АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Пункція плевральної порожнини. Показання для пункції плевральної порожнини є: гемоторакс – кров у грудній порожнині, гідроторакс – рідина в грудній порожнині

Показання для пункції плевральної порожнини є: гемоторакс – кров у грудній порожнині, гідроторакс – рідина в грудній порожнині, пневмоторакс – повітря в плевральній порожнині, емпиема плеври – гній в плевральній порожнині

Положення хворого: сидячи з нахилом уперед, напівсидячи в ліжку.

Знеболювання: місцеве – 0,25-0,5% розчин новокаїну.

Методика: Місце проколу вибирають у залежності від локалізації скупчення рідини або повітря. Для її визначення використовують фізикальні, рентгенівські й ультразвукові методи дослідження. При скупченні рідини у вільній плевральній порожнині прокол виконують звичайно в VII-VIII реберних проміжках відповідної сторони по задній пахвовій лінії. Необхідно пам'ятати про положення міжреберних судин. Позаду від пахвової лінії прокол плеври рекомендується робити по верхньому краю ребра, а попереду від неї – посередині реберних проміжок (враховувати положення міжреберних судин!)

При пневмотораксі, особливо напруженому, пункцію плеври виконують у другому реберному проміжку по середньо-ключичній лінії. При травмах грудної клітини з ушкодженням легенів і наявності пневмо- і гемотораксу як терміновий захід виконують два проколи: один – у сьомому-восьмому реберних проміжках для видалення рідини і другий – у другому реберному проміжку для видалення повітря. В подальшому ці проколи заміняють дренажами. Для пункції плеври використовують круто зрізані голки діаметром 1,2-1,3 мм. На павільйоні голки фіксують гумову або поліхлорвінілову трубку, що перед пункцією заповнюють розчином і віджимають затискачем Кохера або Більрота. На іншому кінці трубки повинна бути канюля для підключення шприца. Голку в процесі пункції не можна вводити глибоко через небезпеку ушкодження легені, діафрагми, печінки й інших структур.

Техніка пункції. Після інфільтрації тканин у місці проколу новокаїном при пальпації визначають положення ребер і в наміченій ділянці виконують пункцію голкою, яку утримують безпосередньо рукою. Голку проводять через тканини поступово до відчуття “провалу”. При пункції в сьомому – восьмому реберному проміжку кінець голки направляють трохи догори і дозаду через небезпеку ушкодження діафрагми. Після завершення пункції приєднують шприц до канюлі трубки, асистент (медсестра) знімає з неї затискач і, відтягуючи поршень, намагається видалити з плевральної порожнини рідину і повітря.

Помилки і небезпеки:

1) ушкодження міжреберних судин і нервів (дотримуватись техніки проколу);

2) прокол тканини легені, діафрагми, печінки й ін. (не занурювати глибоко голку і не робити зайвих рухів голкою в глибині тканин);

3) підсмоктування повітря з плевральної порожнини (стежити за герметичністю пункційної системи і щільним перекриттям гумової трубки);

4) непритомний стан пацієнта (не форсувати відкачування рідини з плевральної порожнини);

5) інфікування порожнини плеври (дотримуватись асептики; при сумнівах по завершенні пункції вводити в плевральну порожнину розчини антибіотиків).

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 631 | Нарушение авторских прав