АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Клінічні особливості

у дітей першого року життя виявляються у вигляді гострого бронхіоліту. Інкубаційний період становить 3-6 днів. Спостерігаються значне порушення загального стану, наявні симптоми риніту, назофарингіту, катаральні симптоми. Температура тіла частіше нормальна, іноді субфебрильна, дуже рідко гіпертермія.

Провідним синдромом бронхіоліту є виразна дихальна недостатність: задишка експіраторного характеру, участь в акті дихання допоміжної мускулатури, роздування крил носа, втяжіння межреберних проміжків, ціаноз носогубного трикутника.

Типовими є ознаки порушення бронхіальної прохідності у вигляді розширення передньо-заднього розміру грудної клітки, горизонтального розташування ребер, опущення діафрагми. При перкусії відмічається коробковий перкуторний звук, при аускультації вислуховується жорстке дихання, видох подовжений, вологі малозвучні дрібнопупухірцеві хрипи дифузного характеру, на видосі сухі, свистячі хрипи. Відмічається виражена тахікардія, тони серця послаблені.

На рентгенограмі грудної клітки спостерігається посилення судинного малюнку, підвищення прозорості легень за рахунок обтураційної емфіземи, посилення малюнка бронхів.

У старших дітей захворювання в більшості випадків протікає у вигляді легкого респіраторного захворювання з ознаками слабовиразної інтоксикації. Відзначається помірний головний біль, млявість. Температура тіла зазвичай субфебрильна, іноді досягає 38 ° С. У неускладнених випадках тривалість гарячкового періоду складає 2-7 днів. Катаральні зміни проявляються у вигляді риніту, помірної гіперемії м'якого піднебіння, дужок, рідше – задньої стінки глотки.

Провідним симптомом PC-інфекції є сухий, тривалий, нападоподібний кашель, який може тривати до 3 тижнів. У хворих може бути задишка експіраторного типу, відчуття тяжкості в грудній клітці, ціаноз губ. При аускультації в легенях вислуховуються розсіяні хрипи, жорстке дихання. Захворювання часто (близько 25%) ускладнюється пневмонією. На рентгенограмах при цьому виявляється посилення малюнка з наявністю кільцеподібних утворень або дрібних лінійних тяжів за рахунок ущільнення стінок бронхів і ділянок бронхіолярной емфіземи. Через 7-10 днів вони зникають, повна нормалізація легеневого малюнка відбувається дещо пізніше.

Діагностика

Діагноз встановлюють виходячи з епідеміологічних даних, клінічних проявів хвороби, патологоанатомічних змін,результатів лабораторних досліджень.Лабораторна діагностика включає: 1) виявлення вірусного антигену в патологічному матеріалі методом иммунофлюоресценції;

2) виділення вірусу у культурі клітин та його ідентифікацію в РСК, РИГА,РИД, РН, реакції пригнічення бляшкоутворення, ІФА; 3) виявлення приросту специфічних антитіл в сироватці крові рекон-валесцентів РИГА, РСК.

Для діагностики використовують випущені біологічної промисловістю діагностичні набори.

При гістологічному дослідженні респіраторних шляхів виділяють гігантські синцитіальні клітини в бронхіолах, дегенерацію і некроз епітеліальних клітин бронхіол і легеневої тканини, явища клітинної інфільтрації.

Лікування

Діти з гострим бронхіолітом потребують госпіталізації. Дієта повноцінна, відповідно до віку дитини. Лікування передбачає покращення прохідності верхніх дихальних шляхів шляхом санації електровідсмоктувачем та проведення постурального та вібраційного дренажу.

За показами проводиться оксигенотерапія зволоженим киснем (40%), кожні 2 години, або 2-3 рази на добу, залежно від стану дитини, а надалі – інгаляційно (натрія бікарбонат, ацетилцистеїн, натрію хлорид).

Введення рідини з метою нормалізації кислотно-лужного стану крові, боротьба з інтоксикацією, шляхом застосування колоїдних та кристалоїдних розчинів у об'ємі невідчутних фізіологічних втрат (30 мл/кг/добу повільно).

Глюкокортикоїди (преднізолон, гідрокортизон) використовуються у вікових терапевтичних дозах ситуативно коротким курсом при виразній дихальній недостатності та з метою досягнення протизапального ефекту.

Муколітичні та відхаркувальні препарати синтетичного та рослинного походження призначають ентерально (проспан, ацетилцистеїн, бромгексин, лазолван, натрія, гербіон та ін).

Антибактеріальні препарати у вигляді цефалоспоринів (цефазолін, цефтріаксон) або напівсинтетичні пеніциліни (амоксицилін, аугментин, амоксиклав тощо) використовують у вікових терапевтичних дозах. Противірусні препарати на початку захворювання (арбідол, інтерферони, рибавирін) мають обмежене застосування.

Кардіотонічні препарати (строфантин, корглікон) доцільно призначати при наявності виразної тахікардії.

На етапі реконвалесценції застосовуються фізіотерапевтичні процедури: мікрохвильова терапія, різноманітні варіанти електрофорезу, УВЧ- терапія.

Профілактика

Створення вакцин проти РСВІ має довгу і повчальну історію. Більш ніж за 30 років були отримані інактивовані, живі атенуйовані субодиничні вакцини. Проте всі вони виявилися неефективними. Більш того, після застосування інактивованої вакцини природне зараження РСВ приводило до більш важкого перебігу захворювання. Проте, зусилля зі створення нових вакцин протиРСВІ не слабшають, і є надія, що ефективна вакцина буде розроблена.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 437 | Нарушение авторских прав