АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Рухові функції базальних ядер.

В цілому базальні ядра мають двосторонні зв’язки з корою великого мозку, таламусом, ядрами стовбура мозку, приймають участь у створенні програми цілеспрямованих рухів з врахуванням домінуючої мотивації. При цьому нейрони стріатуму виявляють гальмівний вплив (медіатор - ГАМК) на нейрони чорної речовини. У свою чергу, нейрони чорної речовини (медіатор ДА) виявляють модулюючвий вплив (гальмівний і збуджувальний) на фонову активність нейронів стріатуму. При порушенні дофамінергічних впливів на базальні ядра спострігаються рухові розлади типу паркінсонізму, при яких різко знижується концентрація дофаміну в обох ядрах стріатуму. Найважливіші функції базальних ядер виконують стріатум та бліда куля.

Функції стріатуму. Приймає участь у здійсненні повороту голови і тулубу, ходи по колу, які входять у структуру орієнтувальної поведінки. Ураження хвостатого ядра при захворюваннях і при руйнуванні в експерименті ведуть до насильних, надмірних рухів (гіперкінези - хорея і атетоз), суттєві розлади ВНД, утруднення орієнтації у просторі, порушення пам’яті, сповільнення росту організму. Специфічним для подразнення хвостатого ядра є переважно гальмування кори великих півкуль, підкіркових структур, гальмування безумовно та умовнорефлекторної поведінки.

Гіперкінези – автоматичні надмірні рухи, у яких приймають учать окремі частини тіла, кінцівки. Вони виникають мимовільно, зникають у сні та посилюються при довільних рухах та хвилюванні. Окремі види гіперкінезів пов’язують з ураженням окремих структур стріарної системи(відповідно, при ураженні оральної частини смугастого тіла – примусові рухи у мускулатурі лиця та шиї, при ураженні середньої частини – у мускулатурі тулубу та рук, ураження каудальної частини – гіперкінези в ногах). Конкретні симптоми ураження смугастого тіла досить різноманітні.

Атетоз – дрібні червоподібні, незвичайні рухи у дистальних відділах кінцівок (кисті, стопи). Можуть спостерігатися у мускулатурі лиця - випинання губ, перекошування рота, прицмокування язиком.

Гемібалізм – широкі, з розмахом, рухи у кінцівках (у вигляді помаху крил). Рухи проходять з великою силою, їх важко припинити Пов’язане з ураженням підгорбклового ядра (тіло Льюїса).

Хореїчні гіперкінези – швидкі скорочення різних груп м’язів лиця, тулубу та кінківок. Гіперкінез не ритмічний, не скоординований, поширюється на великі групи м’язів дистальних та проксимальних відділів. Відмічаються насуплювання брів, лоба, висування язика, поривчасті, невпорядковані рухи кінцівок.

Міоклонії – короткі моментальні клонічні посмикування м’язів або групи м’язевих волокон, частіше ритмічного характеру. Міоклонії можуть бути генералізованими та локальними (язика, мякого піднебіння). Найчастіше – у проксимальних відділах кінцівок, тулубу, лиця. Міоклонії зберігаються у спокої та при русі, посилюються при хвилюванні.

Тіки, тремтіння, торсійна дистонія, спастична кривошия, професійні судоми, лицевий геміспазм, судоми, ікота (клонічні судоми діафрагми).

Функції блідої кулі. Виявляє модулюючий вплив на рухову кору, мозочок, РФ, червоне ядро. При стимуляції блідої кулі у тварин переважають елементарні рухові реакції у вигляді скорочення м’язів кінцівок, шиї і лиця, активація харчової поведінки. Руйнування блідої кулі супроводжується зниженням рухової активності – виникає адинамія (бідність рухових реакцій) та їх маловиразність(олігокінезія), їх сповільнення (брадикінезія), а також руйнування сприяє розвитку сонливості, “емоційної тупості”, що утруднює здійснення існуючих умовних рефлексів і погіршує вироблення нових (погіршує короткочасну пам’ять). Паркінсонізм (синдром утруднення початку рухового акту – топтання на місці).

Структури стріопалідарної системи приймають активну участь в механізмах відбору, порівняння та інтеграції сенсорної інформації на стадії аферентного синтезу та прийняття рішення.

Цикл шкаралупи – забезпечує складні рухи, що потребують навчання та тренування (письмо, праця хірурга, піаніста).

Цикл хвостатого ядра – регулює не окремі рухи, а їх моделі, що потребують певної мотивації (зустріч з небезпекою) і регулюється швидкість та величина виконуваних рухів. Функція цих структур зводиться до кореляції та інтеграції процесів оперативної пам’яті.

Таким чином, базальні ганглії – це, насамперед, центри організації різних видів моторної активності організму, пов’язаних з навчанням. Базальні ганглії контролюють такі параметри руху як сила, амплітуда, швидкість і напрям.

Лімбічна система - комплекс тісно анатомічно та функціонально взаємозв’язаних структур головного мозку, що приймають основну участь в регуляції емоційно-мотиваційної поведінки (сприйняття та збереження емоційно значимої інформації), вибір та реалізація певних адаптативних форм мотиваційної поведінки, сон-неспання. Регулюючий вплив на харчовий, захисний, статевий інстинкти. Структурами є деякі підкіркові ядра та певні зони кори: гіпокамп, мамілярні тіла, передні ядра таламуса, поясна звивина. Особливістю лімбічної ситеми є наявність між її структурами простих ддосторонніх зв’язків та складних шляхів, які утворюють багато замкнутих кіл. Це забезпечує умови для тривалого циркулювання збудження у системі (реверберація), збереження у ній єдиного стану та нав’язування його іншим структурам мозку (основа запам’ятовування та навчання – коло Пейпеца). Запропонована модель пам’яті у вигляді кортико-лімбіко-таламо-кортикального ланцюга.

ЦНС. Роль кори головного мозку у формуванні системної діяльності організму. ”

Кора великих півкуль

Асоціативні ядра (ділянки) кори – у них народжується замисел майбутнього руху, а далі цей замисел реалізується за участю базальних гангліїв (стріопалідарна система), мозочка, червоного ядра, вестибулярного ядра, ретикулярної формації (за участю екстрапірамідної системи), а також – і це саме суттєве, за участю пірамідної системи – аксонів гігантських клітин Беца, що безпосередньо йдуть до а-мотонейронів спинного мозку або до вставних нейронів, а через них – до а-мотонейронів. Екстрапіраміднийй і пірамідний шляхи – це єдиний механізм, завдяки якому викорується складний цілеспрямований рух при збереженні рівноваги і орієнтації в просторі. Нейрони асоціативної кори є полісенсорними(полімодальними), що забезпечується кортикокортикальними зв’язками з різними проекційними зонами, зв’язками з асоціативними ядрами таламуса. Внаслідок цього асоціативна кора – колектор різних сенсорних збуджень і приймає участь у інтеграції сенсорної інформації та у забезпеченні взаємодії сенсорних та моторних ділянок кори (2 основні асоціативні системи –таламотім’яна та таламолобна).

Соматосенсорна кора об”єднує передцентральну та постцентральну ділянки. До них належить структурно-функціональна організація моторного та шкірного аналізаторів. Вони обидва утворюють єдину структурно-функціональну систему, за допомогою якої регулюється рухова активність.

Рухова кора займає ділянки передцентральної звилини(закрутки) (поле 4 по Бродману), а також сусідні з ним ділянки – поле 6. 6-шарова будова рухової кори, як і інших ділянок кори, перемежовується вертикальними колонками. Вважають, що кожна колонка керує суглобом (від неї йдуть команди до різних м”язів, які мають відношення до даного суглоба).

Порушення кори приводять до порушення праксису, артикуляції, письма та інших тонких рухів, що потребують участі вищих відділів мозку.

Первинна рухова кора відповідає за скорочення окремих м’язів, вторинна – за складні рухи голови, шиї, тулуба(рухи язика та рота при словотворенні, координовані пухи очей і голови, рухи рук та пальців).

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1086 | Нарушение авторских прав