АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Будова шкіри.

Прочитайте:
  1. Анатомічна будова ВНС.
  2. Анатомічна будова кореня.
  3. Анатомічна будова листка дводольних рослин.
  4. Анатомічна будова листка хвойних рослин.
  5. Анатомічна будова листка.
  6. Анатомічна будова мозочка.
  7. Анатомічна будова стебла дерев’янистих рослин.
  8. Анатомічна будова стебла трав’янистих одно та дводольних рослин.
  9. Анатомічна будова та рефлеки середнього мозку.
  10. Анатомічна будова та функції базальних гангліїв.

Шкіра складається з трьох шарів:

1. Епідерміс (зовнішній шар)

2. Дерма (власне шкіра – середній)

3. Підшкірна жирова клітковина (внутрішній)

24. Ендокри́нна систе́ма — сукупність органів, частин органів та окремих клітин, які секретують у кров і лімфу гормони (речовини з високою біологічною активністю, що регулюють ріст і діяльність клітин різноманітних тканин). Ендокринна система разом з нервовою системою регулює і координує важливі функції організму людини: репродукцію, обмін речовин, ріст, процеси адаптації.

На відміну від залоз зовнішньої секреції, у складі ендокринних залоз відсутні вивідні протоки, вони мають добре розвинуту судинну сітку, особливо мікроциркуляторне русло, в яке виділяють свій секрет. Клітини ендокринних органів утворюють характерні скупчення у вигляді фолікулів чи трабекул. Ендокриноцити характеризуються високою секреторною активністю і значним розвитком синтетичного апарату. Їх цитоплазма містить специфічні гранули, в яких нагромаджуються біологічно активні речовини.

25. Ди́хальна систе́ма — відкрита система організму, яка забезпечує газообмін, формування гомеостазу в трахеобронхіальних шляхах, очищення повітря, яке вдихається, від чужорідних часток і мікроорганізмів, а також аналіз пахучих речовин в атмосферному середовищі.

Для підтримання дихальної системи в нормальному стані має значення правильна організація побуту, загартовування, дотримання режиму праці і відпочинку, харчування. Сприятливо впливають на роботу дихальної системи фізична праця, заняття фізкультурою і спортом. Потрібно вчитися правильно дихати. Для цього треба застосовувати комплекси фізичних вправ, які розвивають дихання.

26. Травна́ систе́ма, або травний тракт, або травна трубка — система органів у багатоклітинних тварин, призначена для переробки і видобування з їжі поживних речовин, всмоктування їх в кров і виділення з організму неперетравлених залишків (кінцевих продуктів життєдіяльності). Травна система складається з травної трубки і розміщених за її межами залоз, секрет яких надходить до травного каналу.

У медицині також використовують назву шлунково-кишковий тракт та абревіатуру ШКТ. Існує й поняття травного каналу, де відбувається механічна обробка їжі — її подрібнення, перемішування, розчинення; він є транспортною системою, якою просуваються харчові маси. Тут їжа також зазнає хімічної обробки травними соками, що містять необхідні ферменти. У травному каналі відбувається всмоктування низькомолекулярних органічних речовин — продуктів реакцій розчеплення; травний канал виводить неперетравлені залишки їжі з органіму. Травний канал складається з ротової порожнини, глотки, стравоходу, шлунка, тонкого і товстого кишечника, що закінчується прямою кишкою з анальним отвором.

27. Серце порівнюють із насосом, який перекачує кров. Воно склада-ється із правої та лівої частини, кожну з яких поділено на передсердята шлуночок. Побудована стінка серця з трьох шарів:

зовнішній, або епікард (від epi - над, kardia - серце);

середній, або міокард (від myos - м'яз, kardia - серце);

внутрішній, або ендокард (від endos - усередині, kardia - серце).

Скорочення м'язових клітин міокарда забезпечується збуджен-ням, яке зароджується та проходить по провідній системі. Ця системаскладається із синусно-передсердного та передсердно-шлуночковоговузлів, з'єднаних між собою, а також пучка Гісса, який роз'єднуєтьсяна дві ніжки, що розгалужуються в шлуночках.

Визначає частоту скорочень синусно-передсердний вузол, кліти-ни якого здатні довільно утворювати нервові імпульси частотою 60-80 за хвилину. Ці імпульси розповсюджуються по передсердям, ви-кликаючи їхнє скорочення, та збуджують передсердно-шлуночковийвузол, імпульси якого зумовлюють скорочення шлуночків. Завдякизатримці імпульсів у другому вузлі, відбувається неодночасне скоро-чення передсердь та шлуночків, спочатку збудження охоплює перед-сердя, а вже пізніше, коли кров із них потрапить у шлуночки, воно за-безпечить скорочення наповнених кров'ю шлуночків. Прискорюєтьсярозповсюдження імпульсів наявністю між клітинами міокарда особ-ливих контактів між їхніми мембранами - нексусів. Електричні про-цеси, які відбуваються у провідниковій системі серця, можливо реєст-рувати, їхній графічний запис - це електрокардіограма.

Діяльність серця регулюється нервовою системою, структуриякої контактують із вузлами серця, що позначається на його роботі.Так, симпатичні нерви прискорюють частоту скорочення та збільшу-ють їхню силу, а парасимпатичні - діють протилежно.

З віком у міокарді та епікарді зростає кількість клітин жировоїтканини. Це збільшує товщину стінки серця, але зменшує об'єм внут-рішніх порожнин та погіршує живлення його власних клітин. Попере-дити такі зміни можливо регулярними фізичними вправами та прави-льним харчуванням. Фізичні вправи та фізична праця зумовлюютьзбільшення серця. Крім того, скорочення скелетних м'язів кінцівоксприяє руху крові проти сили гравітації, тому фізична активність по-легшує роботу серця, а гіподинамія зумовлює його посилену роботу.

Процеси, які відбуваються протягом одного серцевого скорочен-ня, називаються серцевим циклом. Він складається з трьох фаз - си-стола (від systole - скорочення) передсердь, систола шлуночків, зага-льна діастола (від diastole - розслаблення). У стані спокою тривалістькожної фази відповідно 0,1 с; 0,3 с; 0,4 с.

Під час загальної діастоли кров надходить від порожнистих вен управу частину серця, а від легеневих - у ліву. Потім відбувається ско-рочення передсердь, які викидають кров до шлуночків, а потім систо-ла шлуночків виводить кров із серця. У протилежному напрямку ру-хатись крові не дозволяють клапани, які перекривають отвори міжпередсердями й шлуночками та між шлуночками й судинами. Закри-вання отворів клапанами супроводжується появою звуків - систоліч-ного та діастолічного, які можливо почути завдяки приладам, що по-силюють звуки.

Кількість крові, яка викидається шлуночками під час однієї сис-толи, називається систолічним або ударним об'ємом крові. Його ве-личина складає 70-100 мл, вона залежить від фізичної тренованості. Устані спокою із серця переміщується кількість крові, яка дорівнює їїзагальному вмісту в організмі, це хвилинний об'єм серця. При важкійроботі, фізичному навантаженні він зростає у кілька разів, це зале-жить від функціонального резерву здоров'я.

Реєстрація електричних процесів у серці здійснюється після на-кладання спеціальних електродів на кінцівки та міжреберні ділянкигрудної стінки. Виконують запис у трьох стандартних (від кінцівок)та семи грудних відведеннях. Найбільш повна схема зміни електрич-них потенціалів серця спостерігається у першому стандартному від-веденні, тобто між правим та лівим п'ястком.

 

 


Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 459 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)