АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Гігієна слуху.

Гігієна органа слуху. Орган слуху – вухо – також один з найважливіших органів чуттів, за допомогою якого людина сприймає все багатство звуків навколишнього світу, оволодіває мовою. Втрата або зниження слуху (глухота, приглухуватість) різко обмежує можливості людини у її сприйманні навколишнього світу, знижує потенціал психічного розвитку. Наприклад, діти, які народилися глухими, не можуть оволодіти мовою, хоч мовний апарат у них не порушений. Доросла людина, коли повністю глухне, втрачає більше як 10% зовнішньої інформації. Нормальне функціонування органа слуху визначається нормальним станом усіх його анатомо-фізіологічних складових частин, що забезпечують вільне проникнення звуків до нервових приймачів внутрішнього вуха і передавання збудження до мозку. Орган слуху потребує такого самого бережного ставлення, як і око. По-перше, – це профілактика пошкоджень самого органа слуху, які можуть знизити його чутливість, а по-друге, – профілактика порушень нормального стану ЦНС, що виникають внаслідок перевантаження слуховими подразненнями. Пошкодження органа слуху досить різноманітні. Вони можуть виникати внаслідок інфекції, дегенеративних змін, механічного пошкодження. Інфекція спричинює гостре або хронічне запалення зовнішнього чи середнього вуха. Їй сприяють загальне ослаблення організму, переохолодження, зокрема самого слухового проходу (наприклад, потрапляння холодної води), а також інфекція, що поширюється від носоглотки (під час ангіни, ГРЗ, грипу). Отже, профілактика цих захворювань (наприклад, загартовування) є одночасно і профілактикою захворювань вуха Природою передбачене періодичне очищення порожнини вух від побічних домішок переміщенням сірки. Внаслідок підвищеного тиску сірки на барабанну перетинку можливе погіршення слуху і головокружіння, тому зовнішнє вухо необхідно час від часу піддавати масажу - м'яти рукою, крутити в усі боки, відтягувати вниз, вперед тощо. Усе це сприятиме видаленню сірки з зовнішнього вуха назовні. Щоденний догляд за зовнішнім вухом полягає в його ретельному митті. Для цього потрібно вставити в вухо вказівний палець і повільними рухами з боку в бік та легким натисканням на стінки видалити сірку, сухі відмерлі клітини та пилинки, які тут зібрались.

БІЛЕТ 5 1)Органи виділення новонародженого малюка Видільна система людини складається з парного органу - нирок, в яких відбувається утворення сечі. З нирок сеча через сечоводи надходить у сечовий міхур, де вона накопичується i потім виділяється через сечовий канал назовні. У плоду нирки закладаються на досить ранніх етапах розвитку і починають функціонувати, виділяючи дуже незначна кількість ембріональної сечі, яка виливається в навколоплідну рідину. Вікові особливості органів виділення. Після народження нирки повністю сформовані, але мають ще деякі ознаки ембріональної будови, вони відрізняються від нирок дорослої людини складчастою структурою поверхні. Поступово, протягом перших років життя, ця відмінність зникає і нирки набувають цілком зрілу будову. Що ж стосується функції нирок новонародженої дитини, то тут відмінності значні: фільтраційна функція нирок здійснюється досить добре, концентраційна ж функція їх недостатня. Внаслідок цього сеча новонародженого немовляти має низьку щільність у порівнянні з сечею дитини більш старшого віку і дорослої людини. У дорослої людини питома вага (щільність) сечі складає близько 1020-1022 г/л. У новонародженого вона не перевищує 1006-1010 г/л. Сеча новонародженого містить набагато більше води. З цим, зокрема, пов'язана і така висока частота сечовипускання у дітей перших місяців життя. У нормі вона складає близько 25 разів на добу протягом першого місяця життя, 15-ти разів - до напівроку, в той час, як у дітей старше трьох років сечовипускання відбувається близько 6-8 разів на добу, оскільки концентраційна функція нирок зростає від місяця до місяця з ростом дитини.
Видільна система людини протягом всього його життя покликана безперебійно справлятися з покладеною на неї важливою функцією - виводити з організму надлишки води, а разом з нею і продукти обміну речовин, які не тільки не потрібні організму, а й часто шкідливі. Анатомічно органи виділення об'єднані зі статевими органами, що обумовлює і їх фізіологічний взаємозв'язок. Але сечостатева система новонароджених має свої особливостi і рiзницю в догляді за нею у хлопчиків і дівчаток. У дітей перших місяців життя немає чітких відмінностей між частотою сечовипускання у денний і нічний час доби. Але вже ближче до 6 місяців нічні сечовипускання стають рідшi. Це, почасти, відбувається тому, що, підростаючи, дитина отримує менше живлення в нічний час, її потреби в нічних годівлях скорочуються. Важливу роль у цьому відіграє те, що видільна функція починає підкорятися добовим біоритмам - вночі падає артеріальний тиск і, відповідно, зменшується кровотік по судинах нирок, що, у свою чергу, викликає зменшення вироблення сечі. Сеча новонароджених дітей внаслідок низької питомої ваги має зовсім прозорий вигляд, практично безбарвна. До тих пір, поки малюк перебуває виключно на грудному вигодовуванні, вона також практично не має запаху. Після введення прикорму сеча набуває характерний аміачний запах і більш темний солом'яно-жовтий відтінок. Статеві органи хлопчиків і дівчаток. Стать зумовлюється в момент зачаття. Якщо при заплідненні яйцеклітина матері зустрічається зі сперматозоїдом, що має в своєму складі Х-хромосому, стать ембріона буде жіночою. Якщо ж сперматозоїд батька буде володіти Y-хромосомою, це стане причиною появи на світ ще одного маленького чоловіка. Таким чином, будучи визначеним з найперших хвилин свого існування, стать майбутньої дитини впливає на розвиток статевих органів. До моменту народження статеві органи і хлопчиків і дівчаток повністю сформовані. У хлопчиків в нормі яєчка повинні бути опущені в мошонку. У деяких випадках яєчка не встигають опуститися в мошонку з однієї або з двох сторін. Це так званий крипторхізм - аномалія розвитку, яка вимагає спостереження у дитячого хірурга-уролога. Голівка статевого члена у новонароджених хлопчиків прикрита крайньою плоттю. Практично у всіх хлопчиків відзначається фізіологічний фімоз - звуження крайньої плоті, яке не дозволяє оголити голівку. Це є відносною нормою до того, як дитині виповниться рік. Якщо ж звуження крайньої плоті настільки виражене, що перешкоджає нормальному сечовипусканню, то це вже не фізіологічний фімоз, а аномалія розвитку, яка може спричинити запальний процес у сечовивідних шляхах і навіть у нирках, внаслідок порушеного відходження сечі. Якщо мама зауважує, що хлопчик турбується при сечовипусканні, що цівка сечі дуже тоненька і переривиста, що малюк напружується перед сечовипусканням, необхідно якомога швидше показати сина уролога. У новонароджених протягом перших декількох днів життя спостерігається так званий статевий криз. Відбувається це тому, що в останні дні вагітності і перші дні життя дитина отримує велику кількість статевих гормонів, що виробляються статевими залозами матері. У хлопчиків це проявляється тільки нагрубанням грудних залоз, у дівчаток - нагрубанням грудних залоз і появою слизових виділень з статевих органів. Іноді ці виділення навіть набувають кров'янистий характер. Не варто лякатися - це абсолютно нормально і не є проявом патології. Зазвичай статевий криз проходить через 7-10 днів після народження дитини. Утворення сечі відбувається шляхом проходження крові через фільтраційний апарат нирок, де з крові виділяється вода, сечовина (продукт обміну білка) і різні солі (солі сечової кислоти - урати, солі фосфорної кислоти - фосфати, солі щавлевої кислоти - оксалати). Потім первинна сеча піддається процесам концентрації, коли з неї назад в кров надходить деяка кількість води. I тільки потім вона надходить у чашково-мисковоу систему, яка збирає сечу з різних відділів нирок у збільшуються в діаметрі трубочки, звідки і потрапляє в сечовід.
Профілактика захворювань сечостатевої сфери у новонароджених. Перш за все, важливий правильний догляд за статевими органами. Це стосується догляду і за хлопчиками, і за дівчатками. Безумовно, доглядати за статевими органами сина чи дочки необхідно по-різному, але надавати цьому значення потрібно з самих перших днів. Попередити запальне захворювання значно простіше, ніж позбутися від нього. Мамам і хлопчиків, і дівчаток потрібно знати, що користуватися одноразовими підгузками можна, але купувати потрібно тільки якісні, «дихаючі», щоб не перекривати доступ повітря до шкіри промежини, не створювати умов для виникнення запальної реакції. Мами хлопчиків часто запитують, наскільки безпечно для майбутнього їх синів використання одноразових підгузників, чи не негативно вони діють на роботу яєчок. Це абсолютно нешкідливо і безпечно для статевої сфери хлопчиків за умови використання якісної продукції.

2)Дитяча нервозність За якими ознаками дитину можуть зарахувати до невротиків Ознаки нервової дитини: заїкання, різноманітні посіпування, нічне нетримання сечі, істерики та неадекватні взаємини з однолітками. Із раннього дитинства у нервової дитини проблеми зі сном. Маля вже в рік відмовляється спати вдень.Та й із їжею не все так просто. Немовля часто відригує, а старшій дитині, здається, догодити просто неможливо. А брудні руки чи не така їжа здатні за секунду викликати блювоту.Здається, ця дитина постійно на взводі, якась тривожна. Або навпаки: нервова дитина дуже замкнута, усе тримає в собі.При цьому, як правило, лікар не знаходить жодних яскраво виражених патологій. Деякі батьки доходять до того, що починають давати дітям різні заспокійливі та навіть психотропні препарати Причини нервозності дитини Таких причин може бути безліч. Наприклад, смерть близької людини, розлучення батьків, часті сварки і з'ясування стосунків вдома, і навіть народження ще однієї дитини у родині.Сильний емоційний зрив, переляк або травма також можуть бути причиною надмірної нервозності дитини. Також хронічний отит і дефіцит кисню роблять дитину нервовою. Як допомогти нервовій дитині За порадою доктора Комаровського, щоденне вживання подрібненого звичайного глюконату кальцію разом з їжею виправить ситуацію і зробить дитину менш нервовою. Хоча з кальцієм теж варто бути обережним, не варто зловживати.Також нервовій дитині необхідно спілкуватися з тваринами.Це один із найкращих методів боротьби з нервозністю. Піклуючись про тварину, малюк знайде рівновагу та гармонію з навколишнім світом.Нервовим дітям корисно гратися ляльками.Наприклад, можна відвідати з малюком майстер-клас із виготовлення великодніх ляльок.

3)Гігієнічне значення повітряного середовища в приміщенні Чистота повітря, його фізико-хімічні властивості мають велике значення для здоров’я дітей і підлітків. Важливими є не лише відсутність пилу, бактерій, шкідливих речовин, а й співвідношення іонів у повітрі. В атмосферному повітрі кількість позитивно і негативно заряджених іонів є майже однаковою, кількість легких іонів є більшою ніж важких (на людину благотворно впливають легкі, від’ємно заряджені іони). Перебування дітей і підлітків в погано провітрюваних приміщеннях призводить до погіршення функціонального стану організму, сприяє захворюванню на цілий ряд хвороб. В навчальних приміщеннях, де перебуває велика кількість людей, особливо в кінці навчального дня, в повітрі збільшується концентрації вуглекислого газу, аміаку, інших продуктів життєдіяльності, зростає кількість мікроорганізмів та пилу. Підвищуються температура і вологість повітря, починають переважати важкі позитивно заряджені іони, які знижують працездатність і пригнічують життєдіяльність людини. Для підтримання нормальної працездатності кожному учневі необхідно не менше 1,5 кв. м площі, якщо висота приміщення 3,5 м. Інші гігієнічні вимоги та стандарти. Поступання повітря в приміщення та його зміна відбуваються природнім шляхом, однак цього недостатньо. Згідно гігієнічних нормативів необхідно забезпечити повну заміну повітря протягом години занять. Для цього в школі слід 4-5 разів на день проводити провітрювання класів та кабінетів. Наскрізне провітрювання ефективніше звичайного в 5-10 разів, при цьому різко зменшується кількість мікроорганізмів в повітрі. В майстернях, хімічних кабінетах повинні бути встановлені додаткові витяжки. Рекомендується регулярно проводити іонізацію повітря спеціальним аероіонізатором. Для зниження кількості пилу в повітрі в школі необхідно 2-3 рази на день проводити вологе прибирання.

БІЛЕТ 6 1)Одяг та взуття дошкільника,гігієнічні вимогиГігієна білизни та одягу дітей. Серед заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я та покращення фізичного розвитку дитини, важливим є дотримання гігієнічних вимог до одягу. Одяг служить людині для захисту від несприятливих впливів зовнішнього середовища, оберігає поверхню шкіри від механічних пошкоджень і забруднень. Гігієнічні властивості тканини. Якості одягу залежать від багатьох умов і в першу чергу від властивостей тканини. Взаємодія між шкірою дитини і тканинами одягу визначається гігієнічними властивостями тканини: товщиною, масою, повітро-й паропроникність, гігроскопічністю, вологоємністю, гідро-і ліпофільність, гідрофобним, а також теплопровідністю. Білизна Білизна - це одяг, що безпосередньо стикається з шкірними покривами (тілом). Це сорочки денні та нічні, труси, майки, шкарпетки, колготки, ліфчики. Тому воно повинно сприяти видаленню з пододежном простору продуктів обміну (газів, парів вологи, жиру). Для білизни використовуються м'які тонкі тканини трикотажної структури, що забезпечують повітропроникність, паропроникність, гігроскопічність, вологоємність, гідрофільність. Такими якостями володіють вовняні, х / б, лляні і шовкові тканини. Для дитячої білизни особливо гарні х / б тканини (трикотаж, фланель). Вони відрізняються високими теплозахисними властивостями, добре пропускає повітря, і майже не втрачають своїх якостей після прання і кип'ятіння. Нижня білизна з синтетичних волокон дітям носити не рекомендується, особливо страждають шкірними і алергічними захворюваннями. Покрій може бути вільним і зручним. Нічна сорочка повинна бути вільною, без коміра, манжет, досить довгою. Довга нічна сорочка рівномірно зігріває тіло, охороняє організм дитини від охолоджування і самозараження глистами гостриків. Літній одяг. Влітку в залежності від кліматичних і метеорологічних умов діти носять одне або двошарову одяг. Перший шар - білизна (сорочка, майка, труси).Другий шар для дівчаток: сукня коротке і расклешенной, сарафан з різними х / б кофтинами. Причому сарафан може бути зроблений з вовняної тканини, прати його можна значно рідше, ніж кофтинки. Цей комплект гігієнічний і дуже гарний. Крім того, його легко перетворювати в ошатний костюм: варто тільки одягти нову гарну кофточку.Другий шар для хлопчиків: сорочки з шортиками на бретельках. Дуже зручні комбінезони з короткими або довгими штанцями. Комбінезони можуть бути і більш відкритими - на бретельках і більш закритими - типу жилета. Комбінезони можуть бути зшиті з х / б тканин або з більш щільних тканин.У спекотну погоду при підвищеному потовиділенні одяг повинен сприяти кращому випаровуванню поту, щоб оберегти організм від перегрівання, сприяти притоку свіжого повітря і ультрафіолетових променів. Тканини повинні мати високу повітро-й паропроникність і проникні для ультрафіолетових променів по можливості відображати теплові промені і добре зберігати властивості при багаторазовій пранні. Такі властивості мають батист, ситець, льон, натуральні та штучні шовкові тканини. Останні поступаються х / б тканин за показниками паропроникності і гігроскопічності. Кращою паропроникністю володіють лляні тканини. Пропускає найбільше ультрафіолетових променів штучний шовк.Літній одяг має бути світлою, щоб краще відображати сонячні промені і перешкоджати перегріву тіла. У зонах помірного клімату одяг може бути зеленуватого, бузкового, блакитного кольорів. Тканини цих забарвлень краще пропускають ультрафіолетові промені. Зимовий одяг. Зимова верхній одяг повинна виконувати своє основне завдання - теплової ізоляції, а також захисту від атмосферної вологи та вітру. Високими теплозахисними властивостями володіє хутряна одяг. Однак хутряна одяг з овчини дуже важка і груба, що позбавляє дитину необхідної рухової активності під час прогулянки, веде до перегріву, тому дітям не рекомендується: драпові, на ваті або вовняному ватині, зимове пальто з хутряним коміром страждають тими ж недоліками. Найкращою зимовим одягом є комплект, що складається зі штанів з високим поясом на бретелях і подовженою куртці з капюшоном, манжетами і стягує резинкою внизу. Така конструкція одягу забезпечує високий і рівномірний теплозахисний ефект і не сковує рухів дитини. Одяг повинен бути зручним, легким і теплою. Жодним із цих якостей не слід нехтувати задля будь-яких вимог моди. Багато дівчат ходять в будь-яку погоду в тонких синтетичних панчохах, не звертаючи уваги на мороз. Це небезпечно, тому що шкіра від холоду синіє, грубіє, в ній розвиваються трофічні сітчасті багряно - синюшні плями, з'являється свербіння. Охолодження нижньої частини тіла сприяє захворюванню сечовивідних шляхів. Взимку необхідно носити теплу білизну як дівчатам, так і юнакам, які особливо схильні ходити навіть в сильний мороз без нічого. Взуття для дітей та підлітків.Гігієнічні вимоги до взуття дітей. Взуття є складовою частиною комплекту одягу. Для дітей випускаються різні види взуття: круглосезонная, літня, зимова, весняно-осіння. А також - повсякденна, модельна, домашня, спортивна і ін Взуття з гігієнічної точки зору має забезпечувати захист організму від охолодження та перегрівання, охороняти стопу від механічних пошкоджень, допомагати м'язам і зв'язкам, утримувати звід стопи в нормальному положенні, забезпечувати сприятливий мікроклімат навколо стопи, сприяти підтримці необхідноготемпературно-вологісного режиму при будь-яких мікрокліматичних умовах зовнішнього середовища. Взуття має відповідати гігієнічним вимогам - бути легкою, зручною, не утрудняти рухів, відповідати формі і розміру стопи. Тоді пальці ніг розташовуються вільно і ними можна ворушити. Але вона може стати причиною великої кількості деформацій і захворювань стоп.Тісне і коротке взуття ускладнює ходу, тисне ногу, порушує кровообіг, заподіює біль і з плином часу змінює форму стопи, порушує нормальний її зростання, деформує пальці, сприяє утворенню важко

БІЛЕТ 1(3)

3)Тепловий і сонячний удари — це патологічні стани, що супроводжуються сильним головним болем, головокружінням, загальною слабкістю, зблідненням, сповільненням рухів. Можливі нудота, блювання, короткочасна втрата свідомості, підвищення тем­ператури тіла до +40-+41°С. При подальшому впливі високої температури шкіра обличчя й губ синіє, посилюється задишка. Пульс стає слабким і може зовсім зникну­ти. З'являються занепокоєння, марення, галюцинації та судороги. Якщо у людини з'явились ознаки перегрівання, необхідно одразу ж викликати лікаря. Людину, що отримала тепловий чи сонячний удар, потрібно покласти у прохолодне місце, піді­йняти її голову, розстебнути одяг. Для збільшення тепловіддачі на лоб покласти холо­дний компрес і змочити одяг водою. Якщо людина не знепритомніла, корисно дати їй міцний холодний чай, холодну воду. У випадку зупинки дихання і серцевої діяльності необхідно до прибуття лікаря почати зовнішній масаж серця і штучну вентиляцію легень. Для запобігання перегріванню на сонці голову обов'язково слід прикривати світ­лим головним убором, що добре відбиває сонячні промені. Засоби профілактики та перша допомога Щоб уникнути теплового і сонячного удару, не слід пере­гріватись, не витрачати води і солей з організму, влітку носити головний убір, пере­важно білого кольору. У спекотну погоду слід збільшувати в добовому раціоні кіль­кість води і солі, не рекомендується їсти жирну, висококалорійну їжу. Якщо при тепловому ударі не надати своєчасної допомоги, можливе настання смерті. Смерть настає внаслідок порушення дихання і кровообігу. Швидко перенести потерпілого в прохолодне місце, покласти на спину, піднявши дещо ноги, зняти або розстебнути одяг. Змочити голову холодною водою або покласти на неї змочений холодною водою рушник, холодні примочки на лоб, тім'яну ділянку, потилицю, на пахові, підключичні, підколінні, пахвові ділянки, де зосереджено багато кровоносних судин. Можна зробити вологе обгортання або протерти тіло потерпілого шматочком льоду, облити його прохолодною водою, але обережно і не довго. Температура тіла потерпілого не повинна бути нижча від 38 °С. Якщо людина не втратила свідомість, їй потрібно дати міцного холодного чаю або холодної підсоленої води (1/2 чайної ложки солі на 0,5 л води). У важких випадках слід одразу зважити на характер дихання потерпілого, переві­рити, чи не порушена у нього прохідність дихальних шляхів. Виявивши, що язик запав, а в роті є блювотні маси, повернути голову потерпілого на бік і очистити поро­жнину рота бинтом або носовою хустинкою, накрученою на палець.

БІЛЕТ 7 1. До закономірностей розвитку і росту дітей належать: 1. Поступовість і необоротність. Людина в своєму розвитку проходить ряд етапів - один за одним, вдруге повторитися вони не можуть. 2. Надійність біологічної системи - такий рівень регулювання процесів в організмі, коли забезпечується оптимальний перебіг з його екстреною мобілізацією резервних можливостей і взаємозамінності, яка гарантує пристосування до нових умов, і з швидким поверненням до початкового стану.3. Нерівномірність і безперервність росту і розвитку. Характерною особливістю процесу росту дитячого організму є його нерівномірність і хвилеподібність. Періоди посиленого росту змінюються деяким його уповільненням. Найбільшою інтенсивністю ріст дитини відзначається у перший рік життя і в період статевого дозрівання. Початковий ріст (ріст при народженні) подвоюється до 5 років і потроюється до 15 років. У молодшому шкільному віці довжина тіла збільшується на 4-5см, а в період статевого дозрівання на 6-8 см в рік. Від періоду новонародження і до досягнення зрілого віку довжина тіла збільшується в 3,5 рази, довжина тулуба - в 3 рази, довжина руки -в 4 рази, довжина ноги - в 5 разів. Нерівномірність росту - пристосування, вироблене еволюцією. Бурхливий ріст тіла в довжину на першому році життя пов’язаний із збільшенням маси тіла, а уповільнення росту в наступні роки зумовлене активними процесами диференціювання клітин, тканин, органів. 4. Акселерація - прискорення розвитку. Вона характеризується: збільшенням довжини тіла і маси новонароджених (за останні 30-40 років на 0,5-1см і 100-150г); збільшення зросту, маси (інших параметрів тіла) дітей і підлітків усіх вікових груп. - більш ранню зміну дитячих пропорцій тіла дорослими; більш раннє прорізування і заміну молочних зубів постійними (на 1-2роки); прискорене окостеніння скелету, зокрема дрібних кісток зап’ястя (на 1-2роки), і більш раннє завершення росту. більш ранню появу (на 1-2роки) перших статевих ознак(у дівчат у 8-9років, у хлопців - у 10 років), більш швидке завершення цього періоду.

2. Гігієна нервової системи. Здатність нервових клітин знаходиться в активному стані у дітей досить незначна. Крім того, нервові процеси у них не можуть, як у дорослих, концентруватися тільки в певних центрах, а схильні поширюватися по всій корі головного мозку. Наслідком такого стану є швидке стомлення нервової системи. Для нормального розвитку нервової системи та дітей раннього попередження або сильної втоми під час неспання величезне значення має правильна організація режиму їх життя. Правильний режим - це раціональне і чітке чергування різних видів діяльності і відпочинку дітей протягом доби. Режим повинен передбачати достатній час (з урахуванням вікових особливостей) для всіх необхідних елементів життєдіяльності дитини (сон, прогулянки, заняття та ін.) і при цьому протягом періоду неспання захистити організм від надмірного стомлення.

Суворе дотримання режиму дня початку і кінця всіх його складових елементів завжди в той же час призводить до виникнення у дітей міцних умовних зв'язків, що полегшують перехід від однієї діяльності до іншої. Організм дитини в кожен окремий відрізок часу як би готується до того виду діяльності, який йому належить виконати, і всі процеси (засвоєння їжі, пробудження, засинання і пр.) протікають швидше і з меншими витратами енергії. Правильний режим дисциплінує дітей, покращує їх апетит, сон, працездатність, сприяє нормальному фізичному розвитку і зміцненню здоров'я. Неспання дитини пов'язано з активною діяльністю - збудженням нервових клітин головного мозку, що виникають в основному під впливом зовнішніх подразників, які надходять на кору головного мозку через відповідні рецептори (очей, вухо, шкіра і т.д.). Центральна нервова система дітей раннього і дошкільного віку ще слабка і під час неспання легко стомлюєтьсяДіти, захоплені цікавою діяльністю (заняття, ігри та ін.), довго не відчувають стомлення. В інших випадках короткі, але неправильно організовані види діяльності можуть бути значним навантаженням для нервової системи дитини, привести до швидкого стомлення. Враховуючи це, при організації неспання дитини, занять, ігор необхідно строго дотримувати гігієнічні вимоги. Подолання під час діяльності незначного стомлення для дитини може бути корисним: воно сприяє розвитку рухливості і врівноваженості нервових процесів в корі головного мозку, тренує нервову систему, підвищує її стійкість і працездатність. Організовуючи діяльність дитини, треба враховувати не тільки вік, але і стан здоров'я, індивідуальні особливості, а також його життєвий досвід. Діти першого, другого року життя можуть радісно і активно пильнувати лише тоді, коли вони виспалися, ситі, сухі, тобто тоді, коли задоволені всі їх фізіологічні потреби. При перших ознаках погіршення настрою дитини першого і другого року життя - його млявості, сонливість або перезбудженні - заняття слід припинити.

3. Режим дня - це раціональний розподіл часу активної діяльності та відпочинку людини протягом дня. Дотримання режиму дня необхідне передусім для того, щоб зберегти і зміцнити здоров'я та забезпечити високу працездатність, особливо в дитячому та підлітковому віці. Основними елементами режиму дня є різні види розумової ї фізичної діяльності, відпочинок з максимальним перебуванням на свіжому повітрі, регулярне харчування, повноцінний сон та вільний час, що призначений для задоволення індивідуальних нахилів та інтересів. Загальна тривалість та особливості чергування основних режимних елементів залежать від віку дітей та підлітків.Важливе значення мають режим та організація навчання у школі. Гігієнічні вимоги до режиму навчання в школі передбачають забезпечення оптимального розкладу уроків і перерв, раціональне поєднання розумової І фізичної праці, організацію підготовки до-машніх завдань тощо Серед підходів щодо впорядкування позаурочної діяльності учнів найбільш адекватним, доцільним та простим є запровадження у повсякденне життя школярів комплексної системи оптимізації вільного часу, складовими частинами якої є наукові принципи раціональної організації позанавчальної роботи (підвищення рухової активності у вільний час до гігієнічно обгрунтованих величин; урахування стану здоров'я, особливостей особистості та хронобіологічних характеристик, а також тенденцій формування психофізіологічних функцій організму), концептуальної моделі ефективного використання вільного часу (впровадження оптимального рухового режиму, застосування традиційних та нетрадиційних форм фізичного виховання, а також психофізіологічного впливу на організм, проведення самостійних занять у вільний час), методів та засобів ціле-спрямованого впливу на функціональний стан організму (психофізичне тренування, психотехнічні Ігри тощо).

БІЛЕТ 8

Білет 1 (1)

Білет 1(2)

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 827 | Нарушение авторских прав