АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Рослини-індикатори.

Зовнішня поверхня рослин має захисні шари кутикули та пектину, крім того кожна клітина рослини оточена клітинною оболонкою. На сьогодні не відомо, щоб віруси рослин використовували специфічні клітинні рецептори, як це роблять віруси тварин та бактерій. Віруси рослин використовують порушення механічної цілісності клітинної оболонки, це досягається шляхом передачі вірусу механічно, або за допомогою вектору. Передача вірусів рослин здійснюється за допомогою насіння, вегетативно, переносниками (грибами, нематодами, членистоногими).

Фітовіруси викликають у рослин різні патологічні зміни, тому що вірусна інфекція може зачіпати практично всі сторони життя рослини. Найбільш часто спостерігається зміна забарвлення (пожовтіння, хлороз), відмирання тканин (некроз) або деформація вегетативних органів рослин.

Розрізняють чотири основні типи реакцій рослин на ураження їх вірусом:

- імунність - коли рослини не уражуються вірусом (синонім – стійкість)

- надчутливість – коли рослини уражуються з утворенням місцевих некрозів, які з”являються внослідок відмирання клітин біля точки зараження

- толерантність – коли вірус транспортується по тканинам рослини, але симптоми захворювання слабо виражені або не виражені зовсім (замасковані)

- системне ураження – коли вірус транспортується по всіх тканинах рослини і репродукується в них з чітким проявом симптомів захворювання

Вірусне ураження рослини може проявлятися як системно, так і носити локальний характер (рис.17-20 (кольорова вклейка)).

Локальні ураження проявляються на листку поряд з місцем ураження, це – хлоротичні місцеві ураження, ураження некротичного типу та кільцева плямистість. Симптоми системного ураження поширюються по рослині; серед них затримка росту (карликовість), наприклад викликана вірусом жовтої карликовості ячменю. Крім карликовості рослини, що інфіковані вірусом, можуть мати і інші типи аномального росту, такі як енації, деформації листової пластинки, пухлинні нарости у вигляді бородавок. У порівнянні з листковими пластинками корені і стебла рідше підлягають змінам під впливом вірусної інфекції, проте при зараженні вірусом коротковузля винограду часто спостерігаються фасціації стебел, а вірус деформації пагонів какао викликає здуття на стеблах і коренях цих рослин.

Одним з найбільш розповсюджених симптомів на листках є поява світло- і темно-зелених ділянок, що утворюють мозаїчний візерунок. Границі між темними і світлими ділянками можуть бути або чіткими, або розпливчатими. У залежності від розміщення мозаїчних плям розрізняють прижилкову, міжжилкову, жовту мозаїки.

При деяких вірусних захворюваннях (жовтуха цукрового буряку, ксантоз суниці) характерним є хлоротичне забарвлення листкової пластинки, що зумовлено змінами у хлоропластах. У темно-зелених ділянках листка хлоропласти розміщуються рівномірно, в більш світлих ділянках агрегують, а в самих світлих зливаються і руйнуються. Для деяких груп вірусів показано, що в темно-зелених ділянках міститься значно менше вірусу, ніж у світло-зелених.

Віруси відрізняються по здатності інфікувати різні рослини: кількість сприятливих рослин варіює у різних вірусів. Коло господарів вірусу і симптоми, які вони викликають, є характерними ознаками для даного вірусу і використовуються поруч із іншими для ідентифікації вірусу. Вірусна інфекція проявляється на зовнішньому вигляді рослини, хоча це є відображенням внутрішньоклітинних змін, викликаних вірусом. Симптоми ураження можуть бути різними і залежать від рослини-господаря, тривалості інфекції, штаму вірусу та умов зовнішнього середовища. Наприклад, симптоми захворювання найбільш чітко виражені у рослин, які вирощені при яскравому світлі при помірній температурі. Для ідентифікації вірусів за візуальним симптомами використовують так звані рослини-індикатори.

Рослини-індикатори – це рослини, які дають чітку специфічну реакцію на даний вірус, що легко відрізняється від реакції цієї рослини на інший вірус.

Як індикатори в фітовірусології найчастіше використовують рослини таких родин (таб. 4.1.).

Пасльонові (Solanacea) – Nicotiana tabacum, N. clevelandii, N.glutinosa, N. debneyi, Petunia hybrida, Lycopersicon esculentum, Datura stramonium, Physalis floredana.

Лободові (Chenopodiaceae) – Chenopodium amaranticolor, Ch. quinoa.

Бобові (Fabaceae) - Phaseolus vulgaris, Vicia faba, Vigna sinensis, Melilotus officinalis.

Злакові (Poaceae) - Zea mays.

Гарбузові (Cucurbiaceae) – Cucurbita maxima, Cucumis sativus.

Щирицеві (Amaranthaceae) – Gomphrena qlobosa.

За допомогою рослин-індикаторів можна вирішити такі завдання:

- визначити інфекційну природу збудника;

- визначити коло рослин-господарів;

- відокремити вірус із суміші при змішаних вірусних інфекціях;

- визначити концентрацію вірусів у рослинах;

- накопичити вірус з метою подальших фізико-хімічних досліджень;

- встановити видову приналежність патогену.

Таблиця 4.1.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1322 | Нарушение авторских прав