АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

БІЛЕТ 27 (білет 3)

Прочитайте:
  1. БіЛЕТ 16 (1.БІЛЕТ 3 (1))
  2. Білет 16 АСКАРИДОЗ
  3. БІЛЕТ 18(БІЛЕТ 5)
  4. Білет №1(рожевий)
  5. Білет №11(рожевий)
  6. Білет №14(білий)
  7. Білет №7(білий)
  8. Екзаменаційний білет №
  9. ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 11

БІЛЕТ28

1. Кров — рідка сполучна тканина організму, що циркулює в замкненій кровоносній системі тварин і людини і виконує важливі функції в забезпеченні його життєдіяльності.Кров складається з рідкої частини плазми, клітин лейкоцитів та постклітинних структур: еритроцитів, тромбоцитів. Вона циркулює системою судин під дією сили ритмічних скорочень серця і безпосередньо з іншими тканинами тіла не контактує через наявність гематопаренхіматозних бар'єрів. У всіх хребетних кров має зазвичай червоний колір (від блідо- до темночервоного), яким вона зобов'язана гемоглобіну, що міститься в еритроцитах. У деяких молюсків і членистоногих кров має блакитний колір, завдяки гемоціаніну. Як відбувається обмін газів у легенях? Під час вдиху атмосферне повітря надходить до легенів і в альвеолах змішується з повітрям, яке залишилося в них після видиху (залишковий об’єм повітря). Залишковий об'єм повітря не дає легеням спадатися навіть за найінтенсивнішого видиху (мал.2,1). По артеріях малого кола кровообігу в легені надходить венозна кров, у якій міститься значний відсоток вуглекислого газу. У повітрі, яке вдихає людина, кисню більше, ніж у венозній крові. Тому кисень у результаті дифузії вільно проходить через стінки альвеол і капілярів у кров. Тут кисень сполучається з гемоглобіном еритроцитів, утворюючи оксигемоглобін, і кров стає артеріальною. По легеневих венах вона надходить до лівого передсердя, потім - до лівого шлуночка, звідти - до великого кола кровообігу, яким переноситься до тканин. Водночас вуглекислий газ проникає в альвеоли і під час видиху виводиться з організму. Завдяки інтенсивному обміну газів у легенях, тобто безперервному надходженню кисню та видаленню вуглекислого газу, склад альвеолярного повітря сталий, що має велике значення для підтримання гомеостазу (мал.2,2). Як відбувається обмін газів у тканинах? Більша частина кисню і вуглекислого газу переноситься у хімічно зв'язаному стані. Вам уже відомо, що основний транспортер кисню - гемоглобін еритроцитів (1г гемоглобіну зв'язує 1,34 мл кисню). Кров постачає до тканин кисень у вигляді оксигемоглобіну (НbО2) - нестійкої сполуки, яка легко розпадається і вивільняє кисень. Як це відбувається? В артеріальній крові капілярів вміст кисню більший, ніж у клітинах. І згідно із законами дифузії кисень через стінки капілярів легко переходить у тканинну рідину, з якої проникає в клітини й одразу вступає в реакції окиснення органічних речовин (білків, жирів, вуглеводів). Унаслідок окиснення органічних речовин у клітинах збільшується вміст вуглекислого газу. Він так само завдяки дифузії з клітин через тканинну рідину надходить у капіляри, в яких частина (близько 25 %) вуглекислого газу зв'язується з гемоглобіном, утворюючи нестійку сполуку - карбгемоглобін. Так артеріальна кров перетворюється на венозну, яка по венах великого кола кровообігу (верхня і нижня порожниста) надходить до правого передсердя, потім - до правого шлуночка серця, звідти - до легенів. У легенях карбгемоглобін розпадається, вуглекислий газ вивільняється і виводиться з організму.
Решта (близько 75 %) вуглекислого газу зв'язується з водою плазми крові, утворюючи карбонатну кислоту (Н2СО3), що розпадається на гідрогенкарбонат-іони, які з'єднуються з йонами калію і натрію, утворюючи відповідні солі (КНСО3) і (NаНСОз). Ці солі в розчиненому вигляді містяться в плазмі крові та через органи виділення виводяться з організму.

2 Інфекційний риніт (від грец. ринос - ніс) - це запалення слизової оболонки порожнини носа (нежить). Воно найчастіше є наслідком грипу. Утворення аденоїдів (від грец. аден - залоза, ейдос - вигляд) - це результат постійного запалення (переважно у дитячому віці) лімфатичних вузлів - мигдаликів, їхнього розростання, які, як вам відомо, у великій кількості містяться у глотці. Аденоїди спричинюють постійне закладання носа, хронічний нежить, гугнявість, сон з відкритим ротом, формування «аденоїдного типу обличчя», зниження працездатності у школярів. Ангіна (від лат. анго - стискаю) - гостре запалення мигдаликів, які розташовані в глотці. Ознаки хвороби - відчуття стиснення горла, біль під час ковтання, підвищена температура, загальне нездужання. Можливе утворення гнояків на мигдаликах. Ангіна дає ускладнення (ревматизм, вади серця), тому лікувати її треба тільки під наглядом лікаря, виконуючи всі його призначення. Трахеїт (від грец. трахея - дихальне горло) - запалення слизової оболонки трахеї. Його ознаки: дертя у горлі, сухий кашель у поєднанні з відчуттям болю в зіві та за грудиною, голос стає хрипкий. Спричинюється переохолодженням, курінням, інфекціями Бронхіт (від грец. бронхи - дихальне горло) - це запалення слизової оболонки бронхів. Збудником можуть бути стрептококи, стафілококи. Одне з найпоширеніших захворювань органів дихання. Для бронхіту характерні кашель (при гострому бронхіті довготривалий), частіше зі слизовими виділеннями, задишка, біль у грудях, підвищення температури, хрипи в легенях. Пневмонія (від грец. пневмо - легеня), або запалення легенів, - запалення тканини легенів; належить до гострих інфекційних захворювань. Пневмонію можуть спричинити пневмококи, стафілококи, стрептококи, що потрапили в дихальні шляхи. Для пневмонії характерні раптове підвищення температури тіла (38-39 °С і вище), погіршення загального стану, поява задишки, сильний біль у боці, потім з'являється кашель із слизовими виділеннями. Туберкульоз (від лат. туберкулюм - гулька) - поширене інфекційне соціально небезпечне захворювання, що найчастіше уражає легені, кістки. Інша назва - сухоти. Збудник туберкульозу - мікобактерії - туберкульозна паличка (паличка Коха, або бацила). Вона може перебувати у вдихуваному повітрі, краплинках харкотиння, на посуді, одязі, рушниках та інших предметах, якими користувався хворий на туберкульоз. Мікобактерії туберкульозу можуть передаватися людині й від продуктів харчування тваринного входження - молока та м'яса. Туберкульозні палички швидко гинуть у сухих, добре освітлених сонячних місцях. Тому, щоб запобігти захворюванню, потрібно тримати в чистоті житлові будинки, вулиці міст, громадські приміщення. Велике значення для очищення повітря в населених пунктах мають зелені насадження.

Правила загартовування дітей

(3)

Загартовування дітей необхідно для того, щоб підвищити їхня стійкість до впливу низьких і високих температур повітря й за рахунок цього запобігти частим захворюванням. Основні ефекти процедур, що гартують:зміцнення нервової системи, розвиток м'язів і костей, поліпшення роботи внутрішніх органів, активізація обміну речовин, несприйнятливість до дії хвороботворних факторів. Засобу загартовування прості й доступні. Головне відкинути багато вкорінених забобонів бабусь і батьків і не кутати маляти, не боятися свіжого повітря. При загартовуванні дітей варто дотримуватися таких основних принципів:• проводити процедури, що гартують, систематично, збільшувати час впливу фактора, що гартує, поступово, ураховувати настрій дитини й проводити процедури у формі гри, починати загартовування в будь-якому віці, • ніколи не виконувати процедури, якщо маля змерзнуло, тобто не допускати переохолодження дитини, • уникати сильних подразників: тривалого впливу холодної води або дуже низьких температур повітря, а також перегрівання на сонце, • правильно підбирати одяг і взуття: вони повинна відповідати температурі навколишнього повітря й бути з натуральних тканин і матеріалів, • гартуватися всією родиною, • процедури, що гартують, сполучити з фізичними вправами й масажем, у приміщенні, де перебуває дитина, ніколи не курити. Основні фактори загартовування - природне й доступні “Сонце. Повітря й Вода”. Починати загартовування немовляти можна з 6-7-го дня життя після огляду маляти лікарем-педіатром. повітряні процедури, ЩоГартують: Провітрювання кімнати Температура повітря в кімнаті маляти повинна бути від 20 до 22 градусів. Провітрювання взимку можна проводити в присутності дитини. За рахунок відкритих кватирок і вікон швидко досягається зниження температури повітря на 1 градус. Повторюють провітрювання взимку 4-5 разів у день, а влітку доступ свіжого прохолодного повітря повинен бути постійним. Наскрізне провітрювання проводять при відсутності маляти в кімнаті. • Прогулянки.Улітку немовляти можна виносити на вулицю вже з першого тижня життя. Тривалість перших прогулянок – від 20 до 40 хвилин. У нашій кліматичній зоні дітей перших тижнів життя можна виносити на вулицю при температурі повітря не нижче –5 градусів на 15-30 хвилин. Поступово збільшую тривалість прогулянок до 1-2 годин. Малята старше 3-х місяців добре переносять мороз до –10 градусів. А напіводнорічні діти можуть гуляти й при морозі –15 градусів. До 2-3 місяців дитини взимку краще тримати на руках, а не в колясці, щоб не допустити його переохолодження. • Повітряні ванни під час сповивання Маляти залишають голеньким на пеленальном столику, краще в положенні на животі протягом 2-3 хвилин. Поступово до 6 місячного віку тривалість повітряних ванн варто довести до 15 хвилин, а до року – до 30 хвилин. Ослаблених дітей привчають до прохолодного повітря поступово: спочатку розкривають тільки ручки й ніжки, а потім тільце до пояса, а через кілька тижнів – залишають дитину роздягненого повністю на кілька хвилин (наприклад, по 5 хвилин 3-4 рази в день). Улітку повітряні ванни варто проводити на відкритому повітрі в тіні дерев. При перших ознаках переохолодження дитини й появі “гусячої шкіри”, посиніння губ, занепокоєнні маляти варто негайно одягти! Загартовування водою може проводитися як місцеві або загальні процедури. До місцевих процедур відносять умивання, обтирання, обливання, ванни. Загартовування тільки тоді ефективно, коли холодною водою обливають теплої дитини.

БІЛЕТ29

БІЛЕТ 15(3)

БІЛЕТ 9(2)

БІЛЕТ 28(2)

БІЛЕТ 30

БІЛЕТ19(1)

БІЛЕТ 16 (3)

3. Вікові періоди розвитку дитини. до народження - пренатальний період перед народженням та навколо нього - перінатальний період від народження до 1 року - вік немовляти (цей період завершується кризою 1-го року життя, яку пов'язують з початком ходіння й нейрофізіологічною перебудовою, що спричиняють фізичне стомлення, а також зі смисловим мовленням та оперуванням великою кількістю предметів, котрі ведуть до розумового стомлення;); від 1 до 3 років - період переддошкільного дитинства (він закінчується кризою 3-х років, що її пов'язують з розвитком предметної діяльності; прояви цієї кризи вже більш яскраві: впертість, негатівізм - тобто схильність до дій, протилежних вимогам, непокірливість, свавілля, деспотизм); від 3 до 6-7 років - період дошкільного дитинства (він закінчується кризою 7-ми років, котру пов'язують із викликаною походом до школи зміною соціальної ситуації, розумовим напруженням та розвитком самосвідомості); • від 6-7 до 10 років - молодший шкільний вік (у цей період для розвитку самосвідомості дитини є дуже важливою оцінка оточуючих, вона оволодіває соціально-нормативною поведінкою); • від 10 до 15 років - підлітковий вік (цей період супроводжується найбільш помітною кризою в житті людини, головним фактором якої визнається пубертат - статеве дозрівання; у підлітка інтенсифікується фізичний, розумовий, моральний, соціальний розвиток; перебудовується організм, самосвідомість);• від 15 до 17 років - рання (перша) юність, або старший шкільний вік (цей період пов'язаний з інтенсивними пошуками свого місця у світі, із намаганнями збагнути сутність світу -одразу і назавжди, із побудовою власного відношення до всіх явищ дійсності,); • від 17 до 21 року - юність, або друга юність (цей вік є періодом першого випробування власних сил і здібностей людини, коли вона розкриває свій потенціал на певному шляху творчого життєдіяння;); • від 21 до 35 років - період молодості, або першої дорослості (у цей вік людина досягає певного піку своїх можливостей; саме характер і обсяг її досягнень постають факторами кризи 30-ти років, котра звично складається із загострення проблем наслідків професійного визначення, побудови сімейного життя, загального самоствердження); •

 

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 489 | Нарушение авторских прав

При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.004 сек.)