АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Сучаснi уявлення про iнтегративну дiяльнiсть мозку

Iнтегративна дiяльнiсть ЦНС зводиться до пiдпорядкування i об'єднання всiх функцiональних елементiв органiзму в цiлiсну систему, яка володiє певною спрямованiстю дiяльностi.

У здiйсненнi iнтегративної функцiї приймають участь рiзнi рiвнi ЦНС.

Перший рiвень iнтеграцiї здiйснюється внаслiдок взаємодiї ЗПСП i ГПСП, якi генеруються при активацiї синаптичних входiв нейрона. У тому випадку, коли збуджуючi й гальмiвнi входи активуються одночасно, виникає сумацiя синаптичних потенцiалiв протилежної полярностi й мембранний потенцiал може віддалятись від того КРД, при якому в клітинах низькопорогової зони виникає ПД. Конвергенцiя збуджую- чих i гальмiвних входiв на мембранi нейрона визначає частоту iмпульсiв, що генерується i виступає в якостi унiверсального фактора iнтегративної дiяльностi нервової клiтини.

Другий рiвень iнтеграцiї полягає в координацiйнiй дiяльностi нейронiв елементарних нервових сiток i залежить вiд специфiки морфологiчних вiдносин у ЦНС. Маються на увазi розглянутi дивергенцiя, конвергенцiя, принцип загального кiнцевого шляху та принцип зворотного зв'язку.

Складнiсть завдань, що виконуються нервовою системою, призводить до високої спецiалiзацiї нейрон- них об'єднань – нервових центрiв (третiй рiвень), дiяльнiсть яких пов'язана зі здiйсненням рiзних функцiй. Функцiонування ЦНС у цiлому здiйснюється завдяки дiяльностi значної кiлькостi таких центрiв, що об'єднуються за допомогою синаптичних контактiв i вiдрiзняються складнiстю внутрiшнiх i зовнiшнiх зв'язкiв.

Нейрогуморальна регуляцiя функцiй забезпечує адаптацiйнi реакцiї вiд субклiтинних до поведiнкових. Можна видiлити два види механiзмiв, якi закладено в її основi: жорсткi (фiксованi) i гнучкi (нефiксованi) (Бєхтєрєва Н.П.).

В основi роботи жорстких механiзмiв регуляцiї лежать генетичнi програми, що зафiксованi в процесi еволюцiї i здiйснюють регуляцiю досягнення постiйно присутньої мети. Наприклад, регуляцiя функцiонування дихального цен- тру; чередування вдиху й видиху обумовлюється генотипiчними механiзмами; фенотипiчно ж можуть змiнюватись тривалiсть кожної фази й амплiтуда цих процесiв у залежностi вiд потреби органiзму.

Гнучкi механiзми забезпечують виконання органiзмом сьогочасних завдань завдяки органiзацiї певної функцiональної системи й тут же припиняють функцiонування. Здiйснюються вони термiново створюваними нейрон- ними ансамблями. При цьому головним принципом об'єднання нейронiв є домiнанта, яка забезпечує синхронiзацiю роботи нервових утворень, котрi входять до ансамблiв.

Програма нейрогуморальної регуляцiї функцiй реалiзується здiйсненням еферентних впливiв на виконавчi органи, робота яких забезпечує адекватнi змiни параметрiв, що регулюються. Видiляють три види таких впливiв: пусковi – викликають, або прикорочують дiяльнiсть структури, яку регулюють; адаптацiйнi – впливають на величину реакцiї i спiввiдношення окремих її компонентiв; вплив готовностi

– формує стан готовностi до вiдповiдей на пусковi й адаптацiйнi впливи.

Рiзнi нервовi центри характеризуються певними функціями й топографiєю свого розмiщення в ЦНС i будуть розглянутi нами в наступних розділах.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 456 | Нарушение авторских прав