 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Обволікаючі засоби
Подразнювальні засоби
Предмет: «Фармакологія з рецептурою»
Спеціальність: «Акушерська справа»
Тема: ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ, ЩО ДІЮТЬ В ДІЛЯНЦІ ХОЛІНЕРГІЧНИХ СИНАПСІВ Мета: знати: класифікацію, фармакодинаміку та застосування холінергічних засобів, симптоматику та невідкладну допомогу при отруєннях грибами, препаратами беладонни, ФОС
Оснащення: таблиці за темою
План 1. Анатомо-фізіологічні особливості еферентної інервації. 2. Холінергічний синапс. 3. Класифікація засобів, що впливають на холінергічні синапси. 4. М-холіноміметики: фармакодинаміка, застосування. Отруєння мускарином (симптоматика, невідкладна допомога). 5. Н-холіноміметики: фармакодинаміка, застосування, негативна дія нікотину на організм людини, засоби, що полегшують відвикання від тютюнопаління. 6. Антихолінестеразні засоби: фармакодинаміка, застосування. Отруєння ФОС (симптоматика, невідкладна допомога). 7. М-холіноблокатори: фармакодинаміка, застосування. Отруєння м- холіноблокуючими засобами (симптоматика, невідкладна допомога). 8. Гангліоблокатори: фармакодинаміка, застосування.
Література:
1) Западнюк В.Г., Гарбарець М.О. Фармакологія з рецептурою. – К.: Вища шк., 1989. 2) Скакун М.П., Посохова К.А. Основи фармакології з рецептурою. –Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. 3) Майский В.В., Муратова В.К. Фармакология с рецептурой. – М.: Медицина, 1986.
Усі еферентні (відцентрові) нервові волокна поділяються на такі, що інервують скелетні м’язи (соматичні) та регулюють функції внутрішніх органів (вегетативні). Місце контакту закінчення аксона одного нейрона з тілом іншого або з клітиною виконавчого органа (ефекторною клітиною) називається синапсом. Соматичні нерви утворюються аксонами мотонейронів, тіла яких знаходяться у ЦНС. Вегетативні нерви, на відміну від соматичних складаються з прегангліонарного і постгангліонарного волокон. Аксони постгангліонарних нейронів закінчуються на клітинах виконавчих органів (гладеньких м’язів, залоз). Вегетативна нервова система має 2 відділи – парасимпатичний та симпатичний, тонус яких знаходиться у стані динамічної рівноваги. За впливом на функцію більшості органів парасимпатичний та симпатичний відділи вегетативної нервової системи є антагоністами. Передача імпульсів через синапс як у центральній, так і у периферичній нервовій системі здійснюється в результаті вивільнення нейрогуморальної речовини – нейромедіатора. Передача нервових імпульсів у периферичній нервовій системі забезпечується двома основними медіаторами – ацетилхоліном та норадреналіном. Залежно ввід того, який медіатор бере участь у передачі нервових імпульсів, ефекторні нерви поділяються на холінергічні (медіатором служить ацетилхолін) і адренергічні (медіатором служить норадреналін). Постгангліонарні симпатичні волокна є адренергічними. В інших синапсах еферентної інервації медіатором є ацетилхолін. За допомогою ацетилхоліну передається збудження ку вегетативних гангліях (симпатичних та парасимпатичних), в нервово-м′язевих синапсах (контакти рухових нервових волокон з клітинами скелетних м’язів) і в синапсах, утворених закінченнями постгангліонарних парасимпатичних волокон та клітинами органів та тканин.
Холінергічнийсинапс складається з пресинаптичної та постсинаптичної мембран, між якими знаходиться синаптична щілина. У пресинаптичних закінченнях холінергічних нервів є пухирці (везикули), в яких виробляється медіатор ацетилхолін, що надходить у синаптичну щілину і потрапляє на постсинаптичну мембрану, де взаємодіє з холінорецепторами. Внаслідок цього виникає деполяризація постсинаптичної мембрани – потенціал дії, який спричиняє зміну функції ефекторного органа. Після взаємодії ацетилхолін руйнується ферментом ацетилхолінестеразою. Холінорецептори (спеціальні утворення – специфічні білки з певною просторовою будовою – на постсинаптичній мембрані) неоднаково чутливі до хімічних речовин. Розрізняють мускариночутливі, або м-холінорецептори, що чутливі до мускарину (алкалоїд грибів мухоморів), та нікотиночутливі, або н-холінорецептори, чутливі до нікотину (алкалоїд тютюну). М-холінорецептори розташовані у гладенькій мускулатурі та секреторному епітелії внутрішніх органів, у ЦНС. Н-холінорецептори знаходяться у всіх гангліях, на закінченнях соматичних нервів, у мозковому шарі кори наднирників, у каротидних синусах, у ЦНС. Речовини, які збуджують холінорецептори, називаються холіноміметичними, а ті, які блокують холінорецептори – холіноблокуючими (холінолітиками).
Залежно від впливу на певні рецептори і спрямованість ефектів, що виникають, розрізняють такі лікарські речовини: 1) М, Н-холіноміметики (ацетилхолін); 2) М-холіноміметики (пілокарпін, ацеклідин); 3) М-холіноблокатори (атропіну сульфат, платифіліну гідротартрат, скополаміну гідро бромід, метацин); 4) Н-холіноміметики (цититон, лобелін); 5) Н-холіноблокатори: а) гангліоблокатори (бензогексоній, пентамін); б) міорелаксанти(тубокурарину хлорид, дитилін); 6) антихолінестеразні засоби (прозерин, галантаміну гідробромід).
Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 617 | Нарушение авторских прав |