АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Подразнюючі засоби

- це речовини, що збуджують закінчення чутливих нервів шкіри та слизових оболонок. Завдяки цьому виникають рефлекторні реакції.

Всі подразнюючі засоби, за винятком ментолу, при нанесені на шкіру або слизові оболонки викликають розширення судин (почервоніння), набряк, місцеве підвищення температури. При цьому покращується кровопостачання, посилюється обмін речовин, створюються сприятливі умови для ліквідації місцевих патологічних процесів. При збудженні чутливих рецепторів шкіри та слизових оболонок під впливом подразнюючих речовин посилюється дихання, підвищується артеріальний тиск, покращується серцева діяльність. Це відбувається за рахунок рефлекторного підвищення тонусу дихального та судинорухового центру довгастого мозку.

Речовини, подразнюючи рецептори шкіри та слизових оболонок, порушують рефлекси з патологічного вогнища, бо створюють домінуюче вогнище збудження в ЦНС.Створене штучно вогнище збудження гасить збудження від хворого органа. Таким чином, під впливом подразнюючих засобів створюється ефект відволікаючої дії та послаблюється больовий синдром. Крім того, таке збудження захоплює центри симпатичної нервової системи спинного мозку і завдяки цьому посилюються трофічні впливи на внутрішні органи: поліпшується їх кровопостачання, посилюється реактивність, функціональна активність та тонус. Для вибіркового впливу на конкретні внутрішні органи треба подразнювати ділянку шкіри на рівні того сегменту, з якого здійснюється інервація хворого органа.

Деякі подразнюючі засоби проявляють і резорбтивну дію. Зокрема камфора стимулює серцеву діяльність шляхом посилення обмінних процесів в міокарді, підвищення його чутливості до симпатичних імпульсів.

Розчин аміаку 10 %, або нашатирний спирт (SolutioAmmonii caustici 10%) – летюча рідина з характерним запахом. При вдиханні дуже подразнює рецептори слизової оболонки верхніх дихальних шляхів і рефлекторно збуджує дихальний та судиноруховий центри. Дія його короткочасна, тому цей препарат для тривалого піднімання тонусу нервових центрів непридатний. Розчин аміаку призначають при знепритомленні (дають понюхати ватку, змочену нашатирним спиртом), при сильному алкогольному сп’янінні (всередину 5 – 10 крапель на півсклянки води). Як протимікробний засіб використовують в хірургії для миття рук за методом Спасокукоцького-Кочергіна (25 мл нашатирного спирту розчиняють у 5 л води). Необхідно пам’ятати, що у великих концентраціях нашатирний спирт викликає рефлекторну зупинку дихання.

Ментол (Mentholum) – основний компонент ефірної олії м’яти перцевої. Препарат мало розчинний у воді, добре розчиняється в спирті та оліях. При втиранні у шкіру та нанесенні на слизові оболонки ментол викликає подразнення нервових закінчень (холодових рецепторів у тому числі), що супроводжується місцевим звуженням судин, відчуттям холоду, легкого паління та поколювання. Він проявляє слабку місцевоанестезуючу та антисептичну дію. Застосовують як відволікаючий засіб при невралгія, міальгіях, артралгіях у вигляді1 – 2% спиртового розчину. При запальних процесах дихальних шляхів олійний розчин ментолу застосовують для змащування, інгаляцій, в краплях для носа. При мігрені натирають ділянку скронь ментоловим олівцем. Внутрішньо призначають як заспокійливий засіб разом з настойками конвалії, валеріани тощо та сублінгвально 2 – 3краплі 5% спиртового розчину на грудочку цукру або в складі таблеток валідолу), при стенокардії, оскільки рефлекторно розширює вінцеві судини.

Гірчичники (Charta Sinapisata) - це листи паперу, вкриті тонким шаром знажиреного порошку гірчиці. Є лікарська форма у вигляді гірчичників-пакетів. Як відволікаючий, протизапальний засіб використовують при бронхітах, пневмонії, міальгіях, артралгіях, радикулітах. При стенокардії накладають на грудину. При гіпертензивному кризі, ларингоспазмі накладають на литкові м’язи або роблять ніжні ванни.

Під час роботи з гірчичниками слід знати, що їх занурюють на 5 – 10 с у воду температурою37 – 40 ◦С, тому що під впливом ферменту міозину виділяється гірчична ефірна олія, яка має подразнюючі властивості. Якщо змочити гірчичники холодною водою, то фермент не утворюється, а якщо змочити в окропі, то фермент (білок) під впливом високої температури коагулює (руйнується). Гірчичники не застосовують при гнійничкових ураженнях шкіри, її ушкодженні, нейродермітах, екземі, псоріазі.

Для відволікаючої дії використовують різні спиртові компреси або лініменти, що містять подразнюючі речовини рослинного походження (олія соняшникова, олія терпентонова очищена, ментол), синтетичні (мазь «Фіналгон»), препарати, що містять отрути бджіл та змій (мазь «Апізатрон» та «Віпроксол») тощо.

Подразнюючі засоби не призначають дітям до 2 років, тому що можливі рефлекторне пригнічення та зупинка дихання.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 979 | Нарушение авторских прав