АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

РІДКІ ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ

Розчин (Solutio, -onis) - рідка лікарська форма, що призначена для зовнішнього, внутрішнього або парентерального застосування. Залежно від розчинника розчини можуть бути водні, спиртові, ефірні, олійні. Як розчинники найчастіше застосовують дистильовану воду, спирт етиловий, рідкі олії (наприклад, мигдалеву, персикову, соняшникову, вазелінову). Іноді як розчинник застосовують ефір медичний, гліцерин. Якщо в рецепті не вказаний розчинник, розчин готують на бідистильованій воді, якщо не вказано концентрацію спирту, використовують 90 % спирт. Концентрацію в розчинах позначають у відсотках, у відносних одиницях у масово-об′ємному співвідношенні. Дозують розчини для внутрішнього застосування краплями та ложками. Столова ложка містить 15 мл, десертна – 10 мл, чайна – 5 мл водного розчину. В 1 мл водного розчину міститься 20 крапель, олійного – 30 крапель, спиртового – 50 крапель, ефірного – 80 крапель.

Суспензія (Suspensio, -onis) - це рідка лікарська форма, що є дисперсною системою, в якій тверда речовина суспендована в рідині. Суспензії призначають для прийому всередину, а також для зовнішнього та парентерального застосування. Дисперсійним середовище може бути вода, рослинна олія, гліцерин, а дисперсною фазою – порошкоподібні лікарські речовини. Суспензії утворюються в тих випадках, коли речовина не розчинна в рідині або кількість прописаної лікарської речовини перевищує її розчинність. Суспензія може утворюватись, коли лікарські речовини в лікарській формі взаємодіють між собою, утворюючи нерозчиннний комплекс, який випадає в осад. Суспензії виписують скороченим та розгорнутим способом. Скорочено суспензію виписують у випадку, коли дисперсійним середовищем є вода.

Настій (Infusum, -i) – водна витяжка з рослинної сировини, отримана екстрагуванням на водяній бані листя, трави, квітів, для внутрішнього та зовнішнього застосування. Воду для приготування настою беруть з урахуванням коефіцієнту поглинання, нагрівають протягом 15 хв.

Відвар (Decoctum, -i) - водна витяжка з рослинної сировини, отримана шляхом екстрагування на водяній бані кореня, кореневища, кори і, на відміну від настою, нагрівають протягом 30 хв.

Відвари та настої для внутрішнього застосування дозують ложками.

Настої та відвари належать до нестійких лікарських форм, тому їх виписують лише на 3 – 4 дні, тобто 10- 12 прийомів.

Настойка (Tinctura, -ae) – спиртові витяжки з рослинної сировини. Дозуються настойки краплями - від 5 до 30 на прийом в залежності від активності. Настойки виписують в тій кількості, скільки крапель беруть на 1 прийом.

Екстракт (Extractum, - i) – концентрована витяжка з рослинної сировини для зовнішнього та внутрішнього застосування. За концентрацією розрізняють екстракти:

- рідкі – extracta fluida

- густі – extracta spissa

- сухі – extracta sicca

Сухі екстракти дозують в грамах і виписують в капсулах, порошках, супозиторіях, таблетках. Рідкі екстракти дозують краплями. При виписуванні екстракту обов’язково зазначають його консистенцію. Рідкого екстракту виписують стільки мілілітрів, скільки крапель призначено на один прийом.

Новогаленові препарати – водні, водно-спиртові, хлороформно-спиртові витяжки з рослинної сировини максимально очищені від баластних речовин і мають вищу фармакологічну активність. Всі новогаленові препарати офіцинальні. Для перорального використання виписуються і дозуються як настойки, можуть виписуватись в ампулах для парентерального застосування.

Емульсія (Emulsio, -onis) - рідка лікарська форма, є дисперсною системою із взаємно нерозчинних рідин. Використовують для прийому всередину, зовнішнього застосування, а також для ін′єкцій. Дисперсійне середовище емульсій – вода, а дисперсна фаза – нерозчинні у воді рідини (жирні або ефірні олії, бальзами тощо). Емульсії використовують як самостійну лікарську форму або як основу для мікстури. Призначають для прийому всередину ложками. Емульсії – нестійка лікарська форма. Вони погано зберігаються, що значно обмежує їх практичне застосування. Емульсії для прийому всередину виписують на 3 – 4 дні.

Емульсії з насіння виготовляють з насіння рослин, які містять олії – солодкого мигдалю, гарбуза, земляного горіха (арахісу). У насінні крім олій містяться речовини білкової природи – емульгатори, що надають емульсії агрегатну стійкість. Якщо кількість насінні в рецепті не зазначено, то емульсію виготовляють у співвідношенні 1:10 (10 г насіння на 100 мл емульсії).

Олійні емульсії виготовляють з олій, здатних емульгувати(мигдалевої, персикової, рицинової, вазелінової). Води та емульгатора (аравійська камедь, желатоза, жовток курячого яйця). Співвідношення інгредієнтів в олійній емульсії: 2 част. олії: 1 част. емульгатора: 17 частин води.

Мікстура (Mixtura, -ae) – складна рідка лікарська форма, що містить рідку фазу (розчинник)6 дистильовану воду, настої, відвари, настойки, рідкі екстракти і тверді лікарські речовини, або утворена змішуванням декількох рідин. Якщо рідкою фазою мікстури є вода, відвар, настій, то вона дозується ложками; якщо ж рідкою фазою є настойка або рідкий екстракт – дозується краплями. Мікстури – нестійкі лікарські форми, тому виписують їх на 3 – 4 дні. При виписуванні мікстур розрахунки лімських речовин роблять, виходячи з разових доз та загальної кількості прийомів.

ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ ДЛЯ ІН′ЄКЦІЙ

Для ін′екцій можна застосовувати водні та олійні розчини, суспензії, емульсії, а також стерильний порошок чи таблетки, які перед використанням розчиняють в стерильному розчиннику.

Розчини для ін′єкцій – рідка лікарська форма для парентерального застосування, що забезпечує швидкий ефект і вищу точність дозування. При цьому лікарська речовина оминає систему травлення, зокрема печінку, що запобігає впливу на неї ферментів, руйнуванню і зниженню активності речовини та дає змогу використовувати лікарські засоби незалежно від стану пацієнта.

Розчинниками більшості лікарських речовин для парентерального введення може бути вода для ін′єкцій, ізотонічний розчин хлориду натрію, персикова олія, маслинова олія, мигдалева олія, ізотонічний розчин глюкози, спирт етиловий 20 – 30 %.

Головними вимогами до ін′єкційних розчинів є: стерильність

чистота

стійкість

апірогенність

ізотонічність.

Залежно від стійкості лікарських речовин до температурних та інших впливів, використовують різні методи стерилізації:

1) кип’ятіння у воді протягом 30 хв.;

2) стерилізація сухим жаром (120 ◦С) протягом 20 – 30 хв.;

3) нагрівання парою (100◦С) протягом 1 год.;

4) нагрівання в стерилізаторі (101,2 -151,9 кПа, або 1 – 1,5 атм) водяною парою(110 – 120 ◦С)

протягом 15- 20 хв.;

5) тиндалізація – нагрівання при температурі 50 -65 ◦С протягом 1 год. щодня 5 днів;

6) асептичне приготування;

7) додавання антисептичних речовин (фенолу, трикрезолу та ін.);

8) фільтрація в асептичних умовах.

Розчини для ін′єкцій випускають у скляних ампулах, флаконах, а також виготовляють ex tempore у склянках, пляшках тощо.

Неампульні розчини для ін′єкцій виписують, враховуючи дозу речовини, кількість введень і об’єм розчину на 1 ін′єкцію. Кількість розчину може коливатись від 5 до 1000 мл. Рецепт виписують розгорнутим чи скороченим способом. Вимога стерильності виражається вказівкою фармацевтові: Sterilisetur!

Ампула – це запаяна місткість, у якій випускають лікарські засоби для парентерального введення.Після розкриття ампули її вміст втрачає стерильність, тому ампульовані ін′єкційні розчини призначають зазвичай для одноразового введення. Ампули можуть мати різну місткість: 1; 2; 5; 10; 20; 50; 100 мл.

Розчини для ін′єкцій в ампулах виписують тільки скороченим способом, причому концентрації лікарських речовин зазначають у відсотках. На відміну віднеампульних розчинів зазначають місткість однієї ампули і кількість ампул, які належить видати хворому.

За вимогами Фармакопеї всі лікарські засои, які випускають в ампулах, підлягають стерилізації, тому вказувати в рецепті на необхідність стерилізації непотрібно.

В скляних запаяних ампулах випускають також порошкоподібні речовини для парентерального введення. Виписуючи такий рецепт, зазначають назву лікарської речовини, її дозу в одиницях маси або активність в ОД, кількість доз. У сигнатурі зазначають, в якому розчиннику та в якій його кількості належить розчинити вміст кожної ампули, який об’єм отриманого розчину та яким шляхом вводити. Розчинник для ампульних порошкоподібних лікарських форм для ін′єкцій виписують окремо.

Деякі лікарські речовини для ін′єкцій виписують у герметизованих гумовим корком флаконах. Це дає змогу асептично приготувати розчин порошкоподібної речовини та використати його повторно, зберігаючи стерильність вмісту флакону. Вміст флаконів може бути від 5 до 500 мл. У цій формі випускають рідини і тверді лікарські речовини. Рецепт оформляють так само, як при виписуванні лікарських форм у скляних запаяних ампулах, слова «in ampullis» не пишуть.

Окрім описаних в даній лекції лікарських форм, існують і інші, список їх постійно поповнюється.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 1487 | Нарушение авторских прав