 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Клінічні особливості. Інкубаційний період коливається від 4 до 14 днів (частіше 5-7 днів)
Для клінічних проявів аденовірусної інфекції характерним є кон'юнктивіт — запалення слизової оболонки очей, від простої катаральної форми до плівчастої. Може спостерігатись ураження слизової кишечника, що проявляється диспептичним синдромом. Ураження дихальних шляхів супроводжується вираженим ексудативним компонентом: нежить із рясними виділеннями, фарингіт, трахеїт. Водночас спостерігається збільшення різних груп лімфовузлів. У малих дітей збільшуються печінка й селезінка, нерідко виникають бронхіт з обструктивним синдромом і пневмонія. При аденовірусній інфекції інтоксикаційний синдром є вираженим і поступається лише грипу. Крім аденовірусів у генезі гострих пневмоній має значення приєднання вторинної бактеріальної флори, чому сприяє ослаблення імунної системи. Аденовірусна інфекція протікає більш важко і довго у дітей раннього віку з наявністю повторних хвиль захворювання, порівняно частим приєднанням пневмоніїТаким чином, основними клінічними формами аденовірусних захворювань є: - фарінгокон'юнктивальна лихоманка; - ізольований кератокон'юнктивіти; - катаральна форма (з ураженням респіраторного тракту, зокрема, у дітей раннього віку у вигляді стенозувального ларингіту, у старших – трахеобронхіту); - аденовірусна пневмонія; - гастроентерит (аденовірусна діарея, кишкова форма); - гострий неспецифічний мезаденіт. Для будь-якої з клінічних форм аденовірусної інфекції характерна сукупність ураження респіраторного тракту та інших симптомів (кон'юнктивіт, діарея, мезаденіт та ін.) Виняток становить кератокон'юнктивіт, який може протікати ізольовано, без ураження дихальних шляхів. Ускладнення Вони можуть виникнути на будь-якому терміні аденовірусного захворювання і залежать від приєднання бактеріальної флори. Найбільш часто зустрічаються пневмонії, ангіни, рідше – гайморити, фронтити. З приєднанням пневмонії стан хворого погіршується, температура досягає 39-40°С, з'являється задишка, ціаноз, посилюється кашель, інтоксикація. Клінічно і рентгенологічно пневмонія є вогнищевою або зливною. Лихоманка зберігається до 2-3 тиж, а зміни в легенях (клінічні і рентгенологічні) до 30-40 днів від початку хвороби.
Діагностика
Лікування Лікування аденовірусної інфекції здійснюється, як правило, в домашніх умовах. У гарячковому періоді необхідні постільний режим, повноцінне харчування, збагачене вітамінами, додаткове введення рідини. У терапії аденовірусної інфекції широко використовуються препарати інтерферону: лейкоцитарний інтерферон (не пізніше кінця першої доби захворювання) по 5 крапель 5 разів у день в ніс; реаферон або гаммаферон у вигляді інгаляцій по 1 млн ОД; грипферон (рекомбінантний інтерферон альфа-2) у вигляді крапель в ніс по 2-3 краплі 3-4 рази на день протягом перших 3-4 днів. Застосовують також препарати з групи імуномодуляторів: арбідон по 200 мг 4 рази на день протягом 3 днів, дітям його призначають із розрахунку 10 мг / кг на добу. Афлубін (комплексний гомеопатичний препарат з протизапальною та імуно-модулюючим дією): дітям до 1 року – по 1 краплі, від 1 року до 12 років – 6-7 крапель 3 рази на добу, дорослим – по 10-15 крапель 3 рази на добу протягом 7-10 днів. Деринат (краплі в ніс) призначають по 2-3 краплі 4-5 разів на день. ІРС-19 (спрей): по 2-3 вприскування у добу в кожну ніздрю до зникнення симптомів інфекції. Застосовується у дітей з 6-місячного віку і у дорослих. У ніс можна також закладати противірусні мазі: оксолінову, бонафтон, теброфен, флореналь.
Призначається десенсибілізуюча і вітамінотерапія у вікових дозуваннях, а також симптоматичні засоби. Антибіотики показані тільки при наявності ускладнень, хронічних вогнищ інфекції та мікстінфекціі. Профілактика Специфічна профілактика аденовірусної інфекції не розроблена. Неспецифічна профілактика полягає в тому, що хворих потрібно якомога швидше виявити, ізолювати протягом 10 днів і застосувати відповідне лікування. З профілактичною метою застосовується також інтерферон по 2-3 краплі в кожну ніздрю 2-3 рази на день, арбідон по 100 мг 1 раз на добу протягом 5 днів, афлубін по 10-15 крапель 1 раз на день протягом 1-2 тижнів. Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 460 | Нарушение авторских прав |
Інкубаційний період коливається від 4 до 14 днів (частіше 5-7 днів). Аденовірусні захворювання починаються гостро з підвищення температури тіла, симптомів інтоксикації (озноб, головний біль, слабкість, зниження апетиту, м'язові болі та ін.). Але навіть при високій лихоманці загальний стан хворих залишається задовільним і токсикоз організму не досягає того ступеня, яка властива грипу. Лихоманка в типових випадках тривала, триває до 6-14 днів, іноді носить двохвильовий характер. При аденовірусних захворюваннях, що протікають тільки з ураженням верхніх дихальних шляхів, температура зберігається 2-3 дні і нерідко не перевищує субфебрильних цифр.
Як правило, діагноз ставиться на підставі даних, по отриманих при огляді та оцінці епідеміологічної ситуації. Враховується гостро виникаюча лихоманка, характерні катаральні явища, фарінготонзілліт і синдром крупа. Існують і специфічні методи діагностики - виявлення вірусу в крові, але через їх тривалість і трудомісткість вони не мають практичного значення і не використовуються.
При ураженні очей рекомендується вводити 0,5%-ний розчин дезоксирибонуклеази в кон’юнктивальний мішок по 1-2 краплі кожні 2 години, свіжоприготований 0,2%-ний розчин оксалін по 1-2 краплі 3 рази на день або закладати за край століття 0, 25%-ную оксолінову мазь 3 рази на день. Можна закопувати інтерферон по 2 краплі кожні 2-3 ч.