаходиться область Брока, яка пов”язана із моторною функцією мови. Тонотонічно представлений завиток внутрішнього вуха, сюди проектуються вестибулярні шляхи.

Ознаки лобного синдрому: відсутність ініціативи, апатія у поєднанні із ейфоричним настроєм, порушення, переважно абстрактного мислення, нездатність засвоювати нове, стереотипність у поведінці та висловлюваннях, захоплень, розгальмованість, роздратованість, безпечність, відсутність критики. При ураженні лобної ділянки – зліва виникають розлади мови та мислення із порушенням сприйняття суті; при ураженні орбітальної лобної кори - виникають глибокі розлади особистості.

Соматосенсорна кора об”єднує передцентральну та постцентральну ділянки. До них належить структурно-функціональна організація моторного та шкірного аналізаторів. Вони обидва утворюють єдину структурно-функціональну систему, за допомогою якої регулюється рухова активність.

При локалізації патологічного вогнища в межах передньої центральної звивини (поле 4) на протилежному боці тіла розвивається геміплегія за атонічним типом. Ураження поля 6 викликає спастичну геміплегію із глобальними синкінезіями за згинальним типом. Ураження задньої центральної звивини зумовлює розлади всіх видів чутливості

На зовнішній поверхні скроневої частки знаходиться первинна проекційна слухова зона (поля 41 і 42), яка забезпечує механізми безпосереднього сприйняття та диференціювання звуків. Скронева кора взаємодіє із вестибулярним апаратом. Вторинна слухова зона знаходиться на зовнішній поверхні вискової частки і знизу прилягає до зони первинної проєкції (поля 22 та частково 21 - в них переважають 2-й і 3-й асоціативні шари нейронів). Основною функцією вторинної слухової зони домінантної півкулі є сприйняття мови. Пошкодження цієї частки викликає розлади фонематичного слуху (синдром сенсорної афазії - Лурія, 1962).

У людини поля 21 і 37 належать до третинних асоціативних комплексів кори, в яких відбувається «перекриття» зон кіркових закінчень різних аналізаторів. Ці відділи вискової кори в домінуючій півкулі зв`язані із функцією мови. Ураження цих зон викликає мовні розлади. Асоціативні зони вискової кори особливо тісно зв`язані із утворами лімбіко-ретикулярної системи.

Двохстороння деструкція вискових часток у людини викликає розвиток амнестичного синдрому, синдромів дереалізації та деперсоналізації, виражені емоційнй розлади, порушення захоплень, пам`яті та вищих всихічних функцій.

Тім`яна частка розташована у задніх відділах великих півкуль, належить до числа асоціативних кіркових зон. Інтерпарієтальна борозда ділить тім`яну кору на дві області - верхню та нижню (поля 5 і 7 за Бродманом). ЇЇ складають 2 поля - надкраєве (поле 40) та кутове (поле 39). До нижньої тім`яної частки примикає висково-тім`яно-потилична область (поле 37).

Цитоархітектонічна структура характеризується значною шириною кори, тонкими обрисами клітинних тіл та дендритів, а також переважним розташуванням нервових клітин перпендикулярно до поверхні мозку. Типовою особливістю будови є переважання полісенсорних нейронів, що приймають участь у процесах конвергенції та інтеграції аферентних імпульсів різної модальності. Тім`яна кора не має прямого зв`язку із периферичними рецепторами, а отримує аферентні сигнали із первинних сенсорних зон, які контролюють її функціональний стан та забезпечують модально-специфічний характер реакцій. Верхні тім`яні поля 5 і 7 (прилягають позаду до постцентральної звивини) забезпечують сприйняття шкірної і пропріоцептивної чутливості. Нижні тім`яні поля забезпечують організацію тонко-диференційованих цілеспрямованих предметних дій (праксис), реалізація яких можлива лише на основі зорового контролю та правильного орієнтування у просторі.

Тім`яна кора - апарат вищої інтегративної діяльності головного мозку, який регулює процеси біологічної і соціальної адаптації (Смирнов, 1972). При ушкодженні тім`яної кори виникають розлади найбільш складних аналітико-синтетичних процесів вищої нервової діяльності.

Таламопарієтальний комплекс забезпечує процеси міжаналізаторного синтезу сенсорної інформації, яка необхідна для забезпечення діяльності механізмів вищих гностичних функцій, а також для формування системи «схеми тіла» (трьохмірна модель тіла - узагальнена уява людини про своє тіло). Основу мозкової організації системи «схеми тіла» складають два структурно-функціональних блоки, які здійснюють формування інформаційних («динамічних», «статичних», «оперативних») образів тіла. Мозок їх «використовує» у механізмах просторово-часової організації рухів, відображенні власного «Я», просторовому орієнтуванні, символічному формуванні просторово-часових відносин. Соматогностичні розлади виникають у зв`язку із відносно ізольованою дисфункцією блоку, який формує динамічний «образ тіла».

Агностичні розлади визначаються поєднанням низки розладів: дисфункцією субдомінантного блоку, який формує динамічний «образ тіла», вираженими розладами інтрацентральної регуляції, випадінням моторних і сенсорних функцій. Сукупність цих порушень викликає розлади самосвідомості та аназогнозію.

У потиличній ділянці розташований зоровий аналізатор. Його центральна частина (первинна проекційна зона) лежить в області шпорної борозди із частинами клиновидної звивини та язичкової часточки (поле 17).

Ес. потиличної ділянки мозку людини дає відчуття світла, темряви, різних плям. Вторинні зорові зони (поля 18,19) охоплюють первинну зону. Особливостями будови первинної зорової кори є сильний розвиток IY шару кори та його розшарування на 3 підшари. У первинній проекційній зоні знаходяться закінчення зорових волокон, які перериваються в зовнішньому колінчастому тілі. У вторинних зонах закінчуються зорові волокна, які перериваються в ядрах подушки. Ці дві системи зорових проекційних волокон у значній мірі незалежні одна від одної. Із вторинною зоровою зоною (поле 18) через фронтоокципітальний асоціативний пучок зв`язано лобне зорове (адверсивне) поле. Первинні зорові зони (поле 17) забезпечують чітке сприйняття зорових об`єктів у деталях; вторинні - здійснюють розпізнавання зорових образів. Існує третя зорова система, яка передає зорову інформацію із латеральної частини подушки в кіркові поля потиличної, нижньої тім`яної та вискової областей. Її функція - в розпізнаванні символічних зорових образів (букви, цифри, міміка і т.д.). Зорова кора має спеціальні нейронні механізми, які забезпечують розрізнення особливостей зорового об`єкту. Центральне закінчення зорового аналізатора зв`язане із його периферичним відділом сітківкою.

Кора головного мозку - вищий відділ ЦНС, здійснює процеси переробки різних видів інформації, прийняття рішень та реалізацію складних форм поведінки (особливо різні форми соціальної поведінки). Її суттєва особливість полягає в тому, що великі півкулі при їх майже повній асиметричній ідентичності - функціонально нерівноцінні. Функціональна асиметрія кори є одним із проявів парної роботи в діяльності мозку.

Морфологічні та функціональні асиметрії широко поширені у тваринному світі (для тварин характерна видова функціональна міжпівкульна асиметрія; є докази існування латеральної спеціалізації великих півкуль головного мозку для деяких функцій). Латеральна спеціалізація великих півкуль головного мозку - одна із психофізіологічних характеристик людини.

Ліва півкуля спеціалізується на вербально-символічних функціях, права - на просторово-синтетичних. В.Біанкі (1985) запропонував гіпотезу латеральної спеціалізації мозку: в процесі навчання права півкуля працює за принципом дедукції (спочатку синтез, а потім аналіз), ліва - за принципом індукції (спочатку аналіз інформації, а потім її синтез). В основі функціональної асиметрії лежить механізм домінанти.

Права півкуля приймає переважну участь на ранніх етапах оволодіння навиками, а ліва - після їх закріплення. Права - активує емоції, ліва - гальмує; позитивні емоції пов`язані із лівою півкулею, негативні - із правою. Пошкодження правої та лівої півкуль викликає різні емоційні реакції: ураження більшості ділянок лівої півкулі супроводжується відчуттям «втрати» (безпорадність, пригнічений настрій); при пошкодженні правої півкулі розвивається анозогнозія, виникають неадекватні емоційні реакції, порушується здатність до впізнання емоцій співрозмовника.

У правій (німій) півкулі закладені характерні людські властивості: сприйняття та обробка інформації на рівні мислення та пов`язаних із ним процесів навчання та пам`яті; вона в більшій мірі здатна до абстрактного мислення; має власну логіку та мотивацію, генерує ідеї, думки і асоціації, проте робить це не на рівні розуміння. Обидві півкулі приймають участь у сприйнятті музики: права запам`ятовує та впізнає мелодію в цілому, ліва - аналізує мелодію, сприяє засвоєнню і запам`ятовуванні нових мелодій.

Hamory (1985) вважає, що права півкуля більш «щира», а ліва - більш «насторожена», права - більш гармонійна, ліва - «неврівноважена»; права має велику здатність до геометрії та до орієнтування в просторі, ліва - до лічби; ліва здатна до мовного вираження, права - до музичного; ліва аналізує нову інформацію, права - розрізняє образи та мелодії.

Розлади мислення та вербальні галюцинації (с-ми шизофренії) відповідають уяві про ліву півкулю як аналітичну та мовну; розлади в емоційній сфері та пригнічений стан характерні для аферентних психозів та узгоджуються із уявою про праву півкулю як таку, що контролює невербальні функції.

Кожна півкуля здатна справлятися із багатьма видами завдань, проте стиль і характер виконання, а також ефективність прийняття рішень у них суттєво відрізняються.

Дослідження міжпівкульних функціональних взаємодій (Е.Костаидов, 1983) в процесі сприйняття усвідомлювальних вербальних та невербальних подразників виявили певну асиметрію в часі та в процесі обробки сенсорної інформації: права півкуля обробляє інформацію швидше, ніж ліва; права, головним чином здійснює зорово-просторовий аналіз стимулів, результати якого передаються до лівої півкулі, де і відбувається кінцевий вищий семантичний аналіз та усвідомлення подразника.

Таким чином, психічні функції мозку можуть здійснюватися лише при взаємодії обох півкуль, яка контролюється системою інтрацентральної регуляції мозку.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 492 | Нарушение авторских прав