АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Урапіділ.

Урапіділ є препаратом з комбінованим механізмом: селективна блокада α1-адренорецепторів та центральна симпатолітична дія. Антигіпертензивна активність урапіділу обумовлена зниженням судинного опору за рахунок блокади периферичних α1-адренорецепторів та центральної симпатолітичної дії, яка реалізується через активацію серотонінових 5НТ1А рецепторів довгастого мозку.

На відміну від інших вазодилататорів за рахунок центральних механізмів дії урапіділ не викликає розвиток рефлекторної тахікардії у відповідь на зниження АТ.

Припускають, що у реалізації цього ефекту також має значення ваготонічний (підвищення активності блукаючого нерву) ефект препарату.

Урапіділ не порушує мозковий, нирковийчи коронарний кровообіг, не впливає на рівень внутрішньочерепного тиску, має нейропротекторні властивості (препарат рекомендован ESO с метою зниження артеріального тиску, коррегування гемодинаміки під час лікувння гострого ішемічного інсульту) та не погіршує функцію лівого шлуночка.

Це дозволяє використовувати препарат для лікування УГК з ураженням різних органів-мішеней. Також досить вивченим є використання препарату для лікування періопераційної гіпертензії, контролю АТ у хворих на геморагічний інсульт, гострий набряк легенів.

Урапіділ також рекомендован для оказання невідкладної допомоги хворим на артеріальну гіпертензію під час вагітності.

Введення препарату починають з внутрішньовенного болюсу 2-10 мл (10-50 мг). При неадостатньому антигіпертензивному ефекті (через 5 хвилин) болюсне введення повторюють в дозі 2-10 мл (10-50 мг) мг повторюють до досягнення бажаного рівня АТ чи сумарної дози препарату 100 мг.

Прі необхідності, урапіділ вводиться крапельно починаючи зі швидкості 1-3 мг/хв., після введення 6 мг препарту – швидкість зменшується для підтримання необхідного рівня АТ (в середньому 10 мг/год). Ефект препарату при внутрішньовенному введенні починається через 2-5 хвилин та триває від 4до 6 годин. Період напіввиведення урапіділу – 2,7 годин.

Препарат добре переноситься. Найчастішими побічними явищами (1-2% хворих) є головокружіння, головний біль. Урапіділ слід обережно застосовувати у пацієнтів похилого віку, з супутньою патологією печінки та нирок. Протипоказаний при аортальному стенозі.

Есмолол.

Есмолол є селективним блокатором β1-адренорецепторів ультракороткої дії. Як справжній β адреноблокатор есмолол має негативний інотропний та хронотропний ефект та не впливає на тонус судин, що дозволяє використовувати його у комбінації з вазодилататорами. Введення препарату починають з дози 0.5-1.0 мг/кг протягом 1 хв. з наступною інфузією зі швидкістю 50 мкг/кг/хв. При необхідності можливо збільшення швидкості інфузії до 300 мкг/кг/хв.

Ефект есмололу спостерігається уже через 1 хвилину.

Препарат швидко метаболізується естеразами еритроцитів, тому дія препарату спостерігається лише протягом 10-20 хв (період напіввиведення 9 хв.).

Метаболізм препарату не змінюється у хворих з порушеннями функції печінки та нирок, але може уповільнюватися при супутній анемії.

Есмолол використовують у пацієнтів з гострим коронарним синдромом та збереженою систолічною функцією лівого шлуночка, а також при розвитку періопераційної (особливо постопераційної) гіпертензії, коли відмічається підвищення ЧСС, АТ та серцевого викіду у відповідь на гіперсимпатикотонію.

Під час введення есмололу слід контролювати ЧСС особливо у пацієнтів старших вікових груп. Есмолол завдяки негативному інотропному ефекту може спричинити прогресування симптоматики серцевої недостатності.

Незважаючи на досить високу кардіоселективність есмолол необхідно обережно застосовувати у пацієнтів з обструктивними захворюваннями легенів, хоча декілька досліджень виявили добру переносимість препарату у цієї категорії хворих.

Протипоказаннями для застосування есмололу є брадикардія, блокади серця та декомпенсована серцева недостатність. Використання β-адреноблокаторів у вигляді монотерапії на фоні гіперсимпатикотонії може спричинити вторинну стимуляцію α-адренорецепторів за рахунок вивільнення надлишку катехоламінів. У цьому випадку спостерігається констрикція периферичних артерій, що супроводжується підвищенням рівня АТ та посиленням ішемії органів –мішеней, що може мати фатальні наслідки.

Тому β-адреноблокатори не слід застосовувати у пацієнтів з ускладненими ГК на фоні інтоксикації кокаїном чи при феохромоцитомі (особливо перед використанням α-блокаторів).

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 787 | Нарушение авторских прав