АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Психіка людини та її функції в процесі праці

Прочитайте:
  1. IV. Основні завдання та функції служби страхових експертів
  2. VI. Проведення перевірок стану умов і безпеки праці та профілактичної роботи
  3. VII. Внесення страховими (головними страховими) експертами з охорони праці подань роботодавцям про усунення порушень законодавства про охорону праці
  4. А. Забезпечення пози людини
  5. А. Посилення катаболічних процесів
  6. Анатомічна будова та функції базальних гангліїв.
  7. Анатомічна будова та функції лімбічної системи.
  8. Анатомічна будова та функції проміжного мозку.
  9. Аптека, її структура та функції
  10. Біоелектричні явища як основа нервових процесів

 

Праця як доцільна свідома діяльність людини, крім зовнішньої (фізичної), включає і внутрішню (психічну) активність.

Психіка є властивістю, функцією мозку і являє собою відо­браження в ньому реальної дійсності. Однак психіка — не дзер­кальне відображення, а активний багатоактний процес, в ході якого зовнішні впливи трансформуються відповідно до внутрішніх особ­ливостей сприймаючої людини. Змістом психіки є образи реальних предметів, явищ, подій, детерміновані індивідуальним досвідом, ін­тересами, почуттями і світоглядом людини. На основі і за допомо­гою цих образів здійснюється управління поведінкою і діяльністю людини.

Отже, психіка є суб'єктивним відображенням об’єктивного сві­ту. Активність психіки виявляється в умотивованості процесів ві­дображення, тобто в пошуку найкращих рішень, оцінці варіантів можливої поведінки, а також у досягненні результатів пізнання, які стають дедалі адекватнішими відображуваному світові.

Розвиток психіки людини підпорядкований законам суспільно-історичного розвитку, а можливості відображення дійсності значно розширились завдяки мові. За допомогою мови відбувається пере­дача і засвоєння суспільного досвіду, знань, стає можливим абст­рактне мислення і передбачення наслідків, які можуть виникнути в тій чи іншій ситуації.

Наявність психіки дозволяє розробляти послідовну програму дій і здійснювати операції спочатку у внутрішньому плані, а тільки по­тім діяти, тобто образ випереджає результат, подає його у вигляді моделі дійсності.

Отже, особливістю психічного відображення є його випереджу­вальний характер.

Психіка як відображення дійсності в мозку людини характеризу­ється різними рівнями. Вищий рівень психіки, властивий людині, утворює свідомість. Свідомістьце вища, інтегруюча форма психіки, результат суспільно-історичних умов формування лю­дини у трудовій діяльності, при постійному спілкуванні з інши­ми людьми.

Основними характеристиками свідомості є:

• сукупність знань про навколишній світ, якими людина оволо­діває завдяки пізнавальним процесам;

• самосвідомість, тобто усвідомлення, самопізнання, самооцінка людиною себе і своїх вчинків, дій;

• забезпечення цілеспрямованої діяльності на основі формуван­ня мети, виходячи з мотивів, потреб, прийняття вольових рі­шень, внесення необхідних корективів у виконання дій;

• почуття та емоційні оцінки, які відображають ставлення люди­ни до навколишнього світу, інших людей тощо;

• мова.

Свідомість змінюється не лише в історичному плані, айв онтоге­нетичному, тобто впродовж життя людини процес відображення світу не залишається незмінним.

Змінюється цей процес і в гностичному плані, що виявляється у відмінностях відображення на різних етапах акту пізнання, при пе­реході від незнання до знання, від неповних до глибоких знань, від чуттєвого пізнання до логічного.

Особливості розвитку свідомості людини такі:

• єдність історичного, онтогенетичного та гностичного у відо­браженні навколишнього світу;

• активність, цілеспрямованість і творче перетворення дій­сності;

• усвідомлене відображення об'єктивного світу на основі уза­гальненого досвіду пізнання дійсності людством;

• відображення світу у формі пізнання його суттєвих зв'язків і відношень;

• прогнозуючий характер.

Психіка людини розглядається як прояв і форма існування внут­рішнього світу цілісної особистості, яка розвивається історично і формується у процесі соціального розвитку, у спілкуванні, в різно­манітних мокрота мікросоціальних відносинах і взаємодіях. Вона виявляється в єдності пізнавальних, емоційних, регулятивно-вольо­вих і комунікативних аспектів.

В трудовій діяльності психіка виконує когнітивну (пізнавальну), регулятивну, мотиваційну та комунікативну функції.

Когнітивна функція виявляється в активізації всіх пізнавальних процесів при виконанні виробничого завдання. У процесі праці лю­дина сприймає і переробляє інформацію, приймає і реалізує рішен­ня, осмислює різні варіанти дій, використовує засвоєні знання, на­вички і вміння, прогнозує можливі ситуації, вдосконалює способи діяльності.

Регулятивна функція психіки в процесі праці реалізується в станах оптимальної мобілізації резервних можливостей працівни­ка, необхідному рівні його активності, концентрації і спрямуванні пізнавальних процесів та вольових зусиль на досягнення постав­леної мети.

Мотиваційна функція психіки пов'язана з спонуканням праців­ника до активності та підтримання останньої на певному рівні.

Комунікативна функція психіки в процесі праці реалізується у спілкуванні працівників, яке є основою міжособистісних відносин, способом організації спільної діяльності та методом пізнання люди­ни людиною.

У трудовій діяльності психологічними факторами виступають:

• пізнавальні процеси, які активізуються у відповідь на подраз­ники, що діють зараз або мали місце в минулому досвіді, уза­гальнюють ці впливи і забезпечують передбачення результатів та способи їх досягнення;

• емоційно-вольові стани, які посилюють або послаблюють ак­тивність працівника;

• властивості особистості, які проявляються у відмінностях по­ведінки людей та результатах їхньої праці.

Врахування психологічних факторів трудової діяльності необ­хідне ось для чого:

• для обгрунтування психічних навантажень на працівника в зв'язку з ускладненням виробництва і збільшенням інформа­ційних потоків, підвищенням відповідальності, ускладненням міжособистісних відносин;

• управління трудовими концепціями працівників на основі по­внішого врахування їхніх потреб, інтересів і мотивів діяль­ності;

• підвищення соціальної активності в умовах переходу до рин­кових відносин і демократизації управління;

• створення умов для реалізації творчого потенціалу праців­ників.

Психічна діяльність людини в процесі праці виявляється у трьох основних формах:

• психічних процесах;

• психічних станах;

• психічних властивостях особистості.

Психічні процеси — різні форми динамічного, цілісного відо­браження об'єктивної дійсності. Розрізняють такі основні психічні процеси: відчуття, сприймання, уявлення, пам'ять, мислення, уява, увага, воля. Психічні стани — цілісна характеристика особистості, що відображує її порівняно тривалі душевні переживання і виявляє­ться в підвищеному або зниженому рівні психічної діяльності. Пси­хічні властивості — сталі якості людини, які обумовлюють її пове­дінку і результативність діяльності. Це темперамент, характер, здібності, світогляд, знання, переконання тощо. Психічні процеси, емоційно-вольова сфера, властивості особистості формують психо­логічний потенціал працівника.


Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 587 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.007 сек.)