1. При встановленні діагнозу ЦД 2 типу, і в наступному щорічному огляді проводити визначення концентрації альбуміну, креатиніну, співвідношення альбумін: креатинін (САК) та дослідження ШКФ. Визначити діагностичні значення альбумінурії та характеристику рівня ШКФ (Додаток №15. Діагностичні значення альбумінурії. Додаток №16. Характеристика рівня ШКФ)
2. Розглянути питання про подальший огляд та направлення до відповідного спеціаліста на вторинний рівень медико-санітарної допомоги при мікроальбумінурії і за будь-якої наступної умови:
- значна або прогресуюча ретинопатія;
- артеріальний тиск є особливо високим або стійким до лікування;
- при виявлені нез'ясованих розбіжностей між САК c та іншими діагностичними значеннями альбумінурії
- наявність значної гематурії;
- підвищення або зниження рівня швидкості клубочкової фільтрації.
- важкий загальний стан хворого.
3. При стадії мікроальбумінурії почати прийом ЛЗ групи інгібіторів АПФ в супресорних дозах при нормальному АТ та в середньотерапевтичних дозах при підвищенні АТ понад 130/80 мм рт.ст.
4. У пацієнтів з ЦД та будь-яким порушеннями функцій нирок слід підтримувати АТ <130/80 мм рт.ст.
5. Якщо ЛЗ групи інгібіторів АПФ погано переноситься, замініть його на ЛЗ групи БРА-2.
6. Провести корекцію дисліпідемії (за наявності) та досягнення цільового рівня глікемії.
7. При стадії протеїнурії всім пацієнтам перевірити артеріальний тиск, контроль глікемії і рівень холестерину та якнайшвидше направити на вторинну ланку медико-санітарної допомоги.
8. Забезпечити проведення моніторингу показників в залежності від стадії діабетичної нефропатії. (Додаток №17. Моніторинг хворих на ЦД залежно від стадії діабетичної нефропатії).
9. Проводиться перегляд вживання кількості білка з їжею для оцінки адекватності раціону харчування пацієнтам:
- з мікроальбумінурією вживати 1 г білка на 1 кг маси тіла.
- з протеїнурією і зниженим рівнем швидкості клубочкової фільтрації вживати до 0,8 г білка на 1 кг маси тіла.