АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ФУНКЦІЇ ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ. ПРИНЦИПИ ОЗДОРОВЧОГО ХАРЧУВАННЯ

Організм постійно витрачає енергію і пластичні ма­теріали (відмирають клітини епітелію тощо). Для підтримки життя необхідно поповнювати те, що втраче­но. Джерелом поживних речовин є харчові продукти, які містять білки, жири, вуглеводи. Це високомолекулярні сполуки, які в такому вигляді не засвоюються організ­мом. Для засвоєння страва повинна бути відповідним чином перетворена за допомогою фізичних і хімічних механізмів, цей процес має назву травлення.

Механічна переробка — це подрібнення, зволожен­ня, перемішування й розчинення їжі.

Хімічна переробка — це розщеплення складних ре­човин їжі до простих за допомогою ферментів (від fermentum — закваска).

Травна система виконує секреторну, моторну і всмок­тувальну функції.

Засновником учення про травлення є І.П. Павлов лауреат Нобелевської премії (1904)

Початковим етапом травлення є травлення в ротовій порожнині. Перетирання їжі відбувається за допомогою пережовування 32 зубами, змочування слиною, оброб­лення ферментами — амілазою і мальтазою, які розщеп­люють крохмаль. Пережовування кожної порції їжі має тривати приблизно 20 с.

Травлення в шлунку відбувається завдяки шлунко­вому соку, якого утворюється 1,5-2 л за добу. Сік містить соляну кислоту (до 0,5%) та ферменти — пепсин, хімо­зин і ліпазу.

Виділення соку відбувається у три фази:

1) складнорефлекторна — умовно-рефлекторна й бе­зумовно-рефлекторна;

2) нейрогуморальна — механічне подразнення та хімічне подразнення стінок шлунка продуктами пере­травлення, гастрином, гістаміном, екстрактивними ре­човинами, дрібними дозами спирту;

3) кишкова — ентерогастрин та інші речовини, які всмоктуються у кров і стимулюють шлункову секрецію.

Довготривале харчування переважно рослинною їжею зменшує об'єм шлункового соку і його кислотність, що сприяє кращому розщепленню білків рослинного походження.

Тривале харчування переважно їжею тваринного по­ходження підвищує секрецію шлункового соку, його кислотність. Це сприяє кращому перетравленню білків тваринного походження. Це слід ураховувати при орган­ізації харчування.

Тривалість перебування їжі в шлунку залежить від її походження, кількості та консистенції, а також фізіо­логічного стану людини. Надходження їжі зі шлунка до 12-палої кішки відбувається періодично, окремими пор­ціями. Регулюється цей процес нервовою системою. Ве­лике значення як специфічний подразник має соляна кислота.

Травлення в тонкому кишечнику. 12 -пала кишка має довжину до ЗО см. До неї надходять соки бруннерових і ліберкюнових залоз кишечнику, підшлункової залози, жовчі з печінки. За добу у людини утворюється 1500-2000 мл підшлункового соку. Він починає виділятися через 2-3 хв. після прийому їжі та продовжується 6-14 год., що залежить від складу й кількості спожитого. Ре­гулюється виділення цього соку нервовою системою (складнорефлекторна фаза) і гуморально (секретином).

Жовч, якої утворюється 0,5-1 л за добу:

— активує ферменти підшлункового та кишкового соків (ліпаза під впливом жовчних кислот розщеплює у 20 разів більше жирів);

— емульгує жири, тобто перетворює їх на емульсію (дрібні краплини жирів у воді);

— стимулює перистальтику;

— гальмує процеси гниття у кишечнику.

Жовч надходить до 12-палої кишки через 3-5 хв. при прийомі їжі. Вона виділяється протягом кількох годин, особливо багато при споживанні молока, сала, м'яса, яєчного жовтка.

Регулюється секреція жовчі нервовою системою і гу­морально (холецистокінін, продукти розщеплення білків, жирів, пиво, дрібні дози спирту, кукурудзяні рильця тощо).

Особливістю травлення в тонкому кишечнику є те, що найбільш активно розщеплюються поживні речовини не в порожнині кишок, а на поверхні їхніх стінок (мемб­ранне, контактне або пристінкове травлення), тому слиз на них фіксує багато ферментів, що сприяє кращому пе­ретравленню.

Велике значення для травлення має моторика кишеч­нику (перистальтика), яка регулюється нервовою систе­мою і гуморально, але гладенькі м'язи кишок здатні до

автоматизму. Поверхня слизової оболонки тонкого ки­шечнику має багато ворсинок і мікроворсинок, необхід­них для кращого всмоктування поживних речовин.

Травлення в товстому кишечнику. Слизова оболон­ка цієї частини кишечнику не містить ворсинок, але є багато залоз, які виділяють багато слизу. Проте для хар-четравлення товстий кишечник має велике значення, тому що у ньому багато мікроорганізмів, які виклика­ють бродіння вуглеводів та гниття білків, розщеплюють частково рослинну клітковину.

Моторика товстого кишечнику, як і тонкого, має пе­ристальтичну природу, але вона дещо повільніша у по­рівнянні з тонким кишечником. Тут формуються калові маси, їхнє видалення, тобто спорожнення товстого ки­шечнику або дефекація (від defaecatio — очищення), відбувається через зростання механічного тиску на обо­лонку прямої кишки.

Для нормального здоров'я велике значення має ева­куаційна функція кишечнику. Для нормальної функції мозку, для продуктивного людського життя ніщо не має такого значення, яке має стан кишечнику (Кацудзо Ніші).

Порушується нормальне функціонування шлунково-кишкового каналу через неправильне харчування, на­слідком цього є накопичення фекалій у товстому кишеч­нику. В одних людей це викликає схильність до проносів, а в інших — до запору.

Накопичення фекалій у кишечнику та подальший розпад речовин, із яких вони складаються, це першоп­ричина багатьох хвороб, особливо коли накопичення приймає хронічну форму. Ніхто не розглядає запори як смертельні хвороби, подібно до раку, туберкульозу, хво­роб серця та нирок, але часто ці хвороби є наслідком киш­кових запорів.

Дата добавления: 2015-10-19 | Просмотры: 397 | Нарушение авторских прав