АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ФІЗІОЛОГІЯ ОРГАНІВ ТРАвЛЕННЯ

Практичне заняття № 6

Науково-методичне обґрунтування теми: Організм людини у процесі життєдіяльності витрачає різні речови­ни та значну кількість енергії. На покриття цих витрат із довкілля по­винні надходити речовини, що відновлюють структурні та енергетичні потреби організму. Цими поживними речовинами є білки, вуглеводи, жири, мінеральні речовини, вітаміни.

Повноцінна їжа сучасної людини є джерелом відновлення необхідних елементів, що входять у склад її організму. Деякі елементи містяться в організмі людини тільки у незначній кількості, інші – у більшій кількості: м'язи, кістки, кров, лімфа та інші тканини містять багато оксигену, карбону, гідрогену й нітрогену.

Вода, мінеральні речовини, деякі органічні речовини можуть всмок­туватися в кров у незмінному вигляді. Разом з тим організм людини не може безпосередньо засвоювати білки, вуглеводи, жири та інші речови­ни без попередньої їхньої обробки. Цю найважливішу функцію в організмі здійснює травна система.

Травлення – це складний біохімічний процес, в якому беруть участь різноманітні травні ферменти, завдяки яким гідролізуються полімерні нерозчинні продукти на розчинні, що легко всмоктуються в кров і лімфу та засвоюються організмом.

Основними поживними речовинами, які надходять з їжею, є білки, які виконують в організмі, головним чином, пластичну (будівельну) фун­кцію, вуглеводи і жири є переважно енергетичними речовинами. Велику роль відіграють вітаміни, органічні кислоти, мінеральні речовини, без яких неможливе засвоєння речовин в організмі.

Система травлення – це сукупність виконавчих органів, які беруть участь у процесах травлення, та апарату регуляції їх функцій, що забезпечують кінцевий результат.

Розрізняють такі відділи травного тракту: порожнина рота, стравохід, шлунок, дванадцятипала кишка та підшлункова залоза й печінка, що виділяють до неї свої секрети, а також тонка й товста кишки. Усі відділи відокремлені сфінктерами. Істотне значення має травлення в кожному попередньому відділі. Що забезпечує послідовність процесів. У середньому їжа (хімус) перебуває в ротовій порожнині 12-29 сек., у стравоході – 10 сек., у шлунку – 1-3 год., у тонкій кишці – 7-8 год., у товстій – 25-30 год.

Для визначення секреторної, моторної та всмоктувальної функцій травлення в різних відділах травного каналу в експерименті використовують гострі й хронічні досліди.

Встановлено, що в ротовій порожнині під дією ферментів слини розщеплюються вуглеводи. У дітей слиновиділення посилюється з 4–6 місяців.

У шлунку дорослої людини під дією ферментів шлункового соку розщеплюються, в основному, білки. У новонароджених ферменти шлункового соку розщеплюють лише білки молока у зв’язку з низькою кислотністю. В них також активний фермент ліпаза, який діє лише на емульсовані жири (жири молока).

Синтез соляної кислоти розвивається від 2,5 до 4 років. Проте, у дітей шкільного віку (від 7 до 12 років) відносно низький вміст соляної кислоти (63 одиниць) у шлунковому сокові призводить до зниження його бактерицидних властивостей, що пояснює схильність дітей до шлунково-кишкових захворювань.

У 12-палій кишці під дією ферментів підшлункового та кишкового соків розщеплюються білки, жири та вуглеводи.

Всмоктування поживних речовин у дітей грудного віку відбувається в шлунку та кишечнику, які мають густу сітку кровоносних судини. Проте, після 10 років всмоктування поживних речовин відбувається у кишечнику.

Навчальна мета: трактувати поняття системи травлення й механізми регуляції її фізіологічних функцій (секреторної, моторної, всмоктувальної); знати роль соляної кислоти та інших ферментів у перетравленні поживних речовин; особливості перетравлення їжі в окремих відділах травної системи; вікові особливості травлення; роботи висновки про роль смакової сенсорної системи у визначенні придатності їжі до вживання.

Обладнання та матеріали: таблиці, муляжі,схеми.

Організація змісту навчального матеріалу подана у схемах, таблицях, рисунках.

▲ Описати подану схему:

- …… – найбільша слинна залоза, яка знаходиться трохи …… від вушної залози. Вивідна протока відкривається у ……, а на внут­рішній поверхні щік, проти другого вер­хнього великого кутнього зуба;

- …... –, розміщена у підщелепній ямці, вивідна протока її відкривається на дні рота під пере­дньою частиною язика;

- …… – найменша за­лоза, лежить під ……, має кілька вивідних проток, найбільша з них відкривається в ……. ра­зом з протокою підщелепної залози.

Слина, що виділяється слинни­ми залозами, – прозора рідина, в ній міститься 98-99% ……, решта – …… (солі калію, кальцію тощо) і …… (ферменти – птіалін, мальтаза, білкові речовини – муцин, лізоцим) речовини. Фермент птіалін розщеплює складні …….. до мальтози; мальтоза розщеплює …….. до глюкози. По­вного ферментативного розщеплення складних …… у ротовій по­рожнині не відбувається через короткий час перебування в ній харчової грудки. Білок слини муцин робить слину клейкою, завдяки чому їжа легше проковтується. Білкова речовина – лізоцим має бактерицидну дію (знезаражує мікроорганізми і швидко загоює пошкоджену слизову оболонку). Слина має …… реакцію (рН = 7,4-8,0). Висока …… слини сприяє нейтралізації кислот, що утворюються в процесі бродіння …….

У дітей слинні залози сформовані вже в ……, але вид­ілення слини у перші місяці життя ……, вже з 4-6-місячного віку слиновиділення у дітей …….

У дітей 11-12 років виділяється під час їжі за добу …… мл слини. У проміжки між прийманням їжі – 400-600 мл, ця величина відносно стала в однієї й тієї самої дитини і неоднакова у різних дітей.

▲ Продовжити думку: