АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Білки або протеши (від protos — перший).

Це найбільш необхідні для життя органічні речови­ни життя, що побудовані з амінокислот і використову­ються в організмі на:

— побудову нових та відновлення пошкоджених клітин і тканин;

— синтез ферментів, які забезпечують утворення по­трібних сполук;

— створення онкотичного тиску та утримання води в клітинах і тканинах;

— підтримку постійної хімічної реакції внутрішньо­го середовища;

— переміщення інших поживних речовин;

— утворення енергії.

Усі білки поділяють на повноцінні й неповноцінні. Це залежить від співвідношення в їхньому складі незамін­них амінокислот, тобто наскільки співпадають відносні рівні окремих амінокислот у білках із їхнім умістом в організмі людини, настільки такі білки повноцінні.

Незамінні амінокислоти — це амінокислоти, які у достатній кількості не можуть утворити клітини людсь­кого організму, а замінні — це такі, потребі в яких може задовольнятись завдяки власному синтезу клітинами печінки та інших тканин.

Повноцінними білками вважають білки м'яса, риби, сиру, молока, яєць. Відносні рівні незамінних амінокис­лот у цих білків схожі з білками, із яких побудовано людське тіло.

Неповноцінні білки містяться у рослинних продук­тах, а також до них належить желатин із сполучної тка­нини тварин.

Згідно з нормами ВООЗ, потреба дорослої людини у білках становить 1,01 г на 1 кг маси тіла, але при дії стре­сових факторів потреба зростає на 10%, у тому числі при важкій праці, під час вагітності для побудови тіла пло­да, під час грудного вигодовування.

Білки не відкладаються про запас, ті які надійшли понад потребу, використовуються як джерело енергії. Якщо недостатньо надходить білків із їдою, то викорис­товуються білки крові, печінки, м'язової та сполучної тканин.

Жири або ліпіди (від lipos — жир).

До них належать жирні кислоти, холестерин та речо­вини, які з них утворились. Вони використовуються як енергетичний матеріал, входять до складу мембран, є по­передниками регулюючих речовин — стероїдних гор­монів, простагландинів тощо. Раціон людини повинен містити 90-100 г жиру, у тому числі 30-35 г рослинної олії.

Велике значення мають поліненасичені жирні кисло­ти, які входять до складу клітинних мембран, мієліно­вих оболонок нервових клітин, простагландинів та стаб­ілізують стінки капілярів судин. Потреба в ненасичених кислотах — 10 г на добу.

Останнім часом зростає виробництво й використан­ня маргаринів, але вони виробляються шляхом гідроге­нізації, тобто приєднання водню до ненасичених зв'язків, тому ці продукти не здатні задовольняти потре­бу в рослинних оліях, як основних джерелах ненасиче­них жирних кислот.

Холестерин — це важливий компонент мембран, із нього утворюються печінкою жовчні кислоти, синтезу­ються у статевих залозах та наднирниках стероїдні гор­мони. У хребетних тварин міститься багато холестерину в нервовій тканині, наднирниках, еритроцитах. Серед продуктів його багато знаходиться в печінці, яйцях, мо­лочному жирі, а у рослинах його немає, лише аналоги, які називаються фітостеринами, їх чимало в оліях та пилку.

Доросла людина щодня споживає майже 750 мг хо­лестерину, крім того, в печінці його синтезується 1 г на добу. Нормальний рівень холестерину крові не переви­щує 5,2 мМ/л або 2 г/л.

Основна причина атеросклерозу — надлишок жирів у харчах, особливо насичених жирних кислот та холес­терину. Саме зменшення засвоєння насичених жирних кислот та холестерину, більше споживання ненасичених

жирних кислот має важливе значення для профілакти­ки в людей інфаркту міокарда, інсульту.

Вуглеводи

Вони забезпечують 50-55% потреби людини в енергії, а в деяких державах, зокрема в Україні, навіть до 70%.

При нестачі вуглеводів енергія утворюється шляхом розщеплення жирів і білків, але тоді в крові накопичу­ються токсичні кетонові тіла. Глюкуронова кислота, по­трібна для знешкодження в печінці деяких токсинів, також утворюється з вуглеводів. Клітини центральної нервової системи лише вуглеводи можуть використову­вати як енергетичний матеріал.

Фрукти та овочі вміщують велику кількість харчо­вих волокон, які сповільнюють всмоктування цукру, запобігають перетворенню його на жири. Цього не мож­на сказати про одержані з рослин крохмаль і цукор, тому що під час виділення та рафінації від них відділяють майже всі інші речовини.

Засвоєння вуглеводів із різних продуктів складає 85-98%. Споживання у великій кількості рафінованого цук­ру дуже шкідливо для людини. Щоденне споживання 50-70 г цукру зумовлює утворення 40-45 г резервного жиру, тому нормою споживання на рік є не більше 6 кг цукру.

Зростання у крові глюкози стимулює функцію підшлункової залози, тому збільшується виділення інсу­ліну, завдяки йому із глюкози швидко утворюється ба­гато насичених жирних кислот та холестерину, які над­ходять у кров. Зниження у крові глюкози підвищує апе­тит і людина споживає ще більше вуглеводів, проклада­ючи собі шлях до ожиріння та атеросклерозу.

В останні роки широко використовуються замінни­ки цукру: фруктоза, сорбіт, ксиліт, аспартат, цикломат тощо. Однак споживання великої кількості продуктів,

які містять значну кількість жирів та вуглеводів, зали­шається суттєвою загрозою, як здоров'ю взагалі, так і сексуальному здоров'ю.

Зменшення енергетичної цінності продуктів харчу­вання в США в період з 1968 до 1977 роки забезпечило зниження смертності від хвороб серцево-судинної систе­ми на 22%, від інсульту — на 32%.

Співвідношення білків, жирів, вуглеводів у повноці­нному раціоні складає 1:1,2:4,6. Нестача поживних ре­човин призводить до зменшення маси тіла, зниження працездатності, порушення росту і розвитку організму, зниження резистентності тощо.

Баластні речовини (клітковина, пектини) майже не перетравлюються в кишечнику людини, але вони зв'я­зують воду та токсичні сполуки, стимулюють перисталь­тику, сприяють нормальній роботі кишечнику та попе­реджають інтоксикацію.

Баластні речовини використовують для профілакти­ки й лікування ожиріння, гіпертонічної хвороби, ішемії серця, злоякісних утворень, вони забезпечують виведен­ня з організму металів (алюмінію, свинцю, цинку тощо), радіонуклідів, токсинів, холестерину (тобто попереджа­ють атеросклероз).

Добова потреба кожної людини у клітковині та пек­тині становить 25-30 г. Дуже багато пектинів у яблуках, буряках, цитрусових, спіруліні, а клітковини в овочах та фруктах.

Дата добавления: 2015-10-19 | Просмотры: 489 | Нарушение авторских прав