 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
ТВЕРДІ ЛІКАРСЬКІ ФОРМИПлан 1. Визначення фармакології, її зв'язок з іншими медичними та біологічними науками. 2. Шляхи пошуку нових лікарських засобів, клінічне випробування нових ліків. 3. Поняття про лікарську сировину, речовину, лікарський засіб та лікарську форму. 4. Рецепт, структура рецепта. 5. Форми рецептурних бланків, правила оформлення рецептів відповідно із сучасними наказами та документами, які регламентують правила виписування рецептів. 6. Тверді лікарські форми: порошки, капсули, таблетки, драже, збори. Правила випису- вання рецептів на них. 7. М’які лікарські форми: мазі, пасти, лініменти, супозиторії. Правила виписування рецептів на них. 8. Рідкі лікарські форми: розчини, настої та відвари, настойки та екстракти, новогаленові Препарати, мікстури. Правила виписування рецептів на них. 9. Лікарські форми для ін′єкцій. Вимоги, що ставляться до них. Методи стерилізації. Правила виписування рецептів на лікарські форми для ін′єкцій.
.
Література: 1) Западнюк В.Г., Гарбарець М.О. Фармакологія з рецептурою. – К.: Вища шк., 1989. 2) Полив′яна У.В. основи лікарської рецептури.-Чортків, 2002. 3) Скакун М.П., Посохова К.А. Основи фармакології з рецептурою. –Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. 4) Майський В.В., Муратова В.К. Фармакология с рецептурой. – М.: Медицина, 1986.
Фармакологія (грец. pharmacon – лікарський засіб або отрута і logos – наука, вчення) – наука, що вивчає дію лікарських та інших біологічно активних речовин на організм людини та тварин. Фармакологія вивчає такі головні питання: 1. Зміни, які відбуваються в організмі під впливом лікарських засобів. 2. Перетворення лікарських речовин в організмі. 3. Залежність між хімічною будовою, фізико-хімічними властивостями і фармакологічною дією лікарських речовин. 4. Використання лікарських засобів для лікування хворих та з профілактичною метою. Одним з важливих завдань фармакології є створення нових високоефективних лікарських засобів на основі продуктів хімічного та напівхімічного синтезу, сировини природного походження (рослини, тканини, органи тварин, мінерали, продукти життєдіяльності мікроорганізмів і грибів), на основі генно-інженерних технологій, а також вивчення механізмів їхньої дії з наступним впровадженням у медичну практику. Природничо-наукова основа фармакології – це насамперед фізіологія, а також деякі хімічні, медичні та загальнобіологічні науки: патологічна фізіологія, мікробіологія, фізична хімія, біофізика, біохімія та ін. Без засвоєння цих дисциплін неможливо правильно орієнтуватись в складних процесах, які відбуваються в організмі людини, а, отже, призначати ті чи інші лікарські засоби з лікувальною чи профілактичною метою. З іншого боку, фармакологія є основою сучасної терапії, зокрема фармакотерапії. Останнім часом розроблено велику кількість методик пошуку та створення лікарських засобів, серед яких найпродуктивнішими слід вважати скринінг (від англ. screen – просіювати) та моделювання молекул фармакологічно активних сполук. Принцип моделювання сполук з різною спрямованістю фармакологічної дії став значним кроком вперед, порівняно з емпіричним (від грец. empeiria - дослід) шляхом пошуку лікарських засобів. Клінічне вивчення нового препарату проводиться звичайно у великих клініках, на великій кількості хворих, із застосуванням об′ективних методів реєстрації фармакологічних ефектів. Під час клінічного дослідження нової лікарської речовини для визначення її фармакотерапевтичної дії (вилучення психогенного чинника) використовують плацебо (пустишку), тобто фармакологічно індиферентну речовину, яка за зовнішнім виглядом та смаком імітує досліджувану. При цьому хворого не слід інформувати про властивості речовини, яку він приймає. Такий метод дослідження називають сліпим. Лікувальну дію досліджуваної речовини вважають доведеною, якщо вона істотно переважає ефект плацебо, який може бути у 25 – 30 % випадків. Сьогодні більш адекватним вважають подвійний сліпий метод, коли в невідомій для хворого і лікаря послідовності почергово застосовують лікарську речовину та плацебо. Про застосування такого методу повідомляють третю особу (наприклад, керівника дослідження). Такий підхід дає змогу усунути суб′єктивність як з боку хворого, так і з боку лікаря під час клінічних випробувань.
Лікарська сировина – це матеріал бактеріального, рослинного, мінерального, тваринного чи синтетичного походження, з якого виготовляють лікарські препарати. Лікарська сировина має бути дозволена до використання Державним фармакологічним центром МОЗ України. Лікарська речовина – це окрема хімічна сполука або біологічно активна речовина для використання з лікувальною, профілактичною чи діагностичною метою. Лікарський засіб – це фармакологічний засіб, дозволений для застосування уповноваженим на це Державним фармакологічним центром МОЗ України. Оостаточне рішення про впровадження фармакологічного засобу до медичної практики приймає міністр охорони здоров’я України відповідним указом. Лікарський препарат - це лікарський засіб у вигляді певної лікарської форми (таблетки, драже, мазь та ін.) Лікарська форма - це наданий лікарському засобу чи лікарській рослинній сировині зручний до застосування стан, при якому досягається потрібний лікувальний ефект. Всі лікарські препарати поділяють на 3 групи: 1. Отруйні (Venena), список А – лікарські засоби, що входять до списку А, встановленого Державною фармакопеєю та зберігаються в аптеці в шафі А і є високо токсичними. За їх витратою ведеться суворий облік, після закінчення роботи шафа, де зберігаються ці лікарські засоби, опечатується. 2. Сильнодіючі (Heroica), список В – лікарські засоби, що входять до списку В встановленого Державною фармакопеєю, в меншій мірі токсичні, ніж отрути. Зберігаютьсяв шафі з надписом «Heroica» і після закінчення роботи цю шафу закривають ключем. 3. Інші лікарські засоби. Varia/
РЕЦЕПТ – це письмове (за встановленою формою) звернення лікаря, фельдшера чи акушерки в аптеку про виготовлення та відпуск лікарського засобу певній особі із детальним зазначенням способу застосування. Він є важливим медичним та юридичним документом, на підставі якого відпускається з аптеки та застосовується хворим більшість лікарських засобів. У випадках відпуску лікарських засобів безкоштовно або з частковою оплатою рецепт є фінансовим документом і становить основу для розрахунків між аптекою і медичною установою. Рецепти, відповідно до наказу МОЗ України №117 від 30.06.94 р. «Про порядок виписування рецептів та відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек», виписують на стандартних бланках. Існує 3 форми рецептурних бланків: - форма № 1 – призначена для відпуску ліків з аптеки за повну вартість дорослим та дітям; - форма № 2 – для виписування рецептів на ліки, які відпускаються безкоштовно, на пільгових умовах, і мають одурманюючу дію, анаболічну активність, а також на засоби, поставлені на предметно-кількісний облік; - форма № 3 – для виписування рецептів на наркотичні лікарські засоби. На рецептурному бланку № 1 дозволяється виписувати не більше 2 лікарських засобів. На рецептурних бланках форми № 2, 3 виписують лише 1 лікарський препарат.
Рецепт складається з таких частин: 1. INSCRIPCIO (надпис) – включає штамп медичного закладу, слова «дитячи» або «дорослий», дату виписування рецепта, прізвище та ініціали хворого та його вік, прізвище та ініціали лікаря, вказується посада і звання особи, яка видала рецепт, якщо вона не лікар, а фельдшер чи акушерка. 2. INVOCATIO -звернення лікаря до фармацевта, виражене словом RECIPE (Rp.:) – візьми. Зі слова RECIPE починається латинська частина рецепта. Латинською мовою пишуться назви лікарських речовин, з яких складаються ліки, фармацевтичні дії, які потрібно провести, щоб виготовити ліки, а також назви лікарських форм. 3. DESIGNATIO MATERIARUM (визначеня речовин) – перелік лікарських речовин, які входять до складу лікувального препарату, їх доза. Назва кожної лікарської речовини пишеться з нового рядка, з великої літери, одна під одною, в родовому відмінку. Посередині рядка пишуться з великої літери пишуться назви лікарських речовин і рослин. Вказується доза лікарської речовини: для рідких речовин – в мілілітрах, краплях або грамах, наприклад 0,1 ml, 1 ml, 10 ml, gtts X і т.ін., а для твердих і в’язких рідин (лініментів, суспензій) – в грамах або долях грама, при цьому позначка грама не пишеться: 10,0; 0,1; 0,01; 0,001. Лікарська речовина може дозуватись в одиницях дії (ОД), наприклад, 500 000 ОД. починається перелік лікарських речовин в рецепті з отруйних та наркотичних, після чого вказується решта. Останніми пишуться індиферентні у фармакологічному відношенні речовини, за допомогою яких надається та чи ін. лікарська форма. 4. SUBSCRIPTIO - вказівка, яку саме форму з перелічених речовин та в якій кількості аптека повинна виготовити. 5. SIGNATURA – позначення. Починається із слова SIGNA, після чого на рідній мові, без скорочень для пацієнта детально описується спосіб прийому лікарського засобу. Наприклад: «По 1 столовій ложці 3 рази на день після їди», «По 1 таблетці за пів години до сну» та ін. Забороняється обмежуватись загальними вказівками: «внутрішнє», «зовнішнє» та ін.. 6. Закінчується рецепт підписом лікаря та його особистою печаткою.
Лікарські засоби, виготовлені за рецептами, складеними самим лікарем, називають магістральними. У таких рецептах завжди належить докладно вказувати склад лікарського засобу. Лікарські засоби певного складу і способу виготовлння, зазначені у Державній фармакопеї, називають офіцинальними. При виписуванні офіцинального лікарського засобу вказують його назву, встановлену Фармакопеєю, і потрібну кількість. Лікарські засоби для хворих, що перебувають у лікувальних установах, виписують з аптек за рецептами або вимогами. Державна фармакопея України – правовий акт, який містить загальні вимоги до лікарських засобів, фармакопейні статті, а також методики контролю якості лікарських засобів, довідкові таблиці, таблиці вищих разових та добових доз отруйних та сильнодіючих лікарських засобів для дорослих та дітей.
ТВЕРДІ ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ Порошок (Pulvis,Pulveris) – тверда лікарська форма для внутрішнього та зовнішнього застосування, що складається з однієї або кількох подрібнених речовин та має властивості сипучості. Стерильний порошок застосовують також для парентерального введення після попереднього розчинення у певному стерильному розчиннику. Порошок має деякі переваги порівняно з іншими лікарськими формами: його легко транспортувати, досить легко виготовляти і точно дозувати; порошок відносно дешевий, здебільшого може зберігітисьдосить тривалий час. У вигляді порошоку не слід виписувати гігроскопічні речовини, які швидко руйнуються під впливом світла, легко розкладаються або утворюють вибухові суміші. Розрізняють порошки прості (pulveres simplices)- які складаються з однієї речовини, та складні (pulveres compositi) – з двох речовин та більше. За способом використання розрізняють: - порошоки для внутрішнього використання (pulveres ad usum internum) - порошки для зовнішнього використання (pulveres ad usum externum) За ступенем подрібнення: - найдрібніші порошки (pulveres subtilissimi) - дрібні порошки (pulveres subtiles) - крупні порошки (pulveres grossi) Порошки виписують та видають або неподіленими, тобто недозованими (pulveres indivisi), або поділеними для окремих приймань, тобто дозованими (pulveres divisi). Недозовані порошки виписують в кількості від 5,0 до 100,0 і більше. Не дозовані порошки часто використовують як присипку (Aspersio), тобто для присипання слизових оболонок, шкіри, раневої поверхні. Такі порошки повинні бути найдрібнішими. Дозовані порошки виписують в кількочті 0,1 – 1,0 г, а для рослинних порошків – 0,05 – 1,0 г. Якщо масса лікарської речовини менше 0,1 г (а для рослинних порошків менше 0,05 г), необхідно додати індиферентну речовину (глюкозу, цукор, крохмаль) в кількості 0,3 – 0,5 г. Поділені порошки упаковують і видають з апетки у звичайному папері. Якщо порошки містять леткі, пахучі чи гігроскопічні речовини, їх видають у воскованому (in charta cerata) чи парафінованому папері (in charta paraffinata).
Капсула (capsula) – це оболонка для дозованих порошків, гранульованих, пастоподібних, напіврідких або рідких лікарських речовин для прийому всередину, які мають неприємний смак, запах, мають подразнювальний вплив на шлунок або шкідливо впливають на зуби. Вміст капсул – 0,1 – 1,5 г лікарської речовини. Капсули бувають: - крохмальні капсули, або облатки (capsula amylaceis, seu oblatae) - желатинові капсули тверді (capula gelatinosa dura) - желатинові капсули еластичні (capula gelatinosa elastica) - желатинові капсули з кришечками (capula gelatinosa operculata)
Таблетки ( tabuletta, -ae) – тверда дозована лікарська форма, що виготовляється шляхом пресування лікарських речовин або суміші лікарських та допоміжних речовин. Таблетки застосовують всередину, під язик, зовнішньо (з попереднім розчиненням), для підшкірної імплантації. При оформленні рецепта на таблетки ніколи не зазначають формоутворювальної речовини, оскільки їх виготовляють виключно промисловим способом, і до аптеки вони надходять у вигляді готової лікарської форми.
Драже (Dragee) - тверда лікарська форма, яку отримують шляхом нашарування лікарських та допоміжних речовин на гранулу. Отримують промисловим шляхом.
Збори (Species, Specierum) – суміш подрібненої рослинної сировини (листя, квітів, коріння), призначені для внутрішнього вживання у вигляді настоїв та відварів, спалювання та вдихання (збори для куріння), зовнішнього використання (для полоскань, спринцювань). Збори як не дозовану лікарську форму виписують по 50 – 200 г. У складі зборів не слід виписувати сильнодіючі речовини, враховуючи неточність дозування цієї лікарської форми.
Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 1097 | Нарушение авторских прав |