 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
БІЛЕТ 18(БІЛЕТ 5)
БІЛЕТ 19.1. Система органів травлення складається з травного каналу і травних залоз. У травному каналі їжа переміщується, перетравлюється, продукти травлення всмоктуються в кров і лімфу. Його поділяють на такі відділи: ротова порожнина, глотка, стравохід, шлунок, тонкий і товстий кишечник, що закінчується прямою кишкою з анальним отвором. Травні залози - це органи, в яких утворюються і з вділяються травні соки, що беруть участь у травленні. Розрізняють такі травні залози: три пари слинних залоз; залози слизової оболонки шлунка та кишечнику, печінка і підшлункова залоза. Стінки травного каналу складаються з трьох основних оболонок: внутрішньої (епітеліальної) слизової, м'язової і зовнішньої (сполучнотканинної). У слизовій оболонці утворюється слиз, що зволожує стінки каналу, а також травні залози. М'язова оболонка утворена двома шарами непосмугованих м'язів. У зовнішньому шарі м'язової оболонки волокна розташовані вздовж каналу, а у внутрішньому - кільцеподібно. Їхнє скорочення сприяє перемішуванню їжі із травними соками і переміщенню її по травному тракту. Зовнішня оболонка є сполучнотканинною. Черевну порожнину вистеляє щільна двошарова сполучнотканинна оболонка - очеревина. Вона захищає органи травлення, утримує їх у певному положенні. Речовина, яку виділяє очеревина, пом'якшує їхні рухи Яка будова шлунка? Із стравоходу їжа у вигляді харчової грудки потрапляє у шлунок. Шлунок - це найрозширеніша частина травного каналу. Він розміщується під діафрагмою з лівого боку і має вигляд вигнутого мішка, в якому розрізняють купол і тіло шлунка Між шлунком і дванадцятипалою кишкою є потовщення кільцевого шару м'язів, що утворюють затискач - пілоричний сфінктер. Він періодично відкривається і пропускає вміст шлунка у дванадцятипалу кишку. Шлунковий сік - це прозора рідина, що має кислу реакцію і містить муцин (слиз), ферменти (пепсин, ліпазу) й хлоридну кислоту. За добу в людини виділяється 1,5-2 л шлункового соку Травлення в шлунку може відбуватися лише за температури тіла 36,6-37 °С і за наявності кислого середовища (хлоридної кислоти). Тривалість перебування їжі в шлунку залежить від її складу. Жирна їжа затримується близько шести-восьми годин, вуглеводна - близько чотирьох годин. У шлунку всмоктуються в кров вода, мінеральні солі, алкоголь і деякі ліки та незначна кількість глюкози. Підшлункова залоза має видовжену форму і лежить впоперек задньої черевної стінки. В будові підшлункової залози розрізняють головку (знаходиться в області петлі дванадцятипалої кишки), тіло і хвіст.Сік підшлункової залози лужний і містить наступні основні групи ферментів Печінка є найбільшою залозою організму (вага досягає 1,5 кг), яка розташована в правому підребер'ї. Сама печінка ділиться на дві частини або долі: ліву і праву. Між долями розташовані ворота печінки, через які до неї входять кровоносні судини (втому числі воротна вена, яка збирає і несе у печінку кров віл кишок), нерви, лімфатичні протоки, та виходить жовчна протока Як відбувається травлення у шлунку? Коли харчова грудка потрапляє до шлунка, його м'язи скорочуються. Шлунок починає виконувати коливальні рухи, завдяки яким його вміст перемішується. У цей момент на їжу продовжують діяти ферменти слини і починає діяти шлунковий сік. Так вона зазнає подальшої хімічної обробки. З дванадцятипалої кишки харчові речовини переміщуються у подальші відділи тонкої кишки: порожню та клубову. В цих відділах травного тракту, перш за все, продовжуються і остаточно завершуються процеси перетравлення білків, жирів та вуглеводів. Це здійснюється за рахунок ферментів кишкового соку, яких нараховують близько 20. Яка будова і функції тонкого кишечника? Частково перетравлена в шлунку їжа, яку називають хімусом, завдяки скороченню м'язів шлунка через пілоричний сфінктер надходить порціями до наступного відділу травного каналу - тонкого кишечнику. Саме в ньому поживні речовини їжі розщеплюються остаточно і всмоктуються в кров і лімфу. У дорослої людини тонкий кишечник завдовжки 5-6 м. Його поділяють на три відділи: дванадцятипалу, порожнисту таклубову кишки. Довжина дванадцятипалої кишки всередньому дорівнює ширині складених разом 12 пальців руки (27-30 см), звідси й назва. До неї відкриваються протоки підшлункової залози, печінки та жовчного міхура. І хоча харчові маси затримуються в цій кишці недовго, проте саме тут на них діє велика кількість травних ферментів. Підшлункова залоза завдовжки 12-15 см, розміщена під шлунком, між селезінкою і дванадцятипалою кишкою. Це залоза змішаної секреції, зовнішньосекреторна функція якої полягає у виробленні травного соку. Травний сік підшлункової залози має лужну реакцію, виділяється тільки під час надходження до неї хімусу. До його складу входять ферменти, які сприяють розщепленню всіх поживних речовин: трипсин впливає на розщеплення білків до амінокислот, ліпаза - жирів до гліцерину та жирних кислот, амілаза розщеплює крохмаль на глюкозуЯка будова та функції товстого кишечнику? Перетравлення і всмоктування їжі завершується переважно в тонкому кишечнику. Неперетравлені рештки харчової маси (хімусу) завдяки хвилеподібним (перистальтичним) скороченням тонкого кишечнику надходять до товстого кишечнику. Перистальтика (з грец. перистальтикос - той, що охоплює, стискає) - хвилеподібний рух стінок кишечнику, шлунка, сечоводів унаслідок скорочення їхніх м'язів, що забезпечує переміщення вмісту цих органів.Товстий кишечник має такі відділи: сліпу кишку з червоподібним відростком - апендиксом (лат. апендикс - придаток), ободову, сигмоподібну і пряму кишки. Загальна довжина товстого кишечнику дорівнює 1,5-2 м. Його слизова оболонка не має ворсинок. Залози слизової оболонки виділяють сік, у якому кількість ферментів незначна, але багато слизу, що полегшує просування та виведення неперетравлених решток. У порожнині товстої кишки є велика кількість мікроорганізмів. їхнє значення полягає в поліпшенні травлення та підсиленні засвоєння поживних речовин, утворенні деяких вітамінів (зокрема К і групи В), запобіганні розвиткові хвороботворних мікроорганізмів. У товстому кишечнику всмоктується більша частина води і формуються калові маси, які надходять до прямої кишки і виводяться з організму. Випорожнення прямої кишки відбувається рефлекторно за участі діафрагми й м'язів живота. Центр цього рефлексу розташований у спинному мозку, але його діяльність регулюється відділами головного мозкуЯкі перетворення відбуваються з їжею у ротовій порожнині? Травний канал починається з ротової порожнини. Там їжа аналізується на смак, змочується, перемішується, зазнає механічної та хімічної обробки, після чого формується в харчову грудку для подальшого просування її по стравоходу.Язик - це рухливий орган, утворений м'язовою посмугованою скелетною тканиною, на слизовій оболонці якого містяться смакові рецептори. Завдяки цим рецепторам ми розрізняємо кисле, солодке, солоне, гірке і таким чином визначаємо смак їжі, а також якість речовин, що надійшли до ротової порожнини (нехарчові або шкідливі речовини рефлекторно викидаються з неї). Язик також бере участь у змочуванні їжі, її перемішуванні та в процесі ковтання. У людини він є ще й органом мовлення. Іншими важливими органами ротової порожнини є зуби, які подрібнюють і перетирають їжу до кашоподібного стану. Зуби розташовані в комірках верхньої та нижньої щелеп ротової порожнини. У дорослої людини 32 зуби За формою і функціями зуби поділяють на різці, ікла, малі і великі кутні. На кожній щелепі по 4 різці, 2 ікла, 4 малих кутніх і 6 великих кутніх зубів. Різці та ікла мають по одному кореню. Цими зубами відкушують їжу. Кутні зуби мають два або три корені. Малі та великі кутні зуби подрібнюють їжу.У кожному зубі розрізняють коронку, шийку і корінь (мал.1,2). Коронку зуба вкриває емаль (мал.2). Це найтвердіша тканина в організмі людини, за твердістю наближається до кварцу. Під емаллю розташований дентин. Він утворює більшу частину коронки, шийки і зануреного у ясна кореня. Шийку і корінь зуба вкриває цемент. Порожнину зуба заповнює сполучна тканина - пульпа. У пульпу через канал кореня входять кровоносні та лімфатичні судини, нерви. За рахунок пульпи зуб живиться та росте. Зуби закладаються ще в утробний період, але перші, так звані молочні зуби (їх 20), з'являються після шести місяців, а до 10-12 років вони замінюються на постійні. Остання пара зубів (зуби мудрості) у людини з'являється до 25 років. Якщо зуби не берегти, не доглядати за ними, виникають їхні захворювання. Найпоширеніша хвороба зубів - карієс (від лат. карієс - гниття) - руйнування твердих тканин зуба з утворенням порожнини у його стінці. Розвиток цього захворювання прискорює також нестача вітамінів (особливо групи В), солей кальцію, фосфору, фтору. Їжа, що потрапляє до ротової порожнини, стимулює виділення слини. Це безбарвна слизувато-клейка рідина, до складу якої входять вода (близько 98,5 %), ферменти (лізоцим, амілаза і мальтаза) та слиз (муцин). Лізоцим знезаражує мікроорганізми, сприяє загоєнню ран слизової оболонки рота. Під дією травних ферментів амілази і мальтози здійснюється первинна хімічна обробка їжі, коли складні вуглеводи розщеплюються на більш прості (наприклад, крохмаль на глюкозу). Муцин зволожує та обволікає їжу. Слина має слабколужну реакцію. Склад і кількість слини залежать від характеру їжі. Суха їжа потребує більше слини. Крім великих слинних залоз, слизова оболонка рота всіяна численними дрібними слинними залозами. За добу слинні залози виробляють від 1,0 до 1,5 л слини. У людини є три пари великих слинних залоз: привушні, підщелепні і під'язикові. 2. Найпоширенішою хворобою шлунка є гастрит (від грец. гастер - шлунок). Це запалення слизової оболонки шлунка, яке спричинює порушення його функції. Виникає гастрит через недотримання режиму харчування, неякісне харчування (вживання занадто гарячої і гострої їжі, недозрілих фруктів і ягід), погане пережовування їжі, кишкові інфекції (наприклад, дизентерія), тривале вживання деяких ліків, негативні емоції, куріння тощо. Небезпечним захворюванням травного тракту є виразка шлунка. У нормі внутрішня оболонка стінки шлунка захищена шаром слизу від дії хлоридної кислоти, травних ферментів і шкідливих речовин. Деякі бактерії, лікарські препарати, неякісна їжа, порушення режиму харчування, алкогольні напої тощо можуть порушити цей захисний бар'єр. Унаслідок цього хлоридна кислота і пепсин потрапляють до клітин внутрішньої оболонки шлунка і подразнюють її. Так утворюється виразка. Найхарактерніші ознаки захворювання: біль у верхній частині живота, що частіше відчувається натщесерце (між вживаннями їжі). Цей біль поступово вщухає в перші 30 хв після вживання їжі. Недотримання режиму харчування є також причиною панкреатиту (від грец. панкреас - підшлункова залоза) - запалення підшлункової залози. Запалення червоподібного відростка товстої кишки - апендикса - спричинює апендицит, що супроводжується гострим болем праворуч внизу живота, підвищенням температури тіла, ознобом, нудотою, блюванням. Унаслідок неправильного харчування, лікування антибіотиками може виникнутидисбактеріоз (від лат. дис - префікс, що означає порушення, розлад і бактерія) - зміна бактеріальної мікрофлори організму, переважно кишечнику. Характерним для цього захворювання є виникнення метеоризму (від грец. метеоризмос - вздуття) - вздуття живота через посилене утворення кишкових газів. Це знижує ефективність травлення, порушує всмоктування води в товстому кишечнику, отруює організм людини продуктами життєдіяльності шкідливих мікроорганізмів. У разі порушення режиму харчування, зловживання сухою, жирною їжею, малорухомого способу життя з віком може виникнути застій і згущення жовчі в жовчному міхурі, що призводить до холециститу (від лат. холе - жовч, цистус - міхур) - запалення жовчного міхура. Наслідком холециститу часто є жовчокам'яна хвороба - утворення в жовчному міхурі камінців. Камені із жовчного міхура можуть потрапити в міхурову протоку і закупорити її. 3. Перша допомога потопаючому полягає в тому, щоб видалити воду з його дихальних шляхів і якнайшвидше відновити нормальне дихання.Очистивши рот і ніс від піску й мулу, що потрапили туди разом з водою, укладають потерпілого обличчям вниз так, щоб голова й груди звисали.Для цього можна покласти його до себе на коліно або підкласти йому під живіт згорнений в жмут одяг. Після цього натискають на спину, щоб вода витікала з легенів.Коли виділення води припиниться, повертають потопаючого на спину і роблять штучне дихання, яке продовжують доти, поки він сам почне дихати.Після того як хворий опритомніє, його треба добре зігріти і доставити в лікарню. Відкачувати потопаючого, катаючи його на піднятій ковдрі, або підкидати ні в якому разі не можна.
БІЛЕТ 22 1. Розвиток дитини – це в першу чергу результат розвитку її нервової системи. Щоб зрозуміти процеси росту та розвитку дитини, правильно організувати навчально-вихований процес в школі, необхідно знати будову та функції нервової системи, особливості її розвитку. Значення нервової системи: регулює та координує діяльність всіх органів і систем, забезпечуючи функціонування організму як єдиного цілого; здійснює зв’язок між організмом і навколишнім середовищем, забезпечуючи найбільш ефективне пристосування його до змін навколишнього середовища; є матеріальною основою психічної діяльності людини. Нервова система виконує функції сприймання подразнень навколишнього і внутрішнього середовища, їх аналізу та організації відповідних пристосувальних реакцій на ці подразники. Відповідна реакція здійснюється у формі рефлекторних змін діяльності окремих структур організму (фізіологічних функцій) і змін поведінки всього організму. Поведінка є вищою формою пристосування організму до навколишнього середовища. Структурно нервову систему поділяють на центральну і периферичну. Центральну нервову систему (ЦНС) утворюють головний мозок і спинний. Вона складається з білої і сірої речовини. Сіра речовина утворена скупченням тіл нейронів, а біла - їх відростками. Периферична нервова система утворена: - нервами, які відходять від головного та спинного мозку (12 пар черепно-мозкові нерви та 31 пара спинномозкові); нервовими вузлами - скупченнями нервових клітин поза спинним і головним мозком. Функціонально нервову систему поділяють на: соматичну(анімальну) - забезпечує чутливість тіла, іннервує скелетні м’язи, аналізатори;вегетативну (автономну) - регулює діяльність внутрішніх органів і вегетативних функцій організму (обмін речовин, дихання, виділення та ін.), іннервує внутрішні органи, залози, кровоносні судини. Її поділяють на дві частини, які діють протилежно: симпатичну і парасимпатичну.Як у центральній, так і в периферичних відділах НС містяться елементи соматичної і вегетативної її частин, завдяки чому досягається єдність усієї НС. Розвиток нервової системи дитини - це постійний процес, який розпочинається ще в зародковому періоді і триває протягом усього дитинства і юнацтва.Нервова система починає формуватися на третьому тижні ембріонального розвитку з дорсальної частини зовнішнього зародкового листка (ектодерми). Проходить стадії: нервової пластинки; жолобка з піднятими краями; замкнутої нервової трубки, по краям якої формується гліальні пластинки; з нижнього відділу нервової трубки утворюється спинний мозок, а з передньої - головний. БІЛЕТ 17(1) 3. Оцінку фізичного розвитку проводять шляхом порівняння індивідуальних показників дитини з нормативними. Першим (базовим), а в багатьох випадках єдиним методом оцінки фізичного розвитку дитини є проведення антропометричних досліджень та оцінка отриманих даних. При цьому використовують два основні методи: орієнтовних розрахунків та антропометричних стандартів.Метод орієнтовних розрахунків ґрунтується на знанні основних закономірностей збільшення маси та довжини тіла, обводів грудної клітки та голови. Відповідні нормативні показники можна розрахувати для дитини будь-якого віку. Припустимий інтервал відхилень фактичних даних від розрахункових становить ±7 % для середніх показників фізичного розвитку. Метод дає лише приблизну картину про фізичний розвиток дітей і використовується педіатрами, як правило, у разі надання медичної допомоги дітям вдома.Метод антропометричних стандартів є більш точним, оскільки індивідуальні антропометричні величини порівнюють з нормативними відповідно до віку та статі дитини. Регіонарні таблиці стандартів є двох типів: сигмального й центильного.При використанні таблиць, складених за методом сигмальних стандартів, порівняння фактичних показників проводиться із середньою арифметичною величиною (М) для даної ознаки тієї самої віково-статевої групи, що й у дитини, яку ми обстежуємо. Отриману різницю виражають у сигмах (δ – це середнє квадратичне відхилення), визначаючи ступінь відхилення індивідуальних даних від їх середньої величини.При використанні таблиць, складених за методом центильних стандартів, необхідно визначити центильний інтервал, якому відповідає фактична величина ознаки, враховуючи вік і стать пацієнта, та дати оцінку. Метод не математизований і тому краще характеризує варіаційні ряди в біології та зокрема у медицині. Він простий у використанні, не потребує розрахунків, повною мірою дає можливість оцінити взаємозв'язок між різними антропометричними показниками і тому широко використовується у світі. БІЛЕТ 20 1.) З точки зору потреби дитини в енергії та поживних речовинах, фізіологічних темпах дозрівання моторної функції та ферментативних можливостей шлунково-кишкового тракту, особливостей обміну речовин, імунологічної безпеки материнське молоко — це єдина їжа, яка необхідна дитині протягом перших 5—6 місяців, а введення в її раціон пригодовуванні не є доцільним і навіть може нанести шкоду. Дитина перших місяців життя характеризується швидкими темпами росту і тому має підвищену потребу в енергетичному та пластичному матеріалі. З іншого боку, система травлення та нирково-видільна система у неї розвинуті неповністю, в результаті чого максимально припустиме загальне та специфічне навантаження нутрієнтами та водою у новонароджених та немовлят перших місяців життя досить обмежена. Спроможність нирок концентрувати сечу в цьому віковому періоді обмежена, тому їжа повинна бути з підвищеним вмістом води. Вікові особливості функціонування системи травлення у дітей першого року життя вже давно вивчені, але тільки в останні роки прийшло розуміння педіатрами ролі цих особливостей у визначенні оптимальних термінів введення в раціон харчування окремих видів пригодовування. Засвоєння жирів. На відміну від дорослого організму, аліментарні жири - це основне джерело енергії для дітей перших місяців життя. Між тим, у доношених і особливо недоношених дітей функції підшлункової залози та печінки розвинуті не повністю, а концентрація панкреатичної ліпази та солей жовчі досить низькі. Тому грудне молоко, яке містить в своєму складі ферменти та ензими для розщеплення та утилізації жирів, є найбільш придатним для годування немовлят перших місяців життя. Якщо до раціону в цьому віковому періоді входять жири іншого походження, то вони засвоюються з перенапруженням власних ферментних можливостей і в далеко неповному обсязі. Крім того, занадто раннє введення в раціон додаткових вуглеводів в складі фруктових соків та пюре збільшує їх квоту в енергетичному обміні і може сприяти порушенню обміну речовин малюка. Засвоєння білків. В неонатальному періоді виділення шлунком соляної кислоти і активність пепсину та протеолітичних ферментів тонкої кишки дещо знижені щодо більш дорослого організму і поступово зростають протягом 4—5 місяців, спроможність розщіплювати та засвоювати казеїн в першому півріччі життя досить низька. Тому потрібно уникати надмірного навантаження раціону дитини (особливо в перші місяці життя) білками, в першу чергу - казеїном, оскільки це викликає перевантаження системи травлення і може призвести до кислотного дисбалансу та метаболічного ацидозу. Засвоєння вуглеводів. Активність дисахаридаз з періоду новонародженості досить велика і відповідає рівню у дорослої людини. Тому перетравлення та засвоєння лактози у немовлят перших місяців життя, як правило, не має труднощів. В той же час активність амілази після народження становить, навіть у доношених дітей, не більше 10% від рівня у дорослої людини і тільки починаючи з 3-місячного віку її активність поступово збільшується і до 6-місячного віку досягає рівня, який дозволяє без ускладнень вводити в раціон дитини продукти, які містять крохмаль. Засвоєння вітамінів, мінеральних солей та мікроелементів з грудного молока значно вища, ніж з інших продуктів завдяки тому, що вони є в жіночому молоці у формі, яка найбільш придатна для засвоєння дитячим організмом в перші місяці життя. БІЛЕТ 4(2) Білет 2 (2) БІЛЕТ 21 БІЛЕТ 1(1) БІЛЕТ 1(2) БІЛЕТ 8(3) БІЛЕТ 24 1.. Гігієнічна організація фізичних вправ. Фізичні вправи займають важливе місце в підтриманні організму в тонусі (активному стані). Важливе місце посідають гігієнічні основи фізичних вправ. Однією із найпоширеніших форм фізичних рухів є гігієнічна гімнастика. Вона повинна стати необхідною формою щоденної фізичної активності кожної людини. Систематичні фізичні вправи сприяють розвитку всіх органів і систем, і в першу чергу рухового апарату дітей, підвищують збудливість м'язів, темп, силу і координацію рухів, м'язовий тонус, загальну витривалість дитини. Інтенсивна активність м'язів тягне за собою посилення серцевої діяльності, іншими словами, тренування серця - органу, від роботи якого залежить забезпечення організму киснем і поживними речовинами. Організовані форми рухової діяльності повинні включати: ранкову гімнастику, фізкультурні заняття в приміщенні і на повітрі, фізкультурні хвилинки, рухливі ігри, спортивні вправи, ритмічну гімнастику, заняття на тренажерах, плавання і т.п. Вправи і рухливі ігри підбирають з урахуванням впливу на групи м'язів, що беруть участь у збереженні правильного положення тулуба, голови, плечового пояса. Займатися фізичними вправами можна тільки в спеціально призначених для цього місцях. Не можна займатися на запилених майданчиках, поблизу забруднених територій. Спеціальні фізкультурно-спортивні приміщення завжди повинні бути чистими і добре провітреному. Підлоги в них після кожного заняття слід протирати вологими ганчірками. Температура в таких приміщеннях повинна відповідати гігієнічним вимогам. 2 Дитячі інфекційні хвороби. Причина кожного інфекційного захворювання — збудник, непомітний для ока мікроорганізм: паличка або вірус, стрептокок або вібріон. Таких збудників, що здатні «атакувати» людину, є безліч. Наступна характерна ознака для всіх інфекцій—це так званий прихований, або інкубаційний період. Людина вже заражена, але зовні це ніяк не проявляється. Одні люди, зіштовхнувшись зі збудником хвороби, занедужують. Інші, що мають імунітет до цього захворювання, начебто і не помічають його. Але є ще і треті. Вони впускають збудника інфекції у свій організм, самі не хворіють, але щедро діляться інфекцією з оточенням. Таких людей називають носіями інфекції. Отже, наявність збудника, інкубаційного періоду, можливість вироблення імунітету, а також можливість перенесення — ось ті ознаки, що відрізняють інфекції від інших захворювань і роблять їх схожими між собою. Кір Краснуха Це так звані дитячі хвороби. Правда, хворіти ними можуть і дорослі, але рідко. Дорослі хворіють звичайно важче, і в них частіше буваютьускладнення кір, і краснуха викликаються вірусом. Для них характерна висипка, і хоча батьки часто плутають ці два захворювання, між ними немає більше нічого спільного. Після контакту з хворим кір проявляється швидше. І починається він як сильна застуда: болить голова, з носа тече, болить горло, очі червоні, температура дуже висока. Краснуха «розгойдується» довше — 2—3 тижні. І поводиться як несерйозна застуда: ледь-ледь нежить, ледь-ледь підвищена температТому перше, що зауважують при краснусі, — висипання. Воно з'являється майже відразу при прояві хвороби і за кілька годин «охоплює» все тіло, особливо яскравим може бути на животі й внутрішньому боці рук. Епідемічний паротит Ось ця хвороба має дуже влучну народну назву — свинка. Це захворювання викликає вірус, і від нього також можна убезпечити себе щепленням. Епідемічний паротит—запалення привушних слинних залоз. Вірус поширюється зі слиною хворого при кашлі, чханні чи поцілунку. Після зараження хвороба проявляється тільки через 2— З тижні: підвищується температура і болісно роздувається частина обличчя і шиї нижче вух. Обличчя стає круглим, як у поросяти. Хоча іноді уражається слинна залоза з одного боку. Тоді свинка виходить кривою. їсти при паротиті — справжня мука. Вітряна віспа Страшну хворобу—віспу—людство перемогло, але подолати вітряну віспу поки не вдається. Ця хвороба не належить до розряду важких захворювань. Вітряною її, напевно, називають тому, що вона поширюється настільки швидко, начебто вітром розноситься. За два дні до того, як хвороба проявиться «у всій красі», людина, що занедужала, уже виділяє хвороботворний вірус. захворювання викликає появу на шкірі й слизових висипки, що потім перетворюється на пухирці. Ці пухирці дуже нагадують ті, що виникають при натуральній віспі. Але при натуральній віспі вміст пухирців гнійний і кров'янистий, а при вітряній — це ясно-жовта плазма крові. Пухирці дуже сверблять. Проти цієї хвороби немає щеплення. Практично всі люди переносять у дитинстві це захворювання. Скарлатина Це захворювання можуть викликати 46 видів стрептококових бактерій. Багато людей носять деякі з цих видів стрептококів у горлі й носі, проте не хворіють, але при цьому самі є переносниками захворювання, тобто заражають навколишніх. Відбувається це при кашлі або чханні. Прихований період при скарлатині, як правило, триває 7 днів. Потім розгортається хвороба, що нагадує ангіну: дуже висока температура, сильно болить горло. Можуть бути блювота, сильна слабість. На другий день з'являється висипка: дрібні яскраво-червоні цятки. Ніколи не буває висипки навколо рота і нора, цей білий трикутник відразу впадає в око. Приблизно тиждень хворий почуває себе дуже погано. Потім температура знижується до нормальної, і висип починає бліднути. А на 2-й тиждень хвороби з'являється пластинчасте лущення, особливо помітне на долонях і підошвах. Білет 9 (3) БІЛЕТ23 БІЛЕТ 6(1) БІЛЕТ 1(3) БІЛЕТ 6(3) БІЛЕТ25 БІЛЕТ 12(1) 2. Гігієна органів дихання та голосового апарату. Усі органи, які беруть участь у голосоутворенні, у сукупності утворюють так званий голосовий апарат. До його складу входять: ротова і носова порожнини, глотка, гортань з голосовими складками, трахея, бронхи, легені, грудна клітка з дихальними м " язами та діафрагмою, м " язи черевної порожнини. У голосоутворенні бере участь і нервова система: відповідні нервові центри в головному мозку з рухливими і чутливими нервами, які об " єднають ці центри з усіма вокальними органами. З мозку по рухливих нервах до цих органів ідуть накази (еферентний зв’язок), а по чутливих нервах надходять відомості про стан працюючих органів (аферентний зв’язок). Органи, які беруть участь у голосоутворенні, є технічними виконавцями наказів, які надходять з (центральної нервової системи) в результаті її складної діяльності при співі. Роботу органів звукоутворення не можна розглядати без зв’язку з центральною нервовою системою, яка організовує їхні функції у єдиний цілісний співочий процес. Від нижнього краю гортані відходить трахея, яка далі розгалужується на два бронхи, які і постачають повітря відповідно до лівого і правого легеня. Слизова оболонка повітряносних шляхів дітей (до 15-16 років) дуже вразлива до інфекцій за рахунок того, що містить меншу кількість слизових залоз і дуже ніжна. У дітей до 10-12 років глотка дуже коротка, що приводить до того, що інфекційні захворювання верхніх дихальних шляхів часто ускладнюються запаленнями середнього вуха, так як інфекція туди легко потрапляє через коротку і широку слухову трубу. Про це слід пам'ятати при лікуванні застудних хвороб дітей, а також при організації занять з фізичної культури, особливо на базі водних басейнів, по зимовим видам спорту і таке подібне. Крім того, постійне дихання ротом може привести до частих отитів, запалень середнього вуха, бронхітів, сухості порожнини рота, до неправильного розвитку твердого піднебіння, до порушення нормального положення носової перетинки та ін. БІЛЕТ 9(3) БІЛЕТ 26.1. Важливе значення для здоров´я і фізичного розвитку дитини має формування правильної постави — звичного положення тіла у спокої та в русі. Правильна постава створює оптимальні умови для роботи серцево-судинної, дихальної та травної систем, значною мірою впливає на самопочуття та настрій. Порушення її може бути спричинене недотриманням гігієнічних умов, недостатньою розвиненістю кістково-м´язового апарату, недостатнім рівнем рухової активності дітей, відсутністю або низьким рівнем профілактичної роботи, вродженими вадами. Тому необхідно стежити за дотриманням таких гігієнічних умов життя і діяльності дітей, як освітлення, відповідність меблів та одягу, взуття віку дітей; правильно організовувати заняття фізичними вправами: бігом, стрибками, підлізанням, пролізанням, що зміцнюють м´язи спини та підвищують гнучкість хребта. А головне — переконати дитину в значенні правильної постави для її здоров´я і краси, навчити правил самоконтролю під час сидіння, стояння, ходіння, раціонального розподілу навантаження. Правильна постава і нормальна статура відносяться до числа критеріїв, що визначають стан здоров’я. Неправильна постава ще в дитинстві обумовлює розвиток різних захворювань, що впливають на моральний і психічний стан. Діти з поганою поставою під час хвороби опускають голову, сутуляться. Хода в них стає важка, незграбна, супроводжується поганою координацією роботи рук і ніг. Може відчуватися дискомфорт.Виникненню неправильної постави сприяють такі шкідливі звички, як сидіти з підверненою ногою чи закинутою за спинку стільця рукою, стояти з відставленою убік ногою. При цьому таз знаходиться в похилому положенні, а хребет викривляється. Негативно впливає на поставу сидіння за занадто низьким чи високим столом. Постава не передається в спадщину. Її формують у повсякденному житті, у родині, дитячих закладах, у побуті та на роботі.Постава у дітей та підлітків має ряд специфічних особливостей. До початку статевого дозрівання особливо виражений поперековий лордоз. Зміна постави у дітей в процесі росту і розвитку пов’язана із зсувом загального центру ваги, яке відбувається у дівчат у віці 11-12 років, а у хлопчиків 12-13 років. Саме в цей період необхідно бути особливо уважним до дитини, стежити за поставою. Частіше від сколіозу потерпають дівчата, що пояснюється менш досконалим фізичним розвитком. Найчастіше хвороба проявляється в 7-12 років, хоча все частіше стали прояви у віці 4-6 років, а інколи навіть у 2-3 роки.У формуванні нормальної постави беруть участь м’язи спини, черевного пресу та грудини. Для її збереження необхідно не менш трьох разів на тиждень займатися фізичними вправами, що формують м’язовий корсет Вправи для виховання правильної постави 1. Встаньте впритул до стіни (потилиця, плечі, сідниці і п'яти одночасно торкаються стіни). Покладіть руки на пояс, присядьте на носках, розводячи коліна нарізно. Під час присідання потилиця, лопатки, сідниці продовжують торкатися стіни.2. Встаньте впритул до стіни (як і в першій вправі), руки на поясі. Зігнуту в коліні ногу підніміть вище, голову опустіть, прагнучи торкнутися лобом коліна.3. Ляжте на спину, руки на поясі, носки витягнуті. Підтягніть до живота ногу, зігнуту в коліні. Голову з підлоги не піднімайте.4. Ляжте на живіт, руки покладіть за голову. Кілька разів прогніться в попереку, дивлячись прямо перед собою.5. Ляжте на живіт, зігнуті руки покладіть під підборіддя. По черзі піднімайте назад то праву, то ліву ногу. Коліна повинні бути прямими.6. Встаньте на коліна, руки покладіть на пояс. Прогніться назад, поверніться у вихідне положення. 2. Період розвитку дитини від народження до одного року називають стадією немовляти. В ній виділяють надзвичайно важливу фазу новонародженості (від моменту народження до одного-двох місяців). Фізично вже відокремившись від матері, дитина ще тільки має адаптуватися до зовсім інших умов життя (звикнути отримувати кисень з повітря, ззовні приймати їжу, перетравлювати її, виділяти непотрібні організму речовини тощо).Життя дитини тепер забезпечується певними анатомо-фізіологічними можливостями та рядом вроджених механізмів, які проявляються в готовності нервової системи пристосовувати організм до зовнішніх умов.Так, одразу після народження включаються безумовні рефлекси, які забезпечують роботу основних систем організму (дихання, кровообігу та ін.). Крім них у новонародженого можна виявити захисні (тобто спрямовані на обмеження дії окремих подразників або й на повне відчуження від них), орієнтувальні (спрямовані на забезпечення взаємодії з окремими подразниками, зокрема, пов'язаними з харчуванням) та деякі інші рефлекси. По суті новонародженість є тим періодом у житті людини, коли ще можна спостерігати в "чистому вигляді" вроджені, інстинктивні форми поведінки, спрямовані на задоволення органічних потреб людини (в кисні, їжі, теплі тощо). Однак, і це принципово важливо, такі потреби забезпечують лише виживання дитини, а не її психічний розвиток. Зазначимо, що озброєність людської дитини вродженими формами поведінки значно гірша, ніж у дитинчат тварин, однак вона володіє майже необмеженими можливостями освоювати нові форми поведінки. За умови задоволення своїх органічних потреб та дотримання правильного режиму і виховання у людської дитини формуються нові, власне людські потреби (в одержанні вражень, у спілкуванні з дорослими тощо), а на їх основі здійснюється психічний розвиток.Так, відповідно до готовності аналізаторів розвивається пов'язана з орієнтувальними рефлексами потреба отримувати враження від оточуючої дійсності.) При цьому в перші дні після народження найбільше значення мають філогенетично давніші аналізатори (смаковий, нюховий, шкіряний, вестибулярний, температурний) і відповідні їм форми чутливості. Трохи пізніше у відповідь на зорові та слухові подразнення виникає зорове і слухове зосередження (дитина перестає плакати або ж на деякий час стримує імпульсивні рухи рук, ніг чи головки).На відміну від дитинчат тварин, у яких насамперед вдосконалюються рухи, для людського новонародженого характерний випереджувальний розвиток зору та слуху. Його психічна активність проявляється також у гальмуванні імпульсивної рухової активності.Підкреслимо, що умовою дозрівання мозку новонародженого є тренування органів відчуттів (аналізаторів), забезпечення з їхньою допомогою отримання мозком різноманітних сигналів із зовнішнього світу.Джерелом і, що важливіше, організатором таких вражень для новонародженого є дорослий.Поступово на появу дорослого у дитини виробляється специфічна емоційно-рухова реакція — "комплекс пожвавлення" (Н. Фігурін, М. Денисова), яку прийнято вважати початком другої фази розвитку немовляти. Дитина вже спроможна зосереджуватись на об'єктах зовнішнього світу, у неї з'явилася вибіркова емоційна спрямованість на людей, вона освоїла деякі засоби спілкування з ними.Тепер поведінка немовляти зумовлюється вже не органічними потребами, а передусім соціальною за своєю природою потребою у людині, у спілкуванні з нею, тобто психічний розвиток немовляти набуває суто людського характеру, здійснюючись під час і внаслідок взаємодії з дорослими.Так, швидко формуються форми активності і функції, які мають забезпечувати задоволення природних і нових (передусім у спілкуванні з дорослими, у нових враженнях) потреб дитини. Інтенсивно розвивається нервова система. У ході утворення тимчасових зв'язків у корі великих півкуль головного мозку здійснюються процеси аналізу і синтезу зовнішніх сигналів.Упродовж першого року дитина поступово вчиться тримати головку, сідати, повзати, вставати і робити перші кроки. Вже на третьому-четвертому місяці вона демонструє хватальні рухи, прагне дотягнутися до яскравих предметів, взяти їх у руки. Спочатку ці дії погано скоординовані, але з часом вони починають співвідноситись із розміщенням, розмірами та формою різних предметів. Така активність дитини не лише формує необхідні рухові навички, а й забезпечує інтеріоризацію орієнтувальних дій у зорове сприймання. 3. Гігієна харчування — це наука про раціональне харчування, котра забезпечує збереження здоров'я. Сюди входить дотримання режиму та правильного раціону харчування, правильне зберігання продуктів, приготування їжі, дотримання правил особистої гігієни. Необхідно знати, які продукти і в якій кількості слід вживати, щоб задовольнити потреби організму, скільки разів і в який час приймати їжу. Недолік в їжі певних речовин може привести до відставання в зростанні або захворювань (недолік білків під час зростання дитини — до відставання в зростанні, дефіцит вітаміну D — до рахіту). Надмірне споживання вуглеводів може стати причиною ожиріння. При недотриманні правил приготування їжі в організм людини можуть потрапляти збудники важких захворювань травного тракту (дизентерії, черевного тифу, холери), а також яйця гельмінтів, цисти найпростіших. Велику небезпеку для здоров'я представляє отруєння несвіжою їжею, в якій розмножуються бактерії гниття і нагромаджуються отруйні продукти їх життєдіяльності. Важливе значення мають посуд і пакувальний матеріал, де зберігаються продукти харчування. Не варто користуватись алюмінієвим посудом для приготування їжі, зберігати продукти у пластмасовій тарі, не призначеній для цього. Разом з тим у харчуванні, в технології приготування їжі і зберіганні продуктів харчування людина часто сама припускається помилок. Потрібн дотримуватися загальновідомих правил: зберігати продукти в холодному місці, раніше приготовлену їжу (супи, борщі, каші, м'ясні страви) перед вживанням не лише підігріти, а й піддати відповідній термічній обробці.Слід пам'ятати, що копченості (м'ясо, риба) можуть містити канцерогени, наприклад, бенз(а)пірен, нітрозоаміни. Вміст канцерогенів у продуктах значною мірою залежить від технології копчення і за певних умов його можна істотно знизити. Однак лікарі не рекомендують вживати часто копченості, особливо людям, які мають проблеми зі шлунком, печінкою, підшлунковою залозою, стравоходом тощо. Харчування має бути біологічно повноцінним і раціональним. Внаслідок харчування одними і тими самими продуктами можна викликати харчовий дефіцит, при якому захисні сили організму послаблюються. Шкідливі для здоров'я нерегулярне харчування, а також переїдання. Розглядаючи питання безпечного харчування, звернемо увагу на такий важливий продукт, як гриби. Нагадаємо, що, особливо останніми роками, масового характеру набувають випадки отруєння грибами. Це пов'язано насамперед з елементарним незнанням, особливо міським населенням, для якого гриби не є традиційним продуктом, які з них їстівні, а якіотруйні. Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 705 | Нарушение авторских прав |