АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Фізикальне обстеження.

Визначення АТ обовязково повинно проводитися на обох руках - так суттєва різниця показників (більш ніж у 20 мм рт ст) може свідчити про наявність розшарування аорти. Вимірювання тиску у різних положеннях (стоячи та лежачи) дозволить виявити приховане зневоднення, яке часто спостерігається у пацієнтів з ГК (посилення діурезу за рахунок компенсаторного виділення натрію). Треба ще раз підкреслити необхідність застосування манжети необхідного розміру для вимірювання АТ, так як використання замалої манжети може штучно збільшувати цифри АТ у пацієнтів з надлишковою вагою.

Обстеження серцево-судинної системи повинно також включати оцінку нових шумів та додаткових тонів. Так діастолічний шум над аортою може підтвердити діагноз розшаровуючої аневризми, а наявність ритму галопу, посилення акценту другого тону над легеневою артерією чи посилення систолічного шуму мітральної регургітації є ознаками прогресуючої серцевої недостатності. Ознаками прогресування серцевої недостатності також можуть виступати розширення яремних вен, збільшення печінки та посилення периферичних набряків. Розвиток гострої лівошлуночкової недостатності характеризується появою застійних хрипів у нижніх відділах чи над всією поверхнею легенів. Під час ГК може відбутися зрив ритму на пароксизмальну тахікардію або фібриляцію передсердь, що значно погіршує клінічну ситуацію у таких хворих.

Наявність атеросклеротичного процесу у будь-якому судинному басейні, особливо у курців, повинна застерегти відносно рено-васкулярного характеру АГ. Підтвердженням цього діагнозу може бути наявність систолічного/діастолічного шуму над місцем проеції цих судин на передню черевну стінку.

У кожного хворого повинно провести уважне неврологічне та офтальмологічне обстеження. Наявність вогнищевої неврологічної симптоматики свідчить про розвиток ішемічного чи геморагічного інсульту. Загальномозкова симптоматика, порушення свідомості можуть свідчити про розвиток гіпертензивної енцефалопатії. Хоча у будь-якому випадку діагноз гіпертензивної енцефалопатії є діагнозом виключення – його встановлюють тільки після остаточного виключення інших причин порушення діяльності центральної нервової системи (ішемічний/ геморагічний інсульт, субарахноїдальна кровотеча). Всім хворим треба провести обстеження очного дна. Наявність ретінопатії третього (плазморагії та геморагії; світло-жовті «тверді» і сіровато-білі «м’які» ексудати; білі «ватоподібні» вогнища) чи четвертого (набряк зорового нерва та дегенеративні зміни сітківки) ступеня за класифікацією Keith-Wagner-Barker також є ознаками ускладненого ГК.

Неускладнені ГК характеризуються відсутністю клінічних ознак гострого або прогресуючого ураження органів-мішеней, проте вони становлять потенційну загрозу життю хворого, оскільки несвоєчасне надання допомоги може призвести до появи ускладнень і смерті. Такі кризи супроводжуються, як правило, появою чи посиленням симптомів з боку органів-мішеней (інтенсивним головним болем, болями у ділянці серця, екстрасистолією) або з боку вегетативної нервової системи (вегетативно-судинні порушення, тремтіння, часте сечовиділення).

Відмінності у клінічній симптоматиці ускладнених та неускладнених гіпертензивних кризів наведені у таблиці.

Таблиця 3. Симптоми/ ознаки у хворих з неускладненими та ускладненими гіпертензивними кризами (%).

Залежно від того які органи є джерелом симптомів, виділяють церебральні та кардіальні неускладнені кризи. Гіпоталамічні пароксизми (за старою термінологією – діенцефально-вегетативні кризи) є проявом церебрального кризу. Підвищення CAT до 240 мм рт. ст. або ДАТ до 140 мм рт. ст. слід також розцінювати як АГ, незалежно від того, з’явилися симптоми з боку органів-мішеней чи ще ні, оскільки для кожного хворого воно є небезпечним. Загрозливим є також значне підвищення тиску в ранньому післяопераційному періоді через ризик кровотечі.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 567 | Нарушение авторских прав