АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Суть і фактори важкості праці

Прочитайте:
  1. VI. Проведення перевірок стану умов і безпеки праці та профілактичної роботи
  2. VII. Внесення страховими (головними страховими) експертами з охорони праці подань роботодавцям про усунення порушень законодавства про охорону праці
  3. Біоритміка в організації праці.
  4. Взаємозв'язок інтенсивності і важкості праці
  5. Взаємозв’язок інтенсивності і важкості праці
  6. Відповідальність посадових осіб і працівників
  7. Відчуття і сприймання в процесі праці
  8. Вкажіть фактори, що спричиняють хворобу Рейно
  9. Генетика мультифакториальных заболеваний. Особенности расчета генетического риска.
  10. Генетичні фактори сприяють розвитку панкреатичної патології (у тому числі ХП) навіть при незначній дії інших патогенних агентів і в більш ранньому віці.

Фізіологічне обгрунтована оцінка важкості різних видів праці та відповідна їх класифікація мають важливе значення, зокрема:

• для оптимізації трудових навантажень і нормування праці різ­них категорій працівників;

• оптимізації умов праці;

• організації оплати праці та об'єктивного встановлення пільг і компенсацій;

• регламентації режимів праці і відпочинку;

• скорочення і ліквідації важкої ручної праці.

Відомо, що роботи відрізняються величиною і структурою на­вантажень, умовами виробничого середовища, що викликає певне трудове напруження організму працівника та функціональні зру­шення, тобто відповідну фізіологічну вартість роботи.

Відмінності в напруженні певних фізіологічних систем зумовлені різними факторами та їх комбінаціями. Фактори важкості праці такі:

— особливості трудового процесу;

— умови виробничого середовища.

Фактори трудового процесу визначають навантаження на м'язо­ву і нервову системи; співвідношення між динамічними і статични­ми навантаженнями; ритм і темп; кількість інформації, що надхо­дить та перероблюється; монотонність; робочу позу; змінність робо­ти тощо.

Фактори умов праці формують певну сукупність санітарно-гігіє­нічних, психологічних та естетичних елементів виробничого середо­вища, які діють на працівника під час роботи. Основні з них такі:

· метеорологічні умови (температура, вологість, рух повітря);

· стан повітряного середовища (наявність пилу, загазованість);

· шум і вібрація;

· освітлення;

· випромінювання;

· контакт з отруйними речовинами;

· небезпека травматизму.

В кожному конкретному випадку домінуючим може бути той чи ший фактор при різних поєднаннях інших факторів. Виходячи з цього, розрізняють важкі, напружені, шкідливі, непривабливі, небезпечні, гарячі роботи. Важкими вважаються роботи, які пов'язані з великими наван­таженнями на м'язову систему і вимагають значних енергетичних затрат.

Роботи, які вимагають інтенсивного нервового напруження для переробки інформації, належать до напружених.

Шкідливими вважаються роботи, які виконуються в контакті з токсичними, іонізуючими, інфекційними агентами і негативно впли­вають на організм людини.

Небезпечні роботи виконуються в умовах потенційної загрози

І здоров'ю або життю працівника. Непривабливі роботи викликають негативні емоції у людини че­рез простоту виконуваних операцій, низьку соціальну престижність, відсутність можливості для творчого зростання. Гарячі роботи виконуються в приміщеннях, де висока темпера­тура повітря.

Таке розмежування робіт є досить умовним, оскільки в реально­му виробничому процесі на працівника одночасно діє багато різних факторів.

Крім того, ця класифікація, відображаючи характер впливу на людину тих чи інших агентів виробничого середовища, не дає кіль­кісних оцінок такого впливу.

Певним винятком є фізичні роботи, оцінка важкості яких базува­лася на затратах людиною енергії та обсягах виконаної механічної роботи. Однак, як показали подальші дослідження, між величиною енергетичних затрат і ступенем важкості праці немає безпосеред­нього прямого зв'язку. Практика свідчить, що роботи, які вимагають невеликих затрат енергії (наприклад, на конвеєрах), легшими не стали, а стомленість працівників навіть зросла. Вказана методика не враховує затрат нервово-психічної енергії, які відіграють вирішальну роль у все більшій кількості видів праці. Недоліком цієї методики є також і те, що вона не враховує факторів умов праці, вплив яких на деяких роботах може бути вирішальним. Так, робота текстильниць за затратами енергії не належить до важких. Однак велике нервове напруження, пов'язане з виконанням коротких швидких рухів, не­сприятливий вплив шуму і мікроклімату роблять їх роботу відносно важкою. Мають місце випадки, коли аналогічні за трудовими наван­таженнями роботи виконуються в різних санітарно-гігієнічних умо­вах, що зумовлює відмінності в функціональному напруженні пра­цівників. Неприйнятним є енергетичний підхід до оцінки важкості розумової і нервово-напруженої праці, втомлива дія яких на людину є більш значною, ніж фізичної праці.

Оцінка впливу факторів умов праці на організм людини здійсню­валася аналітичним методом, тобто визначався вплив кожного фак­тора окремо. Однак практикою доведено, що сукупний вплив де­кількох факторів на організм людини є більш сильним, ніж сума ізольованої дії кожного з них.

У конкретних умовах важкість праці зумовлюється сукупністю різних факторів. В той же час однакові за важкістю зрушення в ор­ганізмі можуть бути викликані різними факторами. В одному ви­падку це можуть бути особливо несприятливі умови праці, в друго­му — надмірне фізичне навантаження, в третьому — високий темп роботи, в четвертому — нервово-емоційне напруження і т.п.

Отже, завдання полягає в тому, щоб знайти такі критерії важкості праці, які дозволяли б будь-яку роботу віднести до того чи іншого класу. Основою для реалізації цього підходу є реакція організму на дію факторів трудового процесу і умов праці, яка виражається в зрушеннях фізіологічних функцій під час роботи і змінах в стані здоров'я працівника. У зв'язкуз цим розрізняють два біологічних критерії:

• безпосередні реакції організму в процесі роботи — виробнича втома;

• віддалені реакції на роботу (її наслідки), які можуть виражати­ся в покращанні або погіршенні здоров'я, розвитку професій­них захворювань, передчасному старінні, втраті працездатності.

Згідно із сучасними науковими дослідженнями, важкість пра­ціце ступінь сукупного впливу всіх факторів трудового проце­су та умов праці на працездатність і здоров'я людини, її жит­тєдіяльність і відтворення робочої сили.

Важкість праці виражається функціональним напруженням організму, яке виникає під впливом м 'язового і нервово-емоційного навантаження, а також зовнішніх виробничих умов. В такому розумінні поняття «важкість праці» можна застосовувати як до фі­зичних, так і розумових та нервово-напружених робіт.


Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 516 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)