АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Клінічні особливості.

Для грипу характерними є:

- короткий інкубаційний період (12-48 год.), під час якого вірус розмножується в клітинах слизової оболонки верхніх дихальних шляхів;

- раптовий початок хвороби з тяжкою інтоксикацією: загальна слабкість, розбитість, біль у м'язах, кістках, озноб, підвищення температури тіла до 39–41°С, головний біль, низький артеріальний тиск, виражена пітливість;

- помірні катаральні явища — нежить, фарингіт, розвиток ларингіту, натиповіше – трахеїту, що проявляється болем за грудиною, сухим надсадним болючим кашлем, біль і відчуття драння в горлі, набряк слизової носа;

- ураження ЦНС від головного болю та болю в очних яблуках до розвитку менінгіту, енцефаліту із втратою свідомості, розвитком судом, появою геморагічного синдрому з носовими кровотечами або крововиливами в органи, у шкіру.

Слід відмітити особливості пандемічного грипу: інкубаційний період триває від 1 до 7 днів (анамнестично можна встановити контакт з хворим чи перебування у регіоні з розповсюдженням даного захворювання), початок з раптового підйому температури тіла більше 38°С, інколи захворювання може перебігати без підвищення температури тіла. Відзначаються біль у горлі, головний біль, кашель, утруднене дихання, біль у м'язах, інколи може бути блювота, діарея.

Ускладнення можуть розвинутись під час хвороби й обумовлені самим вірусом: менінгіт, енцефаліт, міокардит, ларингіт, запалення легень. У кінці хвороби можуть нашаруватись бактеріальні ускладнення: гайморит, аденоїдит, отит, запалення нирок та інші. Через 2–3 тижні після перенесеної хвороби можуть розвиватись інфекційно-алергічні ускладнення грипу. Особливо часто ускладнення спостерігаються в дітей раннього віку.

Діагностика

Етіологічна верифікація проводиться шляхом виявлення антигену вірусу у змиві з носоглотки за допомогою реакції імунофлюоресценції або виявлення антитіл до вірусу за допомогою реакції зв'язування комплементу та реакції гальмування гемаглютинації. Використовують метод парних сироваток, коли враховується наростання титру антитіл в 4 рази протягом 10-14 днів. Лабораторне підтвердження грипу є бажаним, але не обов'язковим у період епідемії.

Лікування

включає базисну, синдромальну та етіотропну терапію.

Базисна терапія проводиться незалежно від тяжкості хвороби та передбачає:

- ліжковий режим до нормалізації температури;

- молочно-рослинну, збагачену вітамінами дієту;

- вживання великої кількості рідини, включаючи чай з лимоном, малиною, лужні мінеральні негазовані води, соки, морси тощо;

- при закладенні носу у дітей до 6 місяців зволожують слизову оболонку носа фізіологічним розчином натрію хлориду. Дітям старше 6 місяців можна призначати судинозвужуючі дитячі краплі для носа або пероральні форми судинозвужуючих препаратів, але застосовувати їх не довше 3 днів;

- при сухому, болісному кашлі призначають протикашльові препарати (декстраметорфан та ін.);

- при вологому кашлі з важким виділенням харкотиння – муколітичні препарати (мукалтин, амброксол, ацетилцистеїн тощо);

- при довготривалому кашлі – грудні збори (корінь алтея, лист мати-й-мачухи, соснові бруньки та ін.);

- температуру тіла необхідно знижувати, коли вона перевищує 38,5оС. Але дітям віком до 2 місяців, а також з перинатальною енцефалопатією, судомами в анамнезі та важким захворюванням серця треба постійно проводити контроль гарячки, не допускати перевищення температури тіла вище 38оС. Призначають антипіретики у вікових дозах (парацетамол 10 мг/кг разово, до 60 мг/кг/добу, ібупрофен 5 мг/кг разово тощо). Категорично протипоказано застосування ацетилсаліцилової кислоти з метою зниження температури тіла дітям до 12 років через ризик виникнення синдрому Рея.

Етіотропна терапія включає використання похідних амантадину (ремантадин) або інгібіторів нейрамінідази. Римантадин – ефективний при грипі А, призначається дітям старше 7 років в перші 2 дні захворювання протягом 3-5 днів, пролонговані форми римантадину (римантадин-полісахаридні комплекси) призначаються дітям старше 1 року.

Інгібітор нейрамінідази – осельтамавір – дітям старше 13 років озельтамівір призначається в капсулах по 75 мг 2 рази на добу впродовж 5 днів. Препарат призначається в перші 48 годин від початку захворювання. Можливе використання індукторів ендогенного інтерферону.

В тяжких випадках використовують нормальний людський імуноглобулін з високим вмістом протигрипозних антитіл: дітям до 2 років -1,5 мл, 2-7 років – 3 мл, старше 7 років – 4,5-6 мл.

Синдромальна терапія проводиться за показами при наявності гіпертермічного, судомного, геморагічного, астматичного, синдрому крупу та ін.

Антибіотики призначаються при підозрі на приєднання бактеріальної інфекції. Рекомендується застосування антибіотиків з наступних груп: сучасні макроліди (кларитроміцин, азитроміцин, спіроміцин); амінопеніциліни захищені клавулановою кислотою; цефаперазон у комбінації з сульбактамом; цефолоспорини IІІ-ІY покоління. При наявності метицилінрезистентного стафілококу, ванкоміцин; при встановленні діагнозу нозокоміальної пневмонії призначаються карбопінеми.

Профілактика

передбачає ряд неспецифічних та специфічних заходів. Для попередження зараження грипом, а особливо пандемічним, першочерговим є виконання принципів неспецифічної профілактики: уникати контакту з особами, що мають прояви грипозної інфекції; обмежити відвідини місць великого скупчення людей; часто провітрювати приміщення; навчити дітей часто мити руки з милом протягом 20 секунд; навчити дітей кашляти і чхати в серветку або руку; прагнути не торкатися очей, носа або рота немитими руками; уникати обіймів і рукостискань; прикривати ніс і рот при чханні або кашлі одноразовою носовою серветкою, яку зразу ж після використання потрібно викинути; необхідне вологе прибирання приміщень не менше двох разів на день.. Хворі діти повинні залишатися вдома, не відвідувати дошкільні установи і школи.

Специфічна профілактика грипу в першу чергу доцільна дітям за клінічними та епідеміологічними показаннями. До хворих груп ризику (клінічні показання), належать діти, що страждають на бронхіальну астму, муковісцидоз, хронічні захворювання органів дихання, селективний дефіцит IgA та інші первинні імунодефіцити, хронічні захворюваннями серця, нирок, цукровий діабет, пацієнти, що отримують імуносупресивну терапію. Епідеміологічними показаннями вважаються проживання дітей в умовах закритих колективів (дитячі будинки, інтернати).

Виділяють декілька типів вакцин проти грипу, які різняться за складом, імуногенністю (здатністю формувати імунну відповідь) та реактогенністю (здатністю викликати побічні реакції), проте найдоцільніша класифікація за поколіннями.

Вакцини першого покоління – це живі та цільновіріонні вакцини, що являють собою суспензії інтактних вірусних часток бажаних штамів і не містять бактеріального ендотоксину. Цей тип вакцин почали розробляти на початку 40-х років ХХ століття. Вони недостатньо очищені, а тому виявляють значну реактогенність і не рекомендуються для застосування у дітей.

Вакцини другого покоління – розщеплені або спліт-вакцини. Після обробки цільновіріонних препапатів органічними розчинниками або детергентами відбувається дезінтеграція фосфоліпідної оболонки вірусу грипу з вивільненням і солюбілізацією поверхневих глікопротеїдів гемаглютинін та нейрамінідазу. Такі розщеплені (спліт) вірусні вакцини містять у собі вірусоспецифічні компоненти вакцинних штамів вірусів грипу, вони очищені від ліпідів. Спліт-вакцини характеризуються значно меншим ризиком побічних реакцій, ніж цільновіріонні. В Україні дозволені до застосування спліт-вакцини ваксигрип і флюарикс.

Вакцини третього покоління – субодиничні вакцини. Особливістю субодиничних вакцин є те, що вони мають у своєму складі тільки поверхневі білки вірусу – найчастіше гемаглютинін, проте саме він є найбільш імуногенним білком вірусу грипу. Субодинична вакцина максимально очищена від білка, а тому має найменшу реактогенність. В Україні зареєстровані субодиничні вакцини інфлувак та гриппол.

Вакцини четвертого покоління – віросомальні, вміщують віросоми високоочищених поверхневих антигенів (гемаглютинін та нейрамінідазу) вірусів грипа А і В. віросоми посилюють дію вірусних антигенів, є ад'ювантами та стабілізаторами антигенів. До віросомальних вакцин належить інфлексал.

Парагрип

Парагрип (paragrip – англ., рaragrippe – франц.) – гостре респіраторне вірусне захворювання, що характеризується помірно вираженою загальною інтоксикацією, ураженням верхніх дихальних шляхів, переважно гортані.

Етіологія

Віруси парагрипу відносяться до групи РНК-вмісних параміксовірусів розмірами 100-300 нм. В даний час відомо 4 типи вірусів парагрипу, виділених від людини. Їм не властива, як вірусам грипу, варіабельність антигенної структури. Віруси нестійкі у зовнішньому середовищі, при кімнатній температурі зберігаються не більше 4 год, а повна їх інактивація відбувається після 30-хвилинного прогрівання при температурі 50 ° С.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 454 | Нарушение авторских прав